Короткий зміст висновків
Резолюція 1862 Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26.01.2012 (див. Додаток 1) має жорсткіше формулювання та умови у порівнянні з низкою попередніх резолюцій по Україні з майже аналогічним змістом. Судові процеси проти опозиційних політиків та посадовців з попереднього уряду стали прозрінням для європейських країн, продемонструвавши, що на зміну хаосу попередніх років прийшла не лише стабільніша, але й більш авторитарна політична система в Україні. Вони також чітко показали фундаментальні недоліки української системи кримінального правосуддя, які існують вже протягом багатьох років та негативно позначаються на захисті індивідуальних прав людини та верховенства права.
У Резолюції ставляться вимоги та висуваються пропозиції, пов’язані з кримінальним переслідуванням колишніх урядовців (параграфи 1-3, 16 та 17 даного звіту), з реформою системи кримінального правосуддя (параграфи 4-15 та 24 даного звіту) та з функціонуванням демократії в Україні (параграфи 18-23 даного звіту).
В останньому пункті Резолюції зазначається: «Асамблея вважає, що виконання її рекомендацій, особливо пов’язаних з кримінальним переслідуванням колишніх членів уряду, стане сигналом про відданість влади нормам та цінностям Ради Європи. І навпаки, якщо їх не буде виконано протягом розумного часу, це викличе серйозні питання щодо відданості влади принципам демократії та верховенства права, що має потягнути за собою належну реакцію з боку Асамблеї. Тому Асамблея закликає Моніторинговий комітет уважно слідкувати за ситуацією та запропонувати будь-які наступні дії з боку Асамблеї відповідно до ситуації, включаючи розгляд можливості застосування санкцій, якщо вимоги Асамблеї не буде виконано.»
Вперше за понад 10 років Україні погрожують можливими санкціями, що може поставити її на одну щабель із Білоруссю, а таку ситуацію навряд чи можна назвати бажаною для країни, яка задекларувала європейські амбіції.
У даному звіті робляться висновки, що після двох перших місяців після ухвалення Резолюції
- Українська влада не задовольнила вимоги, пов’язані з кримінальним переслідуванням колишніх урядовців. Навпаки, було порушено нові кримінальні справи та змарновано декілька можливостей внести поправки до Кримінального кодексу.
- Лише серйозний зовнішній тиск змусив владу продемонструвати певну гнучкість у питанні медичного лікування за межами тюремної системи та іноземних візитів до ув’язнених політиків.
- Президентська адміністрація з вражаючою наполегливістю та швидкістю проштовхує законодавство, пов’язане з реформою системи кримінального правосуддя, але реальне запровадження реформи потребує набагато більшого та триватиме роками, в залежності від того, чи існуватиме справжнє бажання проводити реформи та нарешті замінити слова діями.
- Реформу конституції важко спрогнозувати, адже вона перебуває на початковій стадії.
- Не існує жодних реальних ініціатив щодо виконання рекомендацій ГРЕКО стосовно фінансування політичних партій.
- Немає жодних ознак намірів змінювати виборчу систему.
Данський Гельсінський Комітет з прав людини, 10 квітня 2012.
Історія питання
26 січня 2012 року Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію 1862 «Функціонування демократичних інституцій в Україні» (див. Додаток 1).
Дана 4-ий Звіт Данського Гельсінського Комітету з прав людини відслідковує Резолюцію 1862, описуючи реакцію української влади на вимоги Резолюції на момент написання (початок квітня 2012) даного звіту.
Резолюція 1862 основана на доповіді від 9 січня 2012 року, підготовленій співдоповідачами по Україні Майліс Репс та Марієттою де Пурбе-Лундін з Моніторингового Комітету ПАРЄ («Комітет з дотримання обов’язків та зобов’язань державами-членами Ради Європи»). У доповіді змальовується вкрай похмура картина реальної ситуації з верховенством права, в першу чергу на прикладі кримінального переслідування членів колишнього уряду. Ця картина також відповідає ситуації, описаній у Звітах І, ІІ та ІІІ Данського Гельсінського Комітету. Вперше за понад 10 років в резолюції по Україні згадується можливість розгляду санкцій у разі невиконання вимог та пропозицій Асамблеї.
