У своєму романі «1984» Орвелл недарма писав: «Якщо ти хочеш зберегти таємницю, то повинен також сховати її і від себе. Знати, що весь час вона там, але допоки в ній немає жодної потреби, ніколи не дозволяти їй з’явитися у своїй свідомості у будь-якій формі». Авторитарний режим у Тегерані, здається, аж занадто реалістично втілив антиутопічні уявлення автора на практиці.
Тоді, коли світом зі страшною швидкістю шириться вірус COVID-19, мабуть, чи вперше за багато сотень років Іран святкує Новруз — перський Новий рік — з напівпорожніми вулицями міст. Незважаючи на те, що багато іранців усе ж знехтували урядовою рекомендацією залишатися вдома і вирушили на північ країни, у Шомаль, відзначати Новий рік, все ж багато жителів великих міст, як-от Тегеран чи Ісфаган, почали усвідомлювати небезпеку хвороби та вирішили зустріти новий, 1399 рік удома.
Мохаммад Джавад Заріф, міністр закордонних справ Ірану, 12 березня опублікував повідомлення у Twitter. Він стверджував, що Центральний банк Ірану подав офіційний запит до Міжнародного валютного фонду, щоб отримати доступ до кредитного ресурсу, який передбачає допомогу країнам, чия економіка зазнає нищівних збитків від пандемії коронавірусу. За його словами, попри численні зусилля уряду, в Ірану немає ресурсів, щоб боротися з пандемією. Ось так Іран уперше з 1962-го попросив фінансову допомогу — проте, здається, Тегеран приховав обставини, які підштовхнули до такого вимушеного кроку.
Читайте також: Штучний інтелект проти коронавірусу
Іран брехав від самого початку?
Іранська влада вперше заявила про два випадки захворювання на коронавірус 19 лютого 2020 року. Того ж дня обидва пацієнти померли. Представник міністерства здоров’я Ірану Кіянуш Джаханпур заявив, що померли від ускладнень і «перебували в ізоляції». Хворі проживали в місті Ком, розташованому за 150 км на південь від Тегерана. Ком відомий своїми святинями й навчальними закладами «хоузе». Це місто є одним з найконсервативніших в Ірані. Навіть досі тривають суперечки щодо потрапляння вірусу в Ком: спершу причиною назвали іранського бізнесмена, який часто подорожував до Китаю і вже хворим повернувся на батьківщину, а потім китайських студентів, які начебто тимчасово перебували в Ірані в рамках «вивчення ісламу». Невдовзі офіційні джерела уряду Ісламської Республіки почали повідомляти про «певну кількість хворих, поміщених на карантин». Мережею почали ширитися ймовірні «копії» документів, де мовби представники міністерства внутрішніх справ Ірану просили МОЗ не публікувати інформацію про смертельні випадки, щоб уникнути паніки.
Одні з перших відео, на яких були зафіксовані машини швидкої допомоги в Тегерані, зроблені на мобільні телефони, з’явилися в мережі 31 січня. Ці ролики, що почали масово поширювати у Twitter та Instagram, показували вбраних у костюми біозахисту медиків, які нібито перевозили хворих на коронавірус в одну з лікарень Тегерана. За інформацією авторів цих відео, 31 січня принаймні шість людей госпіталізували в Тегерані з підозрою на коронавірус до лікарні Масіх Данешварі. Згодом у мережі з’явилися десятки відео з інших міст в Ірані: Ахвазу, Тебризу, Рашту. Цікаво, що вже 6 лютого представники іранської кіберполіції заарештували кількох людей у провінції Курдистан і Хормозган за «поширення неправдивої інформації». Йдеться про відео, де показали нібито пацієнтів, хворих на коронавірус. Уряд і досі відкидає спекуляції на тему різкого зростання випадків захворювань на цю недугу в Ірані.
