Уже майже 40 років поспіль у січні високогірний швейцарський курорт Давос перетворюється на закритий клуб світової еліти, яка щоразу ставить собі за мету «покращити світ». «Committed to improving state of the world» («віддані поліпшенню стану справ у світі») — так звучить слоган міжнародної організації, що проводить саміт у Давосі та ще близько 40 інших заходів у різних куточках світу з такою самою метою.
Ще до того, як у німецького економіста та підприємця Клауса Шваба з’явилася ідея збирати топ-менеджерів компаній, науковців і політиків високо в швейцарських Альпах, Давос був місцем зустрічі й дебатів для представників європейської еліти, які приїздили сюди підлікувати хворі легені. «Знамените повітря», як висловився один із героїв «Зачарованої гори» Томаса Манна, дія якої також відбувалася в цьому високогірному селищі, на початку ХХ століття надихнуло до однієї з найвагоміших філософських дискусій нашого часу між Мартіном Гайдеґґером та Ернстом Кассірером. Із 1928-го по 1931-й європейські інтелектуали збиралися тут, намагаючись зорганізувати міжнародний університет, де можна було б обмінюватися свіжими думками щодо майбутнього Європи.
Читайте також: Імітація причетності
Утім, як каже в одному з інтерв’ю Клаус Шваб, надихнули його на створення платформи для інтелектуального обміну між науковцями та підприємцями не Давоські конференції міжвоєнного часу, а книжка французького журналіста Жан-Жака Серван-Шрайбера «Американський виклик» («Le Défi amèricain»). «Коли я її читав, — каже він в інтерв’ю німецькій газеті Handelsblatt, — у мене виникла ідея створити платформу, де найкращі американські професори зустрічалися б із європейськими менеджерами». І вже 1971 року така зустріч відбулася вперше. Клаусу Швабу стали в пригоді його зв’язки в Гарварді, де він 1967-го здобув ступінь MBA в престижній Школі управління імені Джона Кеннеді. Серед тих, із ким там познайомився Шваб, були Генрі Кіссінджер та Джон Кеннет Ґелбрейт, завдяки яким ця платформа набуде визначення як глобальна кузня ідей. Спершу вона мала назву Європейський форум менеджменту, оскільки фокусувалася на європейських справах, однак уже 1987 року стала Світовим економічним форумом. Її місія формується на основі теорії стейкхолдерів, яка передбачає, що організація (чи приватне підприємство) є відповідальною перед усіма зацікавленими сторонами (стейкхолдерами) і має розвиватися з огляду на їхні інтереси. Цю платформу Клаус Шваб описав у одній зі своїх книг. За історію форуму сталося чимало політично важливих подій, хоча сам захід вважається політично нейтральним. Так, свого часу на форумі в Давосі провели переговори та дійшли порозуміння уряди Туреччини та Греції, Палестини та Ізраїлю.
Проведення і першого, і цьогорічного форуму можливе завдяки членським внескам від учасників. Щоправда, система сплати дещо змінилася протягом років. На сайті заходу, зокрема, зазначено, що членські та партнерські внески варіюються від 60 тис. до 600 тис. швейцарських франків. Ці кошти передбачають різний рівень участі в щорічному форумі в Давосі, хоча, як зазначено на сайті, окрім вказаних, передбачені додаткові витрати. Деталі про це можна дізнатися лише в учасників. Колумністові The New York Times раніше вдалося поспілкуватися із CEO різних компаній на цю тему й дізнатися ціну для корпоративних учасників заходу. Отже, базовий пакет участі у форумі коштує 50 тис. франків (утім, щоб мати можливість ці гроші сплатити, треба ще отримати запрошення). Крім того, потрібно купити сам «квиток» учасника. Це ще 18 тис. франків. Однак такий пакет дає доступ лише до загальних заходів. Для того щоб відвідувати події та панелі, пов’язані з промисловим напрямом своєї компанії, учаснику такого рівня потрібно заплатити разом із квитком і податками близько 160 тис. франків.