Попередні доповіді по Україні представлялись в Асамблеї у жовтні 2005 (Резолюція 1466), квітні 2007 (Резолюція 1549) та жовтні 2010 (Резолюція 1755). Рекомендації, викладені в Резолюції 1862 частково повторюють численні попередні рекомендації стосовно системних реформ, необхідних для дотримання Україною своїх обов’язків та зобов’язань перед Радою Європи, зазначених у цих резолюціях. Таким чином, Резолюція 1862 не чинить надмірний тиск на Україну щодо запровадження всебічних реформ за дуже короткий час; Резолюція 1862 просто ще раз повторює те, що вже говорилось ПАРЄ протягом багатьох років.
Резолюції 1862 передували події на сесії Асамблеї у жовтні 2011, коли питання верховенства права в Україні стало темою дебатів. Пропозиція однієї з груп щодо проведення термінових дебатів про ситуацію з верховенством права в Україні отримала більшість голосів, але не необхідну більшість у 2/3. Під час сесії брифінги представників Данського Гельсінського Комітету з прав людини та його «Попередній Звіт ІІ про правовий моніторинг в Україні» зробили свій внесок у рішення Моніторингового Комітету ПАРЄ доручити своїм співдоповідачам підготувати ще одну доповідь про ситуацію в Україні. У Попередньому Звіті ІІ Гельсінського Комітету від серпня 2011 серед іншого робляться висновки, що переслідування низки політиків з колишнього уряду є криміналізацією нормальних політичних рішень без достатніх підстав вважати, що було скоєно злочин, що існують серйозні підозри у політичних мотивах цих судових процесів, що суди та прокуратура не є незалежними та неупередженими, і що вибір суддів, можливо, було зроблено з порушенням як українського, так і міжнародного законодавства.
Президент Янукович публічно відреагував на Резолюцію 1862, назвавши її корисною. Він створив робочу групу для виконання рекомендацій резолюції ПАРЄ. За словами голови його адміністрації Сергія Льовочкіна, президенту була потрібна ця робоча група, щоб гарантувати, що на наступному засідання Асамблеї буде представлено доповідь Моніторингового Комітету, в якій буде відкликано більшість озвучених у цій резолюції проблем, що викликають занепокоєння.
В інтерв’ю 14 лютого 2012 року голова Верховної Ради Володимир Литвин заявив про необхідність виконати вимоги Резолюції ПАРЄ по Україні: «ми повинні продемонструвати відповідальне запровадження Резолюції та реальні дії з реалізації відповідних інструкцій, щоб було зрозуміло, коли та які рекомендації зможе та виконає Україна. Для дотримання рекомендацій ПАРЄ необхідно знайти прийнятні рішення у правовій площині.»
23 лютого 2012 року Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммерберг оприлюднив доповідь по Україні. Він також підкреслив системні недоліки функціонування української системи правосуддя та наслідки цього для дотримання прав людини. Він висловив занепокоєння вразливістю судової системи до зовнішнього втручання, в тому числі політичної природи. Він закликав до рішучих дій по усуненню факторів, які роблять суддів вразливими та послаблюють їхню незалежність, в тому числі процедури та критерії призначення та звільнення суддів, а також застосування дисциплінарних заходів. Він вказав на склад Вищої ради юстиції, який наразі не відповідає міжнародним стандартам. Він також вказав на дисбаланс між захистом та обвинуваченням та висловив сподівання, що новий Кримінально-процесуальний кодекс відновить баланс у системі. Він згадав випадки незаконного переслідування, залякування та інших форм тиску на адвокатів, що є порушенням прав на захист та перешкоджає ефективному служінню справі правосуддя. Хаммерберг вказав на триваючу реформу системи кримінального правосуддя як унікальну можливість виправити низку структурних проблем, включаючи надмірну тривалість судових процесів, невиконання рішень внутрішніх судів та зловживання утриманням під вартою.
На засіданні Постійного комітету ПАРЄ в Парижі 9 березня 2012 року було ухвалено жорстку заяву про погіршення ситуації ув’язнених політиків в Україні (див. Додаток 2).