21 березня іранський канал зі штаб-квартирою в Лондоні Iran International опублікував статтю, автори якої стверджували, що журналісти отримали доступ до документів на закупку тестових вірусних наборів для коронавірусу. За словами журналістів, іранська влада отримала перші пропозиції на імпорт тестів ще 25 січня цього року від фірми Fardavar Azma Iranian, яка є офіційним представником швейцарської фірми Roche в Ірані. Схожі пропозиції надійшли й від двох інших фірм — представниць корейських компаній в Ірані. Інші документи, які начебто бачили журналісти Іran Internaitonal, свідчать про таке: низка іранських компаній, включно з Arena Life Science, Fardad Azma Rad і Pishgam Biotech Company, ще 24 грудня 2019 року мали завдання від уряду розпочати закупівлі тестів. У жодному з документів не йшлося про те, що міжнародні санкції можуть зашкодити цьому.
Читайте також: Коронавірус підштовхує світ до рецесії
Цікаво, що задовго до того, як Іран офіційно визнав перші випадки зараження вірусом, уряд розпочав цілеспрямовано впливати на публічний дискурс і маніпулювати темою санкцій проти країни. Ще 11 лютого заступник міністра охорони здоров’я Аліреза Раїсі заявив, що Іран не має можливості купити тести через міжнародні санкції, накладені Сполученими Штатами. Міністр закордонних справ Заріф додав драматизму під час новорічних святкувань. «Сьогодні […] Сполучені Штати продовжують виконувати своє колективне покарання іранського народу відмовою навіть тимчасово скасувати санкції… Міжнародна спільнота не повинна підкорятися тим, хто нас цинічно цькує». Чи ж правда тоді, що Іран переживає чи не найгіршу кризу в історії, коли неофіційний рівень смертності, ймовірно, може сягнути або й перевищити кількість загиблих в Італії чи Китаї і, попри всі зусилля уряду, через міжнародну ізоляцію та санкції Іран не може забезпечити своїх громадян найнеобхіднішим? На жаль, усе набагато трагічніше. Заріф цинічно брехав — як і верховний лідер Ірану Алі Хаменеї, президент Ругані та весь іранський уряд.
12 березня американське видання The Washington Post опублікувало розслідування, в якому журналісти стверджували: масштаби масових поховань в Ірані такі великі, що раптове збільшення територій цвинтарів видно з космосу. Оприлюднені супутникові знімки кладовища Бехешт-е Масуме біля міста Ком. Журналісти порівняли їх зі знімками з Бехешт-е Масуме, зробленими в жовтні 2019-го, в кінці лютого 2020-го (приблизно за два тижні після перших офіційно підтверджених випадків захворювання) та 1 березня — цей аналіз показав раптове збільшення територій поховань.
Дещо раніше деякі іранські блогери опублікували в соцмережах низку відео, які, за їхніми словами, вони отримали від пересічних мешканців із різних куточків Ірану. У цих роликах люди в костюмах біологічного захисту (ймовірно, представники медичних установ) нашвидкуруч, подекуди навіть уночі, ховали десятки тіл. Невдовзі ще один анонімний користувач опублікував відео, де, як він стверджував, бульдозери похапцем закопували братську могилу — незабаром іранська влада заявила, що людину, яка опублікувала це відео, заарештували. Іранська служба BBC, BBC Farsi, показала відео зі згаданого цвинтаря, датоване 3 березня. Там голос за кадром стверджує, що лише в одній частині Бехешт-е Масуме поховали принаймні 80 людей (і це тоді, коли Іран офіційно стверджував, що кількість загиблих сягла всього 34).
Точно підрахувати не лише актуальну кількість померлих в Ірані, а й заражень майже неможливо. Окрім того, що кількість тестів, зроблених у цій країні, мізерно мала, багато кому, як-от медпрацівникам, їх просто відмовлялися робити. Рік Бреннан, один з директорів Всесвітньої організації охорони здоров’я, 17 березня заявив, що реальні цифри смертності в Ірані можуть перевищувати офіційно заявлені показники принаймні в п’ять разів. Він підтвердив раніше опубліковану інформацію про те, що на відміну від європейських країн, або, скажімо, Південної Кореї, в Ірані тестували тільки людей із вкрай серйозними симптомами. Ще раніше поодинокі іранські чиновники, а також деякі представники меджлісу припускали, що рівень смертності, ймовірно, набагато вищий, аніж цифри, заявлені урядом. Ще 24 лютого Ахмад Амірабаді Фарахані, депутат іранського меджлісу від міста Ком, заявив, що, за його інформацією, вже тоді в самому місті померло 50 людей. Такі цифри вп’ятеро перевищували офіційні показники.