Читайте також: Die Welt: геополітичний прогноз на 2019, нова холодна війна між Росією та США
Найвищий рівень доступу мають компанії — «стратегічні партнери», і саме для них участь коштує понад 600 тис. франків. На сайті разом із переліком таких фірм також зазначено, що їхні CEO є «рушіями в спільнотах форуму, його подіях і проектах» та особисто залучені до формування багатьох ініціатив на ньому. Там-таки можна переглянути перелік цих компаній. Це світові технологічні гіганти на кшталт Facebook, Google, Alibaba Group та інші з топ-100 найбільших корпорацій світу. Але в списку є також компанії з не зовсім чистою репутацією й такі, що перебувають у санкційних списках, як-от «Лукойл» чи «Сбербанк России». А в опікунській раді Світового економічного форуму поруч із міністром оборони Німеччини Урсулою фон дер Ляєн, китайським підприємцем Джеком Ма та 45-м віце-президентом США Альбертом Ґором є й голова «Сбербанка России» Ґєрман Ґреф. Усі ці люди однаково можуть впливати на порядок денний Світового економічного форуму та його ініціативи. «Лукойл», «Сбербанк России» чи азербайджанський SOCAR, який бойкотує велика кількість захисників прав людини, можуть на такому самому рівні впливати на формування порядку денного найбільшої платформи із стратегічного брейнстормінгу світового майбутнього, як і Google чи Facebook.
Серед компаній, що також платять внески Світовому економічному форуму в Давосі, є й ті, що потрапили під американські санкції через російську агресію в Україні. Наприклад, банк ВТБ, чиєму директорові Андрєю Костіну разом із двома іншими підсанкційними російськими олігархами Віктору Вексельбергу та Олєґу Дєріпасці спершу були скасували запрошення на цьогорічний захід. Після бойкоту російської делегації організатори все ж таки оголосили, що РФ може їхати на Давоський форум разом із цими бізнесменами, однак організатори не допомагатимуть їм влаштовувати зустрічі, від яких згадані вище росіяни можуть дістати якусь вигоду.
Це іноді ставить під сумнів благі наміри, зазначені в слогані організації, або ж дає зрозуміти, що існують два Давоси. Один — захід, де виголошують високі цілі, роздумують про «громадянина глобалізованого світу» та четверту індустріальну революцію. І другий — задля нетворкінгу між найбагатшими світу цього, які, не приховуючи, обмінюють послугу на послугу, нехтуючи моральністю та високими цілями. Звісно, змусити топ-менеджерів приїхати на подію лише задля високої мети неможливо. Вони платять чималі кошти й прагнуть в обмін на це отримати відповідні послуги. Як наслідок — на Давосі дискутують не лише Білл Ґейтс із Марком Цукерберґом, а й Ільхам Алієв із Ваґітом Алєкпєровим.
Останніми роками на форумі дедалі частіше присутні діячі культури чи правозахисники, утім, за статистикою The Economist, цей захід і далі репрезентований переважно «Davos men» («чоловіками Давосу»). Жінки торік становили лише 21%. Середній вік учасника — 54 роки, а прибутки — серед найвищих у світі. Самі правозахисники наполягають, що їхній темі, властиво, треба більше уваги. Зокрема, питання зіткнення бізнесу та прав людини вкотре стало актуальним після того, як на СЕФ-2018 уперше запросили голову КНР Сі Цзіньпіна. Його промова стала свідченням того, що Китай виходить на світовий ринок як основна противага США, однак рівень порушення прав людини, як для глобального економічного гравця, у КНР усе ще жахливий. Цю тему порушувало чимало аналітиків і саме вона вкотре стає руба, зважаючи на дедалі глибший ізоляціонізм нинішньої американської Адміністрації.
Читайте також: Давос. Глобальний контекст
Світовий економічний форум, як організація, серйозно розвинувся останнім часом. Однак скасування візиту Дональда Трампа, як і французького президента Емманюеля Макрона, цього року свідчить, що глобальні цілі, які сповідує платформа, наразі під загрозою. Хоча розмова про те, як глобально вирішити проблему зміни клімату з лідером, який не довіряє попередженням власного уряду про жахливі наслідки цього, вочевидь, вийде не надто плідною. Та й зростання популізму в різних куточках світу — від Європи до Латинської Америки — не сприяє зміцненню високих цілей глобальної економіки.
Незважаючи на те що для багатьох топових учасників форуму «business is just business» і гроші не пахнуть, порядок денний цього заходу формують ті, хто тримає руку на пульсі викликів сьогодення. І теми, які на ньому озвучують, — це виклики майбутнього. Однак завжди є й інший бік медалі, коли музику замовляють ті, хто платить. Останні ж не завжди доброчесні. Так, серед учасників закритого кола заходів очевидні й не зовсім російські лобісти, як-от Ґерхард Шредер, чи навіть безпосередньо ті, кого американський уряд уніс до санкційних списків, як-от учасники цьогорічної російської делегації. ККД високих цілей із таким наповненням, звісно, падає, але таки дає позитивний результат.