Європейський комітет із запобігання тортурам, нелюдському чи принизливому ставленню чи покаранням (КЗТ) 12 березня 2012 опублікував свої попередні спостереження, основані на візиті до України. Зокрема, Комітет вивчив ситуацію із наданням медичної допомоги Іващенку, Луценку та Тимошенко, та наголосив, що необхідно докласти всіх зусиль для встановлення точного діагнозу і надання адекватного лікування відповідно до стану здоров’я згаданих осіб. Комітет висловив занепокоєння, що по відношенню до всіх трьох осіб мали місце серйозні затримки в організації спеціалізованого медичного обстеження за межами СІЗО. Що стосується Іващенка та Тимошенко, делегація зауважила, що їм надається симптоматичне лікування, але якщо в найближчому майбутньому ситуація не покращиться, було б доречно провести додаткові обстеження, при необхідності – у спеціалізованій медичній установі.
15 березня 2012 року Європейський суд з прав людини згідно з правилом 39.1 поставив вимогу уряду України про надання адекватного медичного лікування Тимошенко «у належній установі». Він розглядає аналогічні дії у випадку Іващенка.
21 березня 2012 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні спільний План заходів з реалізації Висновку 190 ПАРЄ (1995) про «Заявку України на вступ до Ради Європи» та нової Резолюції 1862 (2012).
Виступаючи наприкінці візиту до Києва, який тривав з 26 по 30 березня 2012, для обговорення нової інформації, отриманої від влади щодо Резолюції 1862, співдоповідачі ПАРЄ по Україні Майліс Репс та Марієтта де Пурбе-Лундін привітали плани щодо усунення структурних недоліків в українській системі правосуддя, наприклад проект Кримінально-процесуального кодексу, але наголосили, що ці плани необхідно затвердити та, найважливіше, запровадити. Говорячи про ув’язнених колишніх урядовців, співдоповідачі наголосили, що влада повинна не лише усунути недоліки, які лежать в основі, але й зайнятись проблемою юридичних процесів, які стають їхнім результатом. «Якщо цього не буде зроблено, це стане порушенням права на справедливий суд, як його визначає Європейська конвенція про захист прав людини,» – зазначили вони. Вони відвідали Луценка у в’язниці та попросили владу гарантувати, що він отримає всі необхідні незалежні, варті довіри медичні обстеження, потрібні для належного діагностування та лікування його хвороби. Співдоповідачі знову відвідають Україну у травні цього року.
Голосування за проект Кримінально-процесуального кодексу призначено на 10 квітня 2012 року. Цей проект отримав схвальну оцінку експертів Ради Європи, але після першого читання кодексу 9 лютого 2012 року було запропоновано понад 4000 поправок. Тому кінцевий результат залишається незрозумілим.
Планується, що нові Закони про прокуратура та адвокатуру буде подано та розглянуто наступними в рамках проекту реформ.
Звіт підготовлено для Данського Гельсінського Комітету в рамках здійснення його програми правового моніторингу Мікаелем Лінгбо, який має багаторічний досвід роботи в якості прокурора, начальника поліції та заступника керівника Данської служби безпеки. Крім цього, він працював в організаціях Європейського Союзу та інших міжнародних організаціях в якості головного радника в Албанії, політичного радника у Судані, експертом з питань верховенства права в Іраку й очолював групу оцінки у Південній Африці.
Висновки та пропозиції Резолюції 1862
- Внести поправки до Статей 364 та 365 Кримінального кодексу(Пункти 2 і 3 Резолюції 1862 (див. Додаток 1)
a) Резолюція називає ці положення Кримінального кодексу України занадто широкими у застосуванні та такими, що, по суті, дозволяють пост-фактум криміналізацію звичайних політичних рішень.
