А й справді, чому це, отримавши на руки недорогі й компактні електронні засоби з багатьма можливостями, наші співгромадяни не кинулися поголовно слухати на них музику й переглядати фото? Чому читають? Нема варіантів: слід визнати, що є і залишатимуться багато любителів самого процесу уявляння написаного. Люди люблять творити, а читання – один із найпростіших видів спільної творчості.
Електронна революція в засобах для читання зробила процес куди вигіднішим і легшим для читачів, проте ускладнила його підготовку для решти учасників. Кожна безкоштовно або дешево скачана книжка б’є по кишенях власників книгарень, видавців, перекладачів, урешті автора. «От і чудово, – скажуть романтики в масках Ґая Фокса, – книжок уже зробили досить, тож обмінюймося ними». А вся ця «система виробничих відносин» нехай тихо повзе на культурний цвинтар. Реальність насправді не аж така революційно-тістечкова: цього разу зміни торкнуться всіх учасників процесу, посередників між автором та читачем. І всіх точно лихоманитиме.
Водночас мутація не означає краху. Уявіть собі на секунду вигляд друкарні ще якихось 20–25 років тому. Центральною постаттю там був набірник, що до свинцевих пластин укладав свинцеві ж такі буквочки, і це був працемісткий процес, і треба було мати неабиякий рівень майстерності, і всі ці люди виявилися непотрібними, коли у справу втрутилися комп’ютери. Колізія цілком у дусі американського реалістичного роману. Але ж поліграфічні фабрики не закрилися. Справді, багато з них збанкрутували, але ті, котрі лишилися, успішно перепрофілювалися на низьконакладний друк, поставили сучасні машини і здали в оренду зайві площі. Поліграфія вижила, змінилась і готується перетривати ще одну зміну: незабаром фізична книжка, будьмо певні, виходитиме друком вельми дозовано – від 5 до 100 примірників у режимі print-on-demand. Хочемо ми того чи ні, але тотальну більшість книжок уже років за 10 продаватимуть в електронному вигляді й через мережу.
Чи створює це ризики для книговидавничої галузі? Звісно, як і будь-яка зміна, але й нові можливості обіцяє. Що ж до авторів, видавництв і торгових мереж, котрі втратять із відступом друкованої книжки свої прибутки, то вони поступово ставатимуть об’єктами дотування з боку технологічних корпорацій, як свого часу театри, найбільші з яких нині існують майже виключно коштом національних держав. Адже продають дуже часто не книжку, а міф про освіченість, символом якої ця книжка є. Звісно, головні гравці сучасного ринку – Amazon, Barnes & Noble та інші мережі – знайдуть способи, як цей міф не втратити, а підтримати й використати.
Але як щодо нас? Що все це означатиме для українських книгарні, видавництва, автора? Якийсь час іще справді рятуватиме ностальгійна прихильність читача до фізичної книжки, але надалі наклади неминуче зменшаться, книжкові магазини спустіють, а автори без гонорарів перестануть писати й підуть рекламувати наші кволі політичні «сили». Апокаліпсис, ага? Будьмо певні, так і трапиться, якщо за найближчі 5–10 років галузь не розбудує власних електронних мереж збуту й не доєднається до вже наявних. Власне, завтрашнє видавництво – це спілка редактора, верстальника та спеціаліста із просування, в котрого на списку кілька тисяч особисто знайдених у мережі клієнтів. Таке видавництво автор наймає собі для поліпшення власного продукту і його ефективного розповсюдження. Щоправда електронні продажі будуть по-справжньому прибуткові лише в перший день релізу, а надалі заробляти вдаватиметься хіба додруковуючи фізичні копії першотексту.
У книгарні ми теж іще зустрінемося. Це ж аксіома, що після знайомства має бути розвіртуалення. Ось таку функцію в книжкового магазину не забереш: він залишатиметься місцем зустрічі авторів та читачів, своєрідним літературним клубом, звісно ж, з платою за абонемент. Урешті, легко уявити собі книгарню, в якої є власний станок друку на вимогу і кожен охочий дістає книжку тут-таки, вибравши її з електронного каталогу. Книгарня, видавництво, друкарня стануть куди ближчими; і навіть автор дедалі частіше покидатиме свій затишний кабінет, щоб зустрітися з читачами офлайн. Читати стане простіше – процес триватиме.