Іранські медіа поза межами країни, зокрема BBC Farsi, Radio Farda (іранська редакція Радіо Свобода), лондонські канали Iran International і Manoto багаторазово заявляли: за їхніми даними, отриманими з власних джерел усередині Ірану, смертність (а також кількість заражених) значно перевищує офіційну статистику. За підрахунками каналу Iran International, у перші тижні березня вона була більшою за офіційні дані принаймні вчетверо. Radio Farda 10 березня представило розслідування, стверджуючи, що за їхніми даними на той момент в Ірані вже померло 927 людей, а МОЗ Ірану переконувало, що 237 осіб. Журналісти Radio Farda заявляли, що на 10 березня в самій лише в провінції Тегеран (без міста Тегеран) кількість померлих уже сягала щонайменше 173 осіб.
Смертельні ігри з коронавірусом
Чи доклав Іран максимальних зусиль, щоб якщо не зупинити епідемію, то взяти ситуацію під контроль? Як показали події в січні — березні 2020 року, ні. На цей момент важко визначити, що саме стало причиною абсолютної неготовності Ірану до епідемії і цілковитого краху тих мінімальних заходів, яких намагався вжити уряд. Чи це була недбалість, легковажність або ризикована спроба маніпулювати смертельним вірусом? Цікаво, що від самого початку Іран уперто відмовлявся закрити та ізолювати Ком — вогнище епідемії. Мулла, який проводить публічні п’ятничні молитви в Комі, заявив, що «місто ні в якому разі не можна ізолювати. Люди повинні приходити сюди, щоб зцілитися». І це тоді, коли там зафіксували найвищу кількість хворих в Ірані. Незважаючи на те, що вже 29 лютого іранські інтернет-користувачі опублікували шокуючі відео паломників в Комі, які показово облизували святі поховання в мечеті Масуме, стверджуючи, що вони «оближуть [поховання], щоб вірус перейшов до їхніх тіл, аби інші [вірні] могли спокійно молитися у святих місцях», лише 16 березня іранський уряд ухвалив рішення тимчасово закрити шиїтські святині.
Попри те що новорічне звернення Алі Хаменеї до іранського народу було скасовано через поширення коронавірусу, 22 березня він опублікував відео, в якому не лише відкинув раніше запропоновану гуманітарну допомогу Сполучених Штатів для боротьби проти коронавірусу, а й ствердив, що «іноземні спецслужби співпрацюють проти нас… Сьогодні наш ворог номер один, Сполучені Штати […] шарлатани, і пропозиції їхні шарлатанські». Хаменеї теж ствердив, що коронавірус був штучно створений Сполученими Штатами, і є, по суті, біологічною зброєю: «Якщо ви нам доставите свої медикаменти, цей вірус тут [в Ірані] залишиться ще надовго».
Читайте також: Заборона виходити без маски та комендантська година. Як живуть на карантині різні країни
25 березня іранський уряд надав дозвіл штатним працівникам організації «Лікарі без кордонів» прибути до міста Ісфаган для допомоги в боротьбі з коронавірусом — йшлося про спорудження тимчасового шпиталю на 50 місць. Проте, вже 25 березня, після того, як матеріали для будівництва прибули в Тегеран, міністерство охорони здоров’я Ірану раптово відкликало свій дозвіл. Аліреза Вахабзаде, журналіст і радник МОЗ, заявив, що «Іран має достатньо місць в шпиталях», а допомогу «Лікарів без кордонів» краще було б «спрямувати в Париж, де місця в лікарнях закінчаться через дві доби».