b) Як у Резолюції, так і звітах Гельсінського комітету було розкритиковане занадто широке визначення: «Перевищення влади або службових повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди», які дозволяють криміналізацію звичайних політичних рішень. Стверджується, що Стаття 365 використовується для переслідування представників правоохоронних органів, які застосовують тортури та жорстоке ставлення, і тому декриміналізація всієї Статті 365 стане проблемою для захисту прав людини в Україні. Криміналізація перевищення службових повноважень, насправді, є звичайним елементом у більшості кримінальних кодексів, але кримінальні кодекси більшості інших країн детально визначають, які саме дії державних посадовців є перевищенням, яке становить порушення закону. Тому Резолюція пропонує внести поправки, а не скасувати ці статті.
c) Під час зустрічей на високому рівні у вересні 2011 президент Янукович залишив у своїх європейських партнерів враження, що до цих статей будуть внесені поправки і, як наслідок, будуть припинені суперечливі справи проти колишній членів уряду.
d) У розмові з журналістами 4 лютого 2012 року в Мюнхені, після своєї зустрічі з Державним Секретарем США Гілларі Клінтон, президент Янукович заявив, що в процесі покращення національного законодавства необхідно виправити проблеми, які було виявлено під час суду над Юлією Тимошенко. За його словами, зокрема мова йде про Статті 364 та 365 ККУ.
e) Однак, щодо внесення поправок до Статей 364 і 365 не було вжито жодних кроків, попри усні заяви, а також було змарновано низку можливостей це зробити.
f) У вересні 2011 президент подав проект закону про «гуманізацію економічних злочинів», який декриміналізував деякі економічні злочини та був ухвалений як закон 15 листопада 2011. Проте, він не включав жодних змін до Статей 364 та 365.
g) У січні 2012 президент подав проект нового Кримінально-процесуального кодексу, який у прикінцевих положеннях пропонує внести поправки до декількох законів, включаючи Кримінальний кодекс. Однак, він не пропонує жодних змін до згаданих статей Кодексу.
h) З вересня 2011 року опозиція подала до Верховної Ради п’ять проектів законів з різними поправками до цих статей. Жоден з них не був підтриманий правлячою більшістю, а отже всі вони були відхилені.
2. Зняти звинувачення, основані на Статтях 364 та 365 Кримінального Кодексу(Пункти 2 і 3 Резолюції)
a) Ці статті зіграли ключову роль у більшості обвинувачень проти політиків, включаючи Тимошенко, Луценка та Іващенка. Судові процеси проти них мають ознаки політичної вмотивованості та вибіркового правосуддя.
b) Факт політичного підґрунтя цих звинувачень, судового переслідування та вироків пояснює заклики у Резолюції до політичного втручання у судові процеси для їхнього припинення. Але за звичайних обставин політичне втручання у триваючі судові процеси є неприйнятним.
c) 11 жовтня 2011 року колишнього Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко було засуджено до 7 років ув’язнення та заборони обіймати певні державні посади протягом 3 років за порушення Статті 365.3. 23 грудня 2011 року цей вирок було підтверджено Апеляційним судом. Зараз вона відбуває покарання у Качанівській колоній №54 у Харківській області. Очікується, що розгляд касації відбудеться 15 травня 2012 року у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ.
d) 27 лютого 2012 року колишнього Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка було засуджено до 4 років ув’язнення, конфіскації майна та заборони обіймати певні державні посади за порушення Статей 191.5 та 365.3. На 15 травня 2012 року призначено розгляд апеляції на цей вирок. Луценко все ще перебуває під вартою.
e) Справу проти колишнього в.о. Міністра оборони Валерія Іващенка ще не завершено. Очікується, що районний суд винесе рішення до середини квітня. Іващенко перебуває під вартою з серпня 2010 року. Протягом всього судового процесу Іващенко мав проблеми зі здоров’ям, йому було призначено знеболювальну терапію. Декілька разів його доставляли на засідання суду на ношах. Це викликає серйозні запитання до справедливості всього судового процесу.
f) Найбільш кричущі справи, пов’язані з цими статтями, які згадувались у Резолюції, поки що не було закрито. Навпаки, додавались нові вироки та відкривались нові кримінальні справи.
g) Колишній міністр охорони навколишнього середовища в уряді Тимошенко Георгій Філіпчук нещодавно був засуджений до трьох років ув’язнення за порушення Статті 365.3 при укладанні угоди з юридичною фірмою щодо спору між Міністерством охорони навколишнього середовища та компанією «VancoInternationalLtd.», основним власником якої є впливовий олігарх та депутат Партії регіонів Рінат Ахметов.
h) Відкриваються нові і нові розслідування за порушення Статей 364 та 365, наприклад, справа проти колишнього губернатора Харківської області Арсена Авакова за те, що він нібито незаконно дозволив проведення продажу земельної ділянки. Авакова було заарештовано в Італії, а Україна подала прохання про його екстрадицію.
