Алла Лазарева головна редакторка «The Ukrainian Week, Edition Francaise», керівниця напрямку іномовлення, власна кореспондентка «Тижня» у Парижі

Де Голль, АЕС і «зелена» мода

Світ
22 Травня 2011, 13:00

На французькій землі справа виглядає тим делікатнішою, що 80 відсотків енергії країни надходить саме з АЕС. Аварія на японській атомній станції Фукусіма-1 лише поновила  чутливу тему. Екологи та громадські активісти гучніше вимагають відмови від “мирного атому”. Прихильники незалежницького курсу генерала де Голля наполягають, що саме атомна енергетика дає французам право на власну думку й відносно незалежну дію у світовій політиці. Чим ближчі вибори, тим гостріші дебати.

Тим більше чути слово “Чорнобиль” з наголосом на останній склад.

На чужих помилках

–  Коли ми згадуємо Чорнобиль, то розуміємо, що може статися з нами, якщо не встановити жодного громадського контролю над атомними станціями, – каже Клод, активіст французького екологічного руху.

Клодові 55. З них останні 20 він активно протестує проти виробництва атомної енергетики та зброї, у своїй країні та за кордоном. Бере участь у пікетах, демонстраціях протесту, голодуваннях. Не те щоб Клод був таким наївним і сподівався б, що нагорі його почують та підтримають. Свою методику він називає “технікою снігової кулі”.

– Це поступовий рух від малого до великого, – пояснює Клод. -Спочатку нас було десятки, згодом — тисячі, а сьогодні партія зелених сподівається взяти в першому турі президентських виборів до 10 відсотків голосів. Це вже — партія впливу. Є що розвивати.

Торік, спільно з однодумцями, Клод голодував упродовж трьох тижнів. Пили лише воду та чай без цукру. Вимагали та домоглися створення комісії з громадського контролю на найстаршій атомній станції Франції — Фесенхейм (Fessenhеim). Агентство з атомної безпеки тоді трохи поступилося позиціями. Але зовсім закривати АЕС, що функціонує 30 років, не поспішає.-        Нині працює спеціальна моніторингова комісія, – пояснили Тижню в прес-службі французького Агентства з атомної безпеки. – Висновки будуть готові в червні. Тоді уряд і визначиться з долею атомної станції. Нагадаю, максимальний термін експлуатації — 40 років.

Тим часом у сусідньому містечку Кальмарі та в Страсбурзі, від якого до станції Фесенхейм — менше 100 км, – не вщухають протестні акції. Не лише громадські.

– Екологічна свідомість пробуджується і в громадян, і в політиків, – вважає Марі Озій, студентка політології зі Страсбургу. – Рівно місяцьтому міська рада Страсбурга майже одноголосно висловилася за закриття найстаршої АЕС. Лише один депутат утримався. Це — перемога колективного здорового глузду, в первинному сенсі слова.

Довгі роки французька станція Фесенхейм кристалізує на собі ненависть французьких, німецьких, швейцарських екологів. До німецького кордону від неї — лише півтора кілометри. І Швейцарія недалеко. Значно ближча за подразник громадської активності  – український Чорнобиль. Утім, численні потерпілі українські й білоруські містечка питаннями безпеки свою владу не турбують. Коли ж у Страсбурзі жалобна демонстрація з нагоди 25-ої  річнці вибуху зібрала понад 9000 активістів.

– Західна людина, мабуть, більше цінує життя, – припускає Клод, який ніяк не може повірити, що в Україні люди мовчки хворіють на рак, мовчки ховають рідних, не домагаючись суспільного контролю над не завжди мирним атомом.

– Спочатку ваш Чорнобиль змінив нашу політичну поведінку, а далі наша вимогливість стане прикладом для вас, – сподівається Марі Озій та згадує, якими розкутими, сучасними, освіченими видалися їй українські студенти, що приїздили по обміну до її університету. – Того, хто мандрує світом, важко дурити.

