Про те, як будь-який актор, який публічно критикує Кремль, лишається практично без роботи? Ні, не читали. Адже ідея, що Росія здатна провести успішну операцію впливу на «фабриці мрій», є сміховинною. Із тієї самої причини ви не прочитаєте про кремлівських агентів впливу, що придушують критичні дослідження Росії в західних університетах. Цього не відбувається. І якби Росія таки спробувала утнути щось подібне, ви про це не прочитали б.
А от Комуністична партія Китаю робить усе це й навіть більше. І якщо ви про це не читаєте, то лише тому, що люди бояться про таке говорити. Насправді те, що партійна держава цькує Голлівуд, — не таємниця: 2020 року PEN оприлюднив велику доповідь про кампанію за свободу слова. Проте черговим прикладом цькування стала церемонія «Оскар», де режисерка китайського походження Хлоя Чжао отримала нагороди за найкращий фільм і найкращу режисерську роботу. Нібито варто святкувати: вона — перша азіатка, що одержала цю премію, до того ж виголосила частину своєї промови мандаринською. Проте колись вона критикувала історичні побрехеньки режиму в Пекіні. За кілька годин після її перемоги китайські цензори прибрали дописи в соціальних мережах про її тріумф на «Оскарі» й подбали, щоб пошукові запити з її іменем китайською мовою не видавали відповідних результатів.
Читайте також: На Східному фронті без змін
Ще один свіжий приклад жорсткої сили: Китай змусив німецьке видавництво дитячої літератури вилучити книжку-картинку, автори якої наважилися написати (і то правдиво), що пандемія COVID-19 зародилася в Китаї. Головна зброя режиму в Пекіні — це масштаби: якщо хтось хоче продавати там книжки чи розповсюджувати фільми, мусить подбати, щоб його контент не обурював владу. Російська економіка завбільшки з італійську — замала, щоб чинити такий вплив.
Натомість головна тактика Кремля, коли треба змусити критиків замовкнути — використання британських законів про конфіденційність даних і наклепи. Найбільш далекоглядна книжка про кремлівський режим — «Путінський народ» («Putin’s People», 2020) Кетрін Белтон (зізнаюся: авторка моя подруга). У книжці з безжальною деталізацією розповідається, як кліка, що управляє Росією, веде своє коріння з організованої злочинності й колишнього КГБ. Авторці та її видавцям тепер загрожують численні судові позови заможних росіян, наближених до режиму, які протестують проти того, як вона описує їхнє минуле і вчинки. Ці юридичні баталії покликані щонайменше відбити охоту в інших людей до проведення або публікації подібних розслідувань. На жертв таких позовів (мені це відомо з власного досвіду) чекає надзвичайно затратна й виснажлива тяганина навіть у разі перемоги — що вже казати про колосальні збитки у разі програшу.
І Росія, і Китай бояться повернення ефективного лідерства США, до того ж їх стримує поновлення міжнародного порядку, заснованого на праві. Отож велике питання в тому, чи не вийде так, що внаслідок посиленого опору Пекін налагоджуватиме тіснішу співпрацю з Кремлем. Я вже знаю, чому Китай міг би повчитися в Росії: наприклад удосконаленню використання позовів як зброї або навіть убивств. Втім, складно уявити, який досвід можуть перейняти натомість росіяни. Росія — держава, що занепадає, Китай — навпаки зростає. Росія ставиться до Заходу з острахом, Китай — зі зневагою.
Читайте також: Розвідування обстановки
Проте китайські цькування стають дедалі контрпродуктивнішими. Так, минулого місяця пекінська влада намагалася завадити ЄС опублікувати доповідь про дезінформацію. Це спрацювало, але можновладці дозволили просочитися відповідному листуванню. Як наслідок, у ЄС виникають дедалі сильніші (нехай і запізнілі) побоювання, а адміністрація Байдена активізує зусилля, щоб об’єднати Європу і Сполучені Штати у спільній протидії каверзам Китаю. Було б добре, якби в результаті до Росії теж виробився жорсткіший підхід.
——————
Між Філіппінами та Китаєм спалахнув дипломатичний скандал. Спочатку Теодоро Локсін, секретар із закордонних справ Філіппін, у своєму твіттері в доволі жорсткій формі вимагав від КНР прибрати свої судна з виключної морської економічної зони країни в Південно-Китайському морі, в якій ті, на його думку, перебувають незаконно. Своєю чергою, зовнішньополітичне відомство Піднебесної, яка претендує практично на всю територію цього моря, у своїй заяві закликало опонентів поважати національний суверенітет, дотримуватися елементарного етикету та припинити вдаватися до так званої мікрофонної дипломатії. На думку Пекіна, такі дії сусідів лише ускладнюють ситуацію.