3. Президент України повинен розглянути усі наявні в нього правові засоби, щоб звільнити колишніх членів уряду та дозволити їм брати участь в наступних парламентських виборах (Пункт 3 Резолюції)
a) Згідно з положенням про порядок здійснення помилування (Указ президента №902 від 16 вересня 2010 року) помилування осіб, засуджених за тяжкі злочини, вимагають особистого клопотання засудженої особи, яке може бути задоволене лише за наявності обставин, що потребують гуманного ставлення. Таким чином, помилування без особистого клопотання засудженого вимагає внесення поправок до згаданого положення, що, однак, в межах повноважень президента.
b) У телевізійному інтерв’ю 24 лютого 2012 року президент заявив, що процедура помилування колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко може розпочатись після розгляду касації та у випадку, якщо екс-прем’єр подасть відповідне клопотання голові держави. Тимошенко публічно відмовилась подавати будь-яке клопотання про помилування, адже вона «не вчиняла злочини, в яких її звинувачують».
c) В інтерв’ю «Українській правді» від 6 березня 2012 року Луценко також відмовився просити про помилування.
d) Корнійчука включили в Закон про амністію в 2011 році після зміни Генеральною прокуратурою офіційного обвинувачення. Ця зміна в обвинуваченні відбулась після того, як він пішов з посади голови партії, а його тесть відмовився висувати свою кандидатуру на переобрання головою Верховного Суду.
e) В телевізійному інтерв’ю 24 лютого 2012 року президент заявив, що «я вважаю, що ми повинні ще раз розглянути всі ці справи з точки зору нового Кримінально-процесуального кодексу, який відповідатиме європейським стандартам.» Незрозуміло, що він мав на увазі, адже новий проект КПК не містить перехідні положення, які б дозволяли повторний судовий розгляд вироків.
f) Тому Тимошенко та Луценко не зможуть взяти участь у наступних парламентських виборах у жовтні 2012 року, якщо їхні вироки не буде змінено, для Тимошенко – у касаційному суді, для Луценка – в апеляційному або касаційному суді. Корнійчук, в принципі, не має такого обмеження; але невідомо, чи хоче він продовжувати свою політичну кар’єру. Іващенко не є професійним політиком, тому він, скоріш за все, не захоче брати участі у виборах. Кінцевий термін реєстрації кандидатів спливе на початку серпня 2012 року.
g) Перший заступник голови партії «Батьківщина» Олександр Турчинов 17 березня 2012 заявив, що Тимошенко очолить об’єднаний список опозиції на наступних парламентських виборах. Це, радше, є політичним кроком, адже і Тимошенко, і Луценко будуть викреслені з партійного списку Центральною виборчою комісією, якщо їхні вироки будуть в силі на час подання.
h) В найближчому майбутньому Тимошенко може очікувати, що її притягнуть до судової відповідальності за так званою справою ЄЕСУ, яка датується ще 1996-м роком. Час для ознайомлення з матеріалам справи завершився 28 березня 2012 року, вже було призначено суддю для слухання цієї справи у Харкові. Окреме питання, чи дозволить її стан здоров’я брати участь у судовому процесі таким чином, щоб його можна було вважати справедливим.
i) Луценко також судитимуть за Статтею 365.3 за ще один так званий злочин, пов'язаний з нібито незаконним стеженням по справі отруєння Ющенка; слухання справи було призначено на 2 квітня, але потім перенесено на 23 квітня 2012.
