«Vivienne Mort» — український рок-гурт, що виник 2007 року в Києві. За час існування гурту незмінною є лише вокалістка, авторка музики й текстів Дана Заюшкіна. «Vivienne Mort» грають у жанрах альтернативного року, інді та кабаре. Своїм «маніфестом» вважають рядки із власної пісні: «Відпусти свою рибу». Наразі мають два альбоми — «Єсєнтукі LOVE» (EP, 2010) і «Театр Pipinó» (2013), обидва доступні для вільного скачування в інтернеті.
Тиждень.ua: Дано, тебе називають «українською Аліною Орловою». Скажи, з ким ти сама відчуваєш «творчу спорідненість»?
— А ще Святославом Вакарчуком у спідниці. А я переважно у джинсах. Але ж не назвуть мене Вакарчуком у джинсах. Відчуваю творчу спорідненість із Ентоні Гопкінсом, Влідіміром Набоковим, Романом Поланскі.
Тиждень.ua: Чи складно в Україні пробитися молодим неформатним музикантам? З якими перешкодами боротися найскладніше?
— Дуже важко бути лінивим музикантом. Найскладніше досягти успіху форматному і не форматному колективу, де всі ліниві. Для роботящого завзятого музиканта в Україні немає перепон.
Тиждень.ua: Твої тексти якісно вирізняються з-поміж інших. Зокрема, в новому альбомі ти береш сюжет із Біблії («Ірен»), на концерті в Києві чула пісню «Персефона» — апелюєш до античного міфу. Не боїшся писати тексти для дуже небагатьох слухачів, які розуміють контекст і відчитують літературні алюзії?
— Подейкують, у Тернополі Потапа і Настю закидали яйцями, хоча естетичний код їхнього продукту зрозумілий усім. Якщо ніхто не застрахований, вважаю безглуздим боятися, тож сміливо й надалі «крастиму» сюжети з книжок.
Тиждень.ua: Одна з нових ваших пісень має назву «Відпусти свою рибу». Цю фразу, за твоїми словами, можна сприймати як маніфест гурту «Vivienne Mort». Розкажи, будь ласка, який зміст ти у нього вкладаєш.
— Звичайно, краще послухати пісню повністю. Однозначно попрошу «Рибу» сприймати не лише як маніфест здоровому харчуванню й заклик до вегетаріанства. (Двоє учасників гурту — етичні вегетаріанці, — Ред.) Це робиться іншими словами. Рибі пощастило бути символом життя, символом християнства і джерелом вітамінного жиру, корисного для гіпертоніків. Вона просто «універсальний солдат», зі складною нервовою системою (коли її вбивають, їй боляче, як ніби вбивають когось більш вартісного для життя). Рибу малювали перші християни, коли ховалися від переслідування римлян, а Дарвін прималював їй ноги (Дарвін добре малював, особливо ноги рибам). Ідемо далі. Вагітним жінкам, буває, сняться риби. Це означає, що прийшло чудо. «Тіло, душа, голова» — тобто тіло, душа, розум. У ненародженої істоти все це перебуває в повній гармонії. Я це до чого – треба буде спробувати в цьому житті не виймати душу. Всюди беріть її з собою, відмовте собі в задоволенні подорожувати з порожніми торбами. Тоді там буде величезний ласкавий океан, зграї маленьких яскравих рибок, і ви самі як вільна щаслива риба, яку відпустили. Ми закінчуємо пісню словами: «Не вбивай. Якщо можна не вбивати – не вбивай».
Тиждень.ua: Вам близька театральність – у виступах, у композиції, навіть у текстах пісень, кожна з яких має дуже виразний сюжет. Звідки витоки цієї театральності?
— Усе йде від музики і текстів. Я пишу їх дуже швидко й одночасно. Більшість із пісень записала за 20 хвилин. Мені дають такий матеріал, а вже хтозна, чому він такий. Однак мені імпонує театральна атмосфера, тепер на наших концертах можна буде побачити специфічне освітлення. Люблю, коли дарують квіти, уважно слухають і не їдять на концертах. Я з тих людей, які досі думають, що в театрі не їдять.
Тиждень.ua: Наскільки гострим є мовне питання в музичному середовищі України? Чи не було спокуси писати тексти іншими мовами? Російськими, англійською, аби вийти на інші музичні ринки?
— Точно. Іван Дорн, ти ж українець, співай як треба, українською! Тобто, хтось постійно підступно утискає мову і спокушає нас писати на експорт. Я добре знайома з Лук’янівським і Бессарабським ринками. Можливо, я сплю й не усвідомлюю, що російською мене б добре купували. Зате поки що все виходить чесно. Мені подобається українська мова, вона красива. Володимир Сосюра пишався б моїм останнім реченням!
Тиждень.ua: У літературному світі постійно сперечаються, чи важлива для письменника специфічна освіта – філологічна, гуманітарна. Чи є такі суперечки у світі музичному? Як Ти гадаєш, чи стала б Ти музикантом, якби не мала спеціальної освіти?
— Мені добре пишеться або співається, а я забула спитати в Міністерства освіти, чи правильно це роблю. Якщо ви через це вимкнули мою пісню, ми не порозумілися через вас. Я відкрита до дружби. До того ж, для справжнього музиканта я не музикант. Я просто довго дивлюся на людські обличчя, а потім висловлюю почуття.