Іранський уряд теж дуже легковажно поставився до обмеження пересування між містами і в громадському транспорті. Лише 25 березня, майже два місяці після того, як почали з’являтися неофіційні повідомлення про вірус в Ірані, оголосили, що запровадять обмеження на пересування, в’їзд та виїзд з деяких міст включно з Тегераном. Громадський транспорт в столиці працює. Протягом епідемії іранська авіакомпанія Mahan Air, яку контролює Корпус вартових Ісламської революції (Пасдаран), і далі здійснює рейси в китайські міста Гуанчжоу і Шеньчжень — іранський уряд стверджував, що всі дозволи на польоти мають лише гуманітарні рейси. Окрім того, традиційні масові п’ятничні молитви відбувалися у звичному режимі аж до 28 лютого, а чітких обмежень усіх публічних заходів й досі немає — 23 березня, наприклад, у передмісті Тегерана відбувся багатолюдний похорон службовця Пасдарана.
Цікаво, що паралельно з абсолютно очевидним небажанням влади вжити заходів для боротьби з коронавірусом іранський уряд, зокрема Мохаммад Джавад Заріф, почав активно вимагати скасування санкцій, пояснюючи це ймовірною гуманітарною катастрофою. Уже 20 березня Заріф драматично заявив, що «Сполучені Штати продовжують радісно, з гордістю убивати іранців […] під час свята Новруз, проте Іран залишиться незламним». Раніше деякі іранські урядовці назвали міжнародні санкції «злочином проти людства».
Чимало західних аналітиків і навіть політиків заявили, що міжнародна спільнота та Сполучені Штати мають поступитися й тимчасово послабити санкції, аби врятувати Іран від катастрофи. Після того як 17 березня іранський уряд дозволив Назанін Заргарі-Реткліф, громадянці Великої Британії іранського походження, тимчасово залишити в’язницю і на час поширення короновірусу залишатися вдома у Тегерані, Лондон виступив з раптовою підтримкою Ірану. Британський уряд стверджував, що вони в «приватному порядку» намагаються переконати Штати зняти санкції під час епідемії. На жаль, багато хто із західних прихильників діалогу й порозуміння з режимом у Тегерані свідомо чи несвідомо обирає зручний для них шлях перемир’я та ігнорування злочинів ісламського уряду, а також воліє закривати очі на кричущі випадки порушення прав людини та відсутності базових свобод в Ірані.
Відчайдушна спроба врятувати режим?
Такий розвиток подій показав вельми небезпечні тенденції. Іранський уряд не лише не бажав і не бажає вживати жодних заходів задля того, щоб зупинити епідемію коронавірусу в Ірані, а й також, як показав розвиток подій у січні, лютому й березні, готовий свідомо маніпулювати інформацією щодо темпів поширення, небезпеки зараження та рівня смертності. Цікаво, що 11 лютого уряд ісламської республіки щороку відзначає свято 22 бахмана — річницю ісламської революції 1979 року. Незважаючи на те що натовпи на цих революційних урочистостях давно вже далекі від тих «масових акцій», які намагаються показати урядові ЗМІ, проте все ж таки це вихідний день і багато людей йдуть гуляти вулицями чи просто ходять у кафе. Якщо вірити вищезгаданим відео, які почали поширювати в соцмережах, а також джерелам Radio Farda й Iran International, перші випадки зараження сталися в останній тиждень січня або ж в перші кілька днів лютого. І все ж для влади така причина здалася надто несуттєвою, щоб скасувати абсолютно штучні й нікому не цікаві «урочистості», щоб хоч якось продемонструвати «могутність» і «підтримку» ісламського режиму Ірану. Під час урочистостей 11 лютого Хаменеї розпачливо закликав іранців прийти на вибори парламенту, заплановані на 21 лютого, стверджуючи, що низька явка означатиме непряму «перемогу Трампа». Вибори таки відбулися (всього лише через два дні після того, як Іран уже офіційно визнав перші смерті в країні), але явка була всього 42,6% — найнижчий показник за всю історію ісламської республіки від 1979 року.