4. Скасувати, або принаймні скоротити, п’ятирічний випробувальний термін для суддів для зміцнення незалежності судової системи(Пункти 5 та 6 Резолюції)
a) Українські судді спочатку призначаються президентом України на період в 5 років. Після цього відбувається їхнє постійне призначення, яке затверджується Верховною Радою. Ця процедура неодноразово критикувалась за те, що робить суддів протягом цього періоду занадто вразливими до політичного тиску.
b) 5-річний випробувальний термін передбачається Статтями 126 та 128 Конституції України та Законом про судоустрій і статус суддів.
c) Наразі не відомо про жодні ініціативи щодо внесення поправок до Конституції для скасування або скорочення випробувального терміну.
5. Усунути Верховну Раду з процесу призначення суддів для зміцнення незалежності судової системи(Пункти 5 та 6 Резолюції).
a) Процедура призначення суддів визначається Статтями 84 та 128 Конституції та Законом про судоустрій і статус суддів. Нова редакція останнього закону, ухвалена у липні 2010 року, значно обмежила роль та повноваження парламентського Комітету з питань правосуддя. Однак, вона не обмежила повноваження самого парламенту, що вимагало б змін до Конституції.
b) Не відомо про жодну ініціативу щодо внесення змін до Конституції для усунення Верховної Ради з процесу призначення суддів.
c) Цього також не варто очікувати, беручи до уваги відповідь, яку дав міністр юстиції Олександр Лавринович у Верховній Раді 10 лютого 2012 року. Він заявив, що нова версія закону «Про судоустрій і статус суддів» зі зміненими процедурами призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів гарантують їхню незалежність.
6. Під час випробувального терміну судді не повинні розглядати чутливі з політичної точки зору або складні справи(Пункти 5 та 6 Резолюції).
a) Більшість суддів у судових процесах проти Тимошенко, Луценка та Іващенка все ще перебували на 5-річному випробувальному терміні.
b) Судді, проти яких триває розгляд дисциплінарного провадження або навіть порушена кримінальна справа, також будуть вразливими для свого розуміння політичних очікувань чи безпосереднього тиску. 1 березня 2012 Верховний Суд України подав на повторний розгляд кримінальну справу проти судді Сергія Вовка з Печерського районного суду м. Києва за винесення незаконних рішень. Суддя Вовк був головуючим у справі Луценка та все ще розглядає справу Іващенка. Він був затверджений парламентом як постійний суддя лише 13 лютого 2011 року. Його призначили розглядати ці справи навіть попри те, що того року він двічі перебував під слідством Вищої ради юстиції. Востаннє таке слідство проводилось Андрієм Портновим, членом ВРЮ та керівником Головного управління з питань судоустрою адміністрації президента, який відповідає за пов’язані з судовою системою питання, в тому числі призначення та звільнення суддів.
c) Очевидно, що ці судді не могли бути обрані випадково, а були спеціально обрані для розгляду цих справ через свою вразливість. ЗМІ нещодавно описували, як голови судів можуть призупиняти систему випадкового вибору суддів та самостійно обирати суддів для розгляду конкретних справ, навіть не реєструючись в системі, а отже не підлягати пізнішій перевірці.
d) Згідно з проектом КПК, який розглядається у Раді, справи проти високопосадовців розглядатимуться в судах першої інстанції колегією у складі 3 суддів, які мають постійне призначення, апеляція – колегію з 5 суддів, а касація – колегією з 7 суддів, кожен з яких повинен мати досвід понад 10 років.
e) З моменту ухвалення Резолюції 1862 не відбувалось жодних судових процесів щодо чутливих з політичної точки зору або складних справ, які б дали можливість оцінити, чи було запроваджено зміни у політиці президента щодо судів.