Електоральний пасьянс

Поки Україна бореться хоч за якийсь громадський доступ до суспільно-важливої інформації, Західна Європа змирилася, що дебати про безпеку АЕС — обов”язковий елемент кожних передвиборчих дискусій. У Німеччині ці обговорення відбуваються інакше, ніж у Франції. В Іспанії — з іншими акцентами, ніж у Великій Британії. Проте скрізь, нехай у різних пропорціях, виникає тема безпеки — енергетичної та медичної.

–  Франція — найбільша атомна потужність у світі, – пояснює фахівець з питань сонячної енергії Жан-Франсуа Бошан. – Отже, тема атомного виробництва в нашій країні — стратегічна. Свого часу президент де Голль одноосібно вирішив: ядерна зброя як фактор стримування та атомна енергетика як засіб енергетичної самодостатності стануть основою політичної незалежності країни. З того часу атомне лоббі має, мабуть, найкращі позиції в науці та у виробництві. Вони тримаються, чим можуть, за свої привілеї та гальмують розвиток відновлюваних видів енергії. Не хочуть собі альтернативи.

Президент Саркозі, який вже оголосив про намір балотуватися на другий термін, також не дуже хоче собі альтернативи. У питанні майбутнього АЕС він чітко займає голлістську позицію.

–  Розрахунків два, – пояснює політолог Ерік Гарсіа. – Перший — зміцнити імідж послідовника де Голля й зібрати голоси традиційної правиці. Другий — внести розбрат у лави лівих, де не всі ще визначилися стосовно атомної енергії.

Менше ніж за рік до виборів кожна чутлива тема — як детонатор локальних суспільних вибухів. Потенційний кандидат від партії “зелених”, телевізійник з 20-річним стажем Ніколя Ульо нещодавно в цьому переконався. Варто було поколиватися по питанню відмови від атомної енергії.

– Ти не справжній “зелений”, ти є кандидат великого бізнесу, – кричали йому із зали активісти екологічного руху. Зустріч відбувалася в одному з невеликих міст Ельзасу, де “зелені” на останніх регіональних виборах взяли майже 13 відсотків голосів.

– Популярність та довіра — різні речі, – каже журналіст Шарль Тібо. – Зелені обиратимуть свого кандидата голосуванням. У менш харизматичної правниці Еви Жолі шансів більше. Бо вона послідовно виступає за відмову від атомної індрустрії. А також за те, щоб скласти чорний список непевних АЕС загалом у світі та домагатися їхнього негайного аудиту та швидкого закриття.

Прихильники ядерної програми висувають зустрічні контраргументи. Нагадують про небезпеку газової залежності від Росії. Про сотні тисяч робочих місць та фахівців, які залишаться на вулиці. Про втрачений за кордоном престиж французьких модерних реакторів 3 та 4 покоління, який приносить до бюджету дорогі іноземні замовлення. Про неготовність економіки країни швидко перейти на інші енергетичні джерела.

Атомні дебати набувають дедалі більших масштабів. Цими днями генеральний директор концерну EDF (Électricitéde France) Анрі Прогліо запропонував створити “сили швидкого реагування” – на випадок, якщо у народа раптом виникнуть сумніви щодо надійності тої чи іншої французької АЕС.

–  Ще рік тому уявити не могли нічого подібного, – коментує фізик-енергетик Жан-Франсуа Бошан. – Атомне лоббі настільки зверхнє, закрите… Про будь-який суспільний контроль годі було мріяти. Але аварія на Фукусімі та пам”ять про Чорнобиль зробили свою справу. Суспільство стає вимогливішим. Аби тривати, атомщики мусять навчитися відкритості. Бо соціалісти, схоже, у програмі свого кандидата також закладатимуть поступову відмову від АЕС.

“Екологія стає модною”, – помітила яскравий заголовок одного з глянцевих журналів. Навіть так. Цікаво, а коли ця мода перекинеться на Україну? Чорнобильський символ розбудив свідомість багатьох народів. Тільки не власного. Якому, мабуть, не зручно турбувати владу своїми демократичними капризами. Про громадський контроль над атомною галуззю, про право на суспільно-важливу інформацію… Це все колись, згодом. А поки що світ нехай собі повчиться на наших помилках.