Останні події продемонстрували, що більшість представників іранського уряду, а також Пасдаран побачили в епідемії неймовірно рідкісну можливість врятувати режим від краху. Як відомо, ще з 2017 року в Ірані періодично трапляються заворушення. Вони хаотичні, неорганізовані та не мають політичних лідерів, однак риторика цих протестів різко радикалізувалася. Якщо ще в листопаді 2019-го вимоги людей на вулиці були здебільшого економічними, то протестувальники, які заполонили вулиці міст Ірану після збиття літака МАУ в січні 2020 року, прямо вимагали «смерті диктатора» (Хаменеї) і скандували: «Смерть ісламському режиму!». Окрім того, Іран перебуває на межі економічної катастрофи. Уряд ще раніше визнав, що гроші різко закінчуються, а джерела поповнення бюджету фактично відсутні. Ще в жовтні 2019 року уряд Рухані був змушений представити проект бюджету з надзвичайно великим дефіцитом. Окрім цього, у запропонованому бюджеті надходження від продажу нафти фактично зводилися до нуля. Обсяги зовнішньої торгівлі Ірану в січні 2020-го різко впали порівняно з 2019 роком — скажімо, щомісячні обсяги іранського імпорту в Індію скоротилися з $1,2 млрд в 2019 до $33 млн в січні 2020 року. Схожа ситуація панує в торгівельних відносинах Ірану з Японією й Південною Кореєю, що й не дивно, особливо після того як в травні 2019-го Сполучені Штати оголосили, що більше не надаватимуть тимчасових винятків для країн, які б хотіли купувати іранську нафту. Китай ще не опублікував даних щодо обсягів зовнішньої торгівлі з Іраном у 2020-му, але навіть показники 2019 року впали на 36% порівняно з 2018-м. Цьогоріч Radio Farda 27 березня опублікувало дані, за якими в січні поточного року продажі іранської нафти до Китаю різко впали до 220 тис. барелів за день. Відтепер Іран не отримуватиме ніякого прибутку від постачання нафти в Китай. А вже в березні ці показники зменшилась до 160 тис. барелів за день. Переважна частина нафти пішла на покриття інвестицій китайських державних компаній China Petroleum & Chemical Corporation, а також China National Petroleum Corp, які інвестували в розвиток нафтових родовищ Ядаваран та Азадеган у південному Ірані. Ще раніше Іран сподівався отримати принаймні $18,25 млрд від продажу нафти в період з березня 2020-го до березня 2021-го, проте з огляду на нинішні ціни на чорне золото, а також практичну відсутність ринків збуту, така сума здається нереалістичною.
Потрібно розуміти, що зараз ісламський режим в Ірані перебуває в найскрутнішій ситуації з часів революції 1979 року. Якщо за найближчий рік Іран не зможе забезпечити хоча б мінімальні надходження до бюджету, то цілком імовірно, що країну очікує неминучий економічний колапс. Теперішній режим у Тегерані це чудово розуміє. Ширяться виразні чутки не лише про вже давно відому неприязнь між військовими Пасдарана, як і між муллами та колами Хаменеї, а й про дедалі більш непримиренні розбіжності всередині численних фракцій режиму. Неважко припустити, що економічний колапс потягне за собою неминуче падіння Ісламської республіки в Ірані.
На тлі цієї ситуації особливо цинічною видається пристрасна риторика іранського уряду та верховного лідера Хаменеї про те, що світова спільнота начебто душить Іран санкціями, а також патетичні звинувачення Заходу в начебто «убивстві іранського народу». Більше того, ті $5 млрд, які Іран просить у МВФ задля начебто «боротьби з епідемією», є ціною порятунку режиму. За іронією долі, всього лише 2019-го, за підрахунками Reuters, грошові вливання Ірану, спрямовані в Сирію для підтримки режиму Асада, сягали $4,5 млрд. Захід може сліпо піти на поступки, послабити санкції і надати Ірану неконтрольовану фінансову допомогу (а від будь-якої суттєвої медичної чи гуманітарної допомоги держава рішуче відмовилася), дозволяючи тим самим маніпулювати смертями іранців під час епідемії. Але в цьому разі саме Захід нестиме відповідальність за порятунок авторитарного ісламського режиму в Ірані, жертвами якого з 1979 року стали десятки тисяч його жителів.