7. Усунути представників Верховної Ради, президента України та прокуратури від членства у Вищій раді юстиції. В очікуванні на прийняття поправок ці три інституції повинні призначити до Вищої ради юстиції неполітичних членів(Пункти 5 та 6 Резолюції).
a) Резолюція 1862 ПАРЄ називає склад ВРЮ таким, що суперечить принципу розподілу влади на виконавчу, законодавчу та судову гілки, а отже підриває незалежність судової системи. Недостатній розподіл повноважень призвів по політичного домінування органу, який відповідає, серед іншого, за рекомендації щодо призначення суддів та подання щодо звільнення суддів.
b) Зміна складу ВРЮ вимагатиме поправок до Конституції. Згідно зі Статтею 131 Конституції, Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури – двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Загалом це складає 20 членів.
c) Донедавна одним із призначених президентом членів був голова Служби безпеки, що було розкритиковано у документі ПАРЄ 12357: «Велике занепокоєння викликає можливий конфлікт інтересів, адже служба безпеки відповідає за розслідування справ про корупцію суддів, у той час як Вища рада юстиції має право розпочати дисциплінарне провадження та рекомендувати звільнення суддів».
d) Аналогічний конфлікт інтересів існує у випадку, коли генеральний прокурор та двоє його заступників є членами ВРЮ і у той же час є сторонами у кримінальних судових процесах, які ведуться суддями; існують свіжі приклади дисциплінарних справ проти суддів, які вочевидь приймали рішення всупереч думці звинувачення.
e) За стандартами Ради Європи, щонайменше половину членів такого органу як ВРЮ повинні складати судді, обрані своїми рівнями. Судова реформа, ухвалена у липні 2010 року, змінила положення про склад Вищої ради юстиції. Зокрема, було передбачено, що 2 з 3 членів ВРЮ, які призначаються парламентом і президентом, повинні бути суддями, а 1 з 3 членів, які призначаються з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, також повинен бути суддею. Таке нове положення, однак, діятиме лише для майбутніх призначень членів ВРЮ, яке може тривати до 6 років (термін повноважень членів ВРЮ); з моменту запровадження судової реформи до ВРЮ не було призначено жодного нового члена. В будь-якому випадку, такі зміни не відповідають європейським стандартам повною мірою, адже ті вимагають, щоб судові члени Судової ради обирались їхніми рівнями, які часто є іншими суддями, що представляють різні рівні судової системи. Однак, Україна – не єдина європейська країна, яка не відповідає цьому стандарту.
f) Не відомо про жодну ініціативу щодо внесення подальших змін до складу ВРЮ, що вимагатиме поправок до Конституції. Проте, 10 грудня 2011 міністр юстиції Лавринович відповідав на запитання у Верховній Раді про те, чи відповідає чинний склад ВРЮ та процедури її формування європейським стандартам незалежності системи правосуддя. Він заявив, що міністерство юстиції планує реформувати вищу ВРЮ, адже поточні методи формування її повноважень та структури не відповідають місії, покладеній на неї Конституцією. Тому можна очікувати, що проблема вирішиться з внесенням поправок до Конституції України.
8. Припинити застосування дисциплінарних заходів проти суддів на базі скарг від Генеральної Прокуратури, тому що згадані судді прийняли рішення, що суперечило думці прокуратури, у конкретній судовій справі (Пункт 6.6 Резолюції)
a) У Додатку до Закону про Вищу раду юстиції від 10 травня 2010 року вводиться широке та неточне визначення що є порушенням присяги суддею, яке може призвести до відкриття дисциплінарної справи та звільнення судді. Це включає такі дії як «низка дій, які принижують звання судді» та «зловживання моральними та етичними принципами, якими керується суддя». В таких країнах як Україна точні визначення є необхідними для запобігання зловживанням.
b) Деякі приклади ілюструють наявні зараз проблеми у ситуації з дисциплінарними справами проти суддів:
· Дисциплінарна справа порушена 7 червня 2011 року Заступником Генерального Прокурора, який є членом Вищої Ради Юстиції, проти трьох суддів Київського Апеляційного Суду за непродовження терміну узяття під варту, як того вимагало звинувачення у справі.
· Голова Київського Апеляційного Суду звернувся до Вищої Ради Юстиції з вимогою звільнити трьох суддів його суду за «порушення присяги» через зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд 2 високопосадовцям з колишньої адміністрації, не дивлячись на протилежну думку прокуратури.
