На референдумі в березні 1991 року Естонія обрала незалежність і тому знехтувала Всесоюзним референдумом, де більшість українців підтримала оновлений Радянський Союз, як рівноправну федерацію. Втім Київ одразу відкинув будь-який Союз, а 1 грудня Україна здобула свободу. В розмові зі студентами Києво-Могилянської Академії посол Естонії назвав свою країну мишкою, від якої багато залежить. Ести живуть на своїй землі кілька тисячоріч, знають імена дерева і брил, а у власній домівці не смітять. Країна на узбіччі Європи з довгою зимою, болотами і камінням бідних ґрунтів, без енергоносіїв (крім сланців), має найвищий рівень життя на пострадянському просторі. А чорноземна Україна має величезні природні та людські ресурси, та становище тут поки що інше.
Городища естів чинили опір варягам. Новгородці назвали Тарбуту (Дорпат, Дерпт, нині Тарту) Юр’євим на честь Ярослава (Юрія) Мудрого. За легендою, червоний прапор Данії з білим хрестом впав на її армію 1219 року в Естонії. Загинув старійшина Лембит. З Лінданісе (Ревель, Таллінн) датчани скорили Естляндію (північ Естонії), а до 1261 року Сааремаа (Езель). Самоврядний (як Любек) з 1248 року Ревель невдовзі вступив до Ганзи. Шведи селились на березі. Після повстання Юр’євої ночі 1346 року Тевтонський Орден купив край у Данії. В конфедерації лицарів, єпископів і бюрґерів спостерігачі з вежі Нарви пильнували загрози з-за річки і муру Іванґороду. Протестантизм секуляризував Лівонію 1524 року. Пастори-лютерани навчали, переклали Біблію і церковні відправи з латини. Реформація відтяла Європу. Орди Івана Грозного вдерлися 1558 року. Після смерті короля Швеції Ґустава Васи 1560 року Езель, Дорпат і Ревель визнали королем Лівонії Маґнуса, кузена короля Данії. Швед Ерик ХІV схилив Ревель до покори. Цар розгромив лівонців і в Москві замордував Великого магістра, згодом коронував Маґнуса, потім ув’язнив і врешті той дожив віку в поляків. Ревель витримав облоги. Брат і наступник Ерика, Йоган ІІІ уклав угоду 1570 року з Річчю Посполитою, король якої Стефан Баторій біля Пярну 1578 року переміг московитів. Кримські татари, пошесті, опричнина пустошили Москву. Данія продала свої права. Річ Посполита 1583 року анексувала Дерпт і Пярну. Шведи 1629 року завоювали і Ліфляндію (південь Естонії та схід Латвії). Ґустав ІІ Адольф 1631 року змусив шляхту дати більші права селянам, заснував 1632 року друкарню і університет у Дерпті.
Петро І почав Північну війну 1700 року. Карл ХІІ розгромив його при Нарві, але росіяни перемогли 1702 року в Ерастфері, а 1710-го здобули Ревель. Капітуляція зберегла автономію і данське право. Естляндія 1713 р. стала губернією. Анексію оформив мир у Ніштаді 1721 року. Палац Кадріорґ біля Таллінна названо на честь Катерини Першої. В поділі Речі Посполитої 1772 року Росія загарбала і Ліфляндію. Катерина Друга зробила російську другою офіційною мовою. Самоврядні Остзейські провінції мали свої закони, лютеранство, німецькі школи. Вплив Франції живив літературу. Олександр І скасував кріпацтво в Ліфляндії 1816-го, а в Естляндії 1819 року. Селяни мали землю. Від моряків Белінсґаузена і Крузенштерна до ад’ютантів царя Вранґеля і Унґерна, барони служили Росії. Університет ніс егалітарний раціоналізм Просвітництва в Національне Відродження 1750-1840 років. Німецька мова не асимілювала, бо зарадив самобутній фольклор. Лікар Фридрих Рейнголд Крейцвалд уклав епос „Калевіпоеґ” 1861 року по-естонськи і по-німецьки. (Котляревський написав „Енеїду” 1798-го.) Засновано школи і газети місцевою мовою, а з 1869 року пісенні фестивалі. (Валуєвський циркуляр і Емський указ обмежили вживання української мови.) Царат після 1883 року русифікував університет у Дерпті. В Естонії Іван Шишкін малював російські краєвиди. Революція 1905 року вимагала свободи. Після Лютневої революції етнічна засада сполучила Естляндію і північ Ліфляндії. В квітні Тимчасовий уряд Росії надав автономію. Після виборів Національної ради. Більшовики в листопаді захопили владу, але переговори в Бресті зайшли у безвихідь. Комітет порятунку в Пярну 23 лютого 1918 року утворив прецедент Маніфестом незалежності (як у січні Четвертий універсал Центральної Ради перед приходом Червоної Армії, а в квітні обрання президента Грушевського перед монархічним переворотом.) Німецька армія окупувала Естонію, але в листопаді репатріювалась, а маріонеткове герцогство Балтія сконало.
