У приміщенні Вінницької міськради можна розгубитися. На підвішених до стелі величезних плазмових екранах транслюють відеоролики про місто, відвідувачів на рецепції зустрічають симпатичні дівчата, а чиновники, як і годиться найнятим народом менеджерам, працюють за склом – під пильним наглядом громадськості. «З одного боку, добре, адже як начальник відділу я бачу всіх працівників, – коментує нові, «прозорі» умови праці у відділі з роботи зі зверненнями громадян Ірина Єлізарова. – З іншого – видно і мене також. Тож відтепер працюємо під поглядами відвідувачів. Коли на тебе дивляться десятки очей, зосередитися часом складно. Але поступово звикаємо».
Бій кабінетам!
Раніше Ірина Євгенівна працювала у кабінеті №102. Каже, його двері щоп’ять хвилин відчинялися: люди запитували, де туалет, де архів, і дуже відволікали. Проте не це стало головною причиною впровадження системи «Прозорий офіс» у Вінниці – зосередження усіх дозвільних служб, включаючи СЕС і податкову, в одному місці й максимальна наочність їх діяльності покликані передусім викорінити корупцію. Логіка проста: хабарі мають зникнути разом із закутками кабінетів: у прозорому офісі й стіни прозорі. Ведеться постійне відеоспостереження за роботою приймальні, потім запис вибірково переглядається. Якщо раптом надійде скарга на чиновника, можна відновити його спілкування з відвідувачем.
Тиждень також вирішив звернутися до Вінницького центру адміністративних послуг. На рецепції, куди ми вишикувалися в чергу разом з іншими громадянами, нас скерували до інформаційного терміналу. Натискаємо на сенсорному екрані «Звернення громадян» й отримуємо талончик під номером 492. На папірці зазначені час реєстрації, оператор, який прийме наше звернення, і кількість осіб у черзі. Попереду одна людина, тож нікуди не відходимо, стежимо за табло і вже за п’ять хвилин потрапляємо на прийом до Наталі Тищук. «Найчастіше люди звертаються з питань міського господарства, ремонту будинків, квартир. Багато земельних питань: приватизація ділянок, оренда. Або за матеріальною допомогою, яку виділяє міський голова», – розповідає Наталя Пилипівна. Приходити до мерії не обов’язково, можна надіслати листа електронною поштою. Письмову відповідь обіцяють надіслати протягом місяця, причому не електронкою, а на домашню адресу заявника, щоб було надійніше.
Прозора бюрократія
Проте новою, «прозорою» роботою мерії задоволені не всі. Відвідувачі скаржаться, що доводиться надто довго чекати своєї черги, і навіть порівнюють велелюдну міськраду з вокзалом. Пенсіонерка Валентина Іванівна каже, що мусила приходити три дні поспіль, аж поки не потрапила на прийом – раніше не доходила черга. Але сам «зал очікування» її не дратує – зручні крісла, пристойні туалети, зокрема й для інвалідів, кавові автомати та баки з водою, безплатні міський телефон і бездротовий Інтернет Wi Fi.
До «Прозорого офісу» щодня звертаються близько 700 осіб. «Ще два місяці тому людей було не менше, але поза чергою легко могли проходити знайомі або родичі чиновників», – каже Федір Григоренко, який прийшов приватизувати квартиру. В електронної системи управління чергою родичів немає. А ось юриста Богдана Платовського, котрий подає на реєстрацію документи про угоду купівлі-продажу нерухомості, черга з чотирьох відвідувачів не напружує – прийшов не вперше, знає, скільки це може зайняти часу. Отримавши номерок, Богдан встиг зайти до магазину навпроти міськради і повернутися. Якби чергу проґавив, його номер занесли б до резерву і викликали б знову. Богданові часто доводиться реєструвати угоди: «Раніше, щоб не витрачати часу самому, за оформлення документів можна було заплатити юридичній фірмі. Близько 1500 грн коштувало тільки те, що людина стоятиме в чергах до різних інстанцій замість тебе. А зараз стало простіше – сам можеш подати документи і через 25 днів отримати».
Це норма
Побудований у Вінниці «Прозорий офіс» насправді є нормою надання муніципальних послуг. Це підкреслював у коментарі Тижню і 31‑річний мер Вінниці Володимир Гройсман. «Прозорий офіс» облаштовувався рік і коштував міській раді майже мільйон гривень. Приблизно дві третини коштів позабюджетні, зокрема грантові. Допоміг фонд «Відродження», USAID надало комп’ютерну техніку під проект.
Такі офіси функціонують у містах Білорусі, а також у Європейському Союзі. Візьмемо для порівняння німецьке місто Реґенсбурґ. За втричі меншої кількості населення, ніж у Вінниці, у місті є три офіси для прийому громадян, де зосереджена більшість муніципальних служб. До того ж працюють вони ще й по суботах. Наявними у Вінниці послугами за кордоном вже не обмежуються. У німецькому аналогові «Прозорого офісу», крім усього іншого, можна ще й зареєструвати авто, поміняти паспорт або купити план міста. Громадські приймальні у Німеччині зазвичай напівпорожні – середній час очікування клієнтів не перевищує п’яти хвилин, тоді як вінничани очікують у середньому 32 хвилини. Хоча німці не приватизують квартир, а можливість звернутися до мерії електронною поштою вже стала звичною. Але головна відмінність у тому, що такі офіси є у кожному містечку Німеччини, а «Прозорий офіс» у Вінниці – єдиний в Україні.