· Дисциплінарне провадження, відкрите 7 листопада 2011 року проти кількох суддів Верховного Суду за нібито порушення присяги ними у 2009 році, коли вони змінили 15 вироків довічного ув‘язнення на 15 років ув‘язнення. За цим стоїть правова суперечка щодо трактування ситуації невдовзі після того, як була скасована смертна кара, а довічне ув‘язнення не було прописано у законі. Тим не менш, низка смертних вироків було трансформовано у довічне ув’язнення. Це чисто юридичне питання сьогодні має вирішуватись адміністративним органом на зразок Вищої ради юстиції, а рішення про відкриття дисциплінарного провадження було оголошено заступником генерального прокурора, який є членом ВРЮ.
· Дисциплінарна справа проти трьох суддів Апеляційного Суду, які змінили вирок депутату місцевої ради, який вистрілив у людину, що зайшла на територію біля ставка, з 14 років ув‘язнення на 2 роки умовного ув‘язнення, та негайно звільнили депутата. Зараз по цій справи відкрито касаційне провадження. Але ще до того як суд вищої інстанції виніс своє рішення по справі, прокуратура відкрила дисциплінарну справу за порушення присяги. Таким чином Вища рада юстиції де факто діє як інша судова інстанція, яка оцінює рішення суддів та плутає функції прокуратури з функцією дисциплінування суддів.
c) Загалом судова гілка влади відчуває, що її незалежність знаходиться під тиском. Згідно з останнім опитуванням, яке ґрунтується на анонімних заявах 579 суддів з усієї країни та суддів з судів різних рівнів, 20% суддів вважають, що вони знаходяться під тиском з боку виконавчої влади , 17% – з боку Парламенту, 18% – з боку прокуратури, 12% – з боку голів їх судів та 11% – з боку судів вищих інстанцій. 57% суддів не вважають, що Вища Рада Юстиції є незалежною та 60 % вважають, що їхня робота не сприяє дотриманню принципу незалежності судової влади.
d) Відсутність незалежності суддів не буде вирішена новим КПК оскільки дисциплінарні впровадження проти суддів регулюються Законом «Про судоустрій та статус суддів» та Законом «Про Вищу раду юстиції».
9. Верховна Рада повинна прийняти у найшвидший спосіб новий проект КПК, який повністю бере до уваги рекомендації експертів Ради Європи(Пункт 8.4 Резолюції)
a) Проект КПК, підготовлений Адміністрацією Президента, був переданий до ВР 13 січня 2012 року. Венеціанська Комісія не досліджувала проект, але експерти Ради Європи брали участь у роботі робочої групи та вважають, що проект представлений ВР у першому читанні відповідає європейським стандартам. Коментарі експертів Ради Європи не розголошувалися адміністрацією президента та майже не було публічного обговорення та консультацій перед тим, як проект був переданий до парламенту.
b) Ухвалення проекту КПК у парламенті не буде легким. Члени Парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від опозиції залишили приміщення під час зустрічі 12 березня 2012 року на знак протесту, хоч після цього було прийнято рішення передати проект КПК, запропонований більшістю, на розгляд під час пленарної сесії у другому читанні. Загалом, було запропоновано біля 4000 поправок до тексту, прийнятого у першому читанні
c) Очікувалося, що його приймуть до середини березня, але здається, що його було відкладено через велику кількість поправок. Тепер голосування по проекту КПК заплановане на 10 квітня 2012 року. Наразі, під час написання цього звіту, неможливо передбачити, чи буде ухвалений КПК відповідати європейським стандартам. Буде дуже шкода, якщо такий важливий закон не буде ухвалено переважною більшістю депутатів.
10.Кримінально-процесуальний кодекс повинен визначати чітку процедуру перевірки законності та тривалості попереднього ув’язнення на базі добре-обґрунтованого рішення суду, основаного на наведенні достатніх причин (реальна загроза ухиляння від здійснення правосуддя) та уникати надмірного застосування та тривалості попереднього ув’язнення(Пункт 7 Резолюції)
a) Проект КПК, представлений у січні, передбачає гарантування захисту необґрунтованого попереднього ув’язнення, включаючи вимогу про те, що арешт може проводитися тільки, якщо Прокуратура доведе, що не можуть бути застосовані жодні інші запобіжні заходи, встановлює максимальну тривалість ув’язнення у 6 місяців для легких злочинів та злочинів середньо