Добровольці Кайцелит (аналог в Україні Січові Стрільці) з кулеметами захищались від Червоної Армії, яка мала артилерію, бронепоїзди, флот і літаки. Комуністи Естонської Трудової Комуни стратили 650 і вислали до Росії 4 тисячі людей. Естонці формували свої дивізії. Фінляндія прислала 3,5 тисячі волонтерів, британська ескадра захопила російські міноносці для Естонії. На початку 1919 року вигнано 80-тисячну Червону Армію. В квітні обрално Установчі Збори. Правники і публіцисти, ватажки студентів і кооперації очолили партії, оборону, а потім і державу. Аграрна реформа поділила маєтки баронів між селян. Навесні 70 тисяч естонців і 5 тисяч латишів, росіян, датчан, фінів з гарматами, броневиками, кораблями і літаками допомогли урядові Карліса Улманіса в Латвії здобути Риґу, влітку розбили ландесвер і Залізну дивізію німців, восени роззброїли Північно-західну армію білогвардійців. Запекла оборона взимку виснажила втричі більшу Червону Армію. Естонці втратили 5 тисяч убитих (600 іноземців) і 14 тисяч поранених, захопили 10 тисяч бранців, сотні гармат і кулеметів, бронемашини, літаки, поїзди, кораблі. За мирним договором 2 лютого 1920 року в Тарту Радянська Росія визнала Естонію.
За Конституцією обиралася Дума. Естонія вступила до Ліґи Націй 1921 року (коли силомціь совєтизовано Україну і Грузію). Закон 1925 року захистив меншини. Квітла культура. Економіка орієнтувалась на Скандинавію, Британію і Європу. Після Великої Депресії референдум 1933 року ухвалив авторитарний лад. Заснована 1929 року (як і Організація Українських Націоналістів) спілка вепсів-ветеранів незалежності в чорних беретах і з римським салютом взаємодіяла з націоналістами Лапуа у Фінляндії, відкидала фашизм і антисемітизм. Спілку спіткала заборона, засудження і амністія. Корпоративна Асоціація 1935 року заступила партії. Конституція 1938 року обмежила президента. За протоколом Пакту 23 серпня 1939 року, Німеччина визнала Естонію радянською сферою. У вересні польський підводний човен „Орел” втік з Таллінна в Англію битися проти німців. Москва звала це порушенням нейтралітету і ввела 25 тисяч Червоної Армії до Естонії. В червні 1940 року Балтійський флот блокував її. Збито фінський літак. Демократ з опозиції Яан Тинісон кликав до опору, а президент Костянтин Пятс дав згоду замінити уряд на догоду Москві, яка ввела ще 90 тисяч бійців в Естонію. Обрана тиском Дума проголосила 21 липня владу Рад, і Естонію 6 серпня взято в СРСР. Хто не мав штамп про голосування, одержав кулю в потилицю. Німці виїхали в Рейх. Страчено 2 тисячі, 6 тисяч ув’язнено, 10 тисяч (і 500 євреїв) депортовано в Сибір 14 червня 1941 року, а 32 тисячі мобілізовано в трудові батальйони, де 40% померли. Зруйновано цвинтарі ХVІ-ХХ сторіч.
В липні 1941 року естонці вітали Вермахт, але швидко розчарувались (як і чимало українців). Естонія мала 4 тисячі євреїв; нацисти вбили 2 тисячі й привезли звідусіль 10 тисяч на знищення до Рейхскомісаріату „Остланд”. Від мобілізації в легіон 1942 року 3,4 тисячі естонців втекли в добровольчий полк у Фінляндії. З наближенням Червоної Армії в січні 1944 року Нарву було евакуйовано. Зголосился 38 тисяч волонтерів, вояки по кризі з Фінляндії йшли в Територіальну Оборону. Естонська 20 гренадерська дивізія польових військ СС захищала кордон. (З українців була 14 дивізія). Шведи на човнах втекли в серпні.
