Спочатку варто зауважити, що прем’єр-міністр Німеччини Ангела Меркель збиралася відвідати Україну протягом останніх трьох років. Та якось не виходило. Влітку 2006-го запланований візит не відбувся у зв’язку із труднощами формування українського уряду. Потім були важливіші справи… І ось нарешті: пані Меркель у Києві!
До зустрічі високого гостя Україна готувалася серйозно. Це й не дивно, бо саме Німеччина та Франція відмовили нам у ПДЧ під час Бухарестського саміту НАТО. Прибічники Альянсу сподівалися, що відвідини Києва пом’якшать позицію Меркель. Тому, готуючись до візиту, Україні довелося багато чим поступитися. Так, наприклад, канцлерка Німеччини категорично відмовилася відвідати меморіал жертвам Голодомору 1932-33 років, хоча ця умова обов’язкова для всіх зарубіжних гостей. Також пані Меркель відмовилася від ланчу тет-а-тет із президентом Віктором Ющенком – німецька сторона наполягла, щоб до зустрічі приєдналася ще й прем’єрка Юлія Тимошенко. «Райдер» канцлерки виконали майже бездоганно. Крім зустрічі з лідером ПР Віктором Януковичем – тут уже відмовився він, пославшись на напружений графік.
Під час перемовин українські лідери були щедрими на різноманітні обіцянки: президент запевнив, що найближчим часом владнає парламентську кризу, а прем’єрка сказала, що дуже швидко поверне всі приміщення, які належали лютеранській церкві (тут виникає запитання про інші приміщення, які забрала радянська влада в попередніх власників). Проте реверансів навзаєм Україна не дочекалась. Ангела Меркель була чіткою та категоричною. Вона заявила, що бачить Україну в НАТО, але «колись» – на приєднання до ПДЧ у грудні нам немає чого розраховувати. Євросоюз нас також «колись» приймуть, та в найближчій перспективі можемо сподіватися лише на асоційоване членство.
Німецька преса, коментуючи візит канцлерки до України, зазначила: «Вимовляючи кожне слово, Меркель точно знає: Москва слухає уважно». Хоча сама очільниця німецького уряду неодноразово казала, що країни, які не є членами НАТО, жодним чином не впливають на рішення Альянсу. Та й світові тенденції на українській стороні. Останнім часом США та Франція радили Росії припинити шантажувати Україну в питаннях вступу до євроінтеграційних структур. Нещодавні заяви французького президента Ніколя Саркозі свідчать: в України є шанс отримати ПДЧ під час грудневого саміту Альянсу. Але навіть якщо лише одна Німеччина скаже «ні», нам справді доведеться вдовольнитися меркелівським «колись».
У будь-якому випадку, як гостинні та місцями надто уважні господарі, ми маємо стримано сказати пані Меркель наше щире українське «дякую». Принаймні за те, що вона нарешті відвідала країну, від якої, серед іншого, безпосередньо залежить наявність газу в німецьких трубах.