У вересні екс-прем’єр Юрі Улуотс призначив уряд, що втік до Стокгольму. Країна втратила 45% промисловості та 200 тисяч людей (20%), а 80 тисяч (10%) втекли на Захід. Радянські бомби зруйнували третину Таллінна. Понад 30 тисяч „лісових братів” чинили опір репресіям 1946-1948 років. (Останній партизан загинув 1978 року). В березні 1949 року 20 722 естонців (2,5%) вислано в Сибір; і опір вщух. (Українські повстанці билися довше.) Росія забрала правий берег Нарви і терен південніше Чудського озера. Естонці 1941 року становили 90%, а 1952-го 48% населення. Комуністична партія сягла 100 тисяч (10%). Впроваджено російську мову в школи і дитячі садки. Річне споживання алкоголю сягло 11 літрів на душу. Та Таллінн має пором у Гельсинки і розуміє фінське телебачення. Співоче Поле збирало кількадесят тисяч, і студенти на руках несли композитора Ґустава Ернесакса (як Патріарха Мстислава в Києві). Співак Ґеорґ Отс дратував Москву, де здобув нагороду і дякував „малій батьківщині”. В квітні 1988 року виник Естонський Народний фронт, потім Зелені й Партія національної незалежності (Народний Рух України з 1989-но.) Верховна Рада 16 листопада 1988 року ухвалила Декларацію суверенітету (в Україні 16 липня 1990) і закони 1989 року про економіку, мови, вибори. Комітети зареєстрували 900 тисяч довоєнних громадян з нащадками, які обрали Конгрес Естонії (499 депутатів). В березні 1991 року 82% мешканців (з російськими іміґрантами і радянськими солдатами) взяли участь у референдумі, де 64% проголосували за незалежність і 17% проти. (На Референдумі 1 грудня в Україні взяли участь 84,18% і схвалили незалежність 90,32%.)
Народний фронт виграв вибори, і 8 травня відновлено Республіку. Естонія уникла кровопролить, на відміну від Литви і Латвії. Телецентр Таллінна 19 серпня інформував Захід про путч у Москві. Естонія 20 серпня „підтвердила” незалежність, і це відтодісвято.Захід ніколи не визнавав анексіі. Ернст Яаксон був віце-консулом у Сполучених Штатах з 1934 року, очолив місію 1965-го і послом вручив вірчі грамоти 1991 року. Росія визнала Естонію 6 вересня 1991 року і вивела війська 1994 року. Виборці 1992 року схвалили Конституцію. Президент очолюєдержаву,прем’єр-міністр формує уряд. Емігрантський прем’єр Гейнрих Марк передав прерогативи Президентові Ленарту Мері. (Президент Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав’юк у Верховній Раді вручив Леонідові Кравчуку грамоту Державного Центру, що Україна з24 серпня 1991 року є правонаступницею УНР.) Закон 1938 року про громадянзахищає іноземців. В Таллінні над парламентом у Томпеа височіє російський собор, але московський патріарх Олексій (Рідіґер) журився, що православна Церква в його рідній Естонії вийшла з-під опіки Росії, за винятком 30 парафій. Естонія 5 років вела переговори і 2003 року вступила в НАТО. Після референдуму, девзяли участь 64% виборців, з яких 66,83% голосували за членство, а 33,17% проти, Естонія 1 травня 2004 року вступила в Європейський Союз.Міністерство закордонних справ Росії відкинуло підписаний 2005 року договір про кордон, бо Таллінн при ратифікації згадав радянську окупацію і стале правонаступництво Естонії. Як вважає її Служба безпеки, Москва провокує напругу в „Близькому зарубіжжі”. Після кібератак 2007 року НАТО має осередок захисту в Таллінні. Перенесення бронзової статуї солдата з центру міста на цвинтар викликало бешкети. Міжнародна комісія рослідує злочини проти людяності. Кара спіткала винуватців геноциду. Першою з пострадянських країн Естонія 1 січня 2011 року впровадила євро. Внутрішній валовий продукт на душу склав 14,5 тисяч доларів на рік (в Україні 2 тисячі). Родини мають більш як по двоє дітей.
Російськомовна меншина становить третину з півтора мільйонів населення країни і більшість столиці. В лютому на дебатах парламентарів соціал-демократ Пеетер Кройцберг сказав, що можна мати російську, французьку і будь-яку гімназію, якщо учні знають естонську, „аби не виникло підозри, що створюємо школу для росіян, які не здатні навчитись естонської”. Естонці всюди щоранку піднімають синьо-чорно-білий прапор, де нема барви крові (як і в синьо-жовтому). На відміну від України, Естонія не втратила третини нації, а виборола Європу. Естонці більше не чухонці, а українці не хохли.