Прикордонний пункт пропуску не впізнати. Немає довжелезної черги вантажного транспорту. «Блокада»! Обмаль і пішоходів. Пусто, затишно на адміністративній межі.
Проходжу останню російську караулку (та подавіться ви своїми «вєжлівимі» побажаннями щасливої дороги!), далі «нейтральна» смуга української землі… Нарешті наші прикордонники (знову дитяча радість: тризуби на шевронах!). «Цель паєздкі?» — «Особиста!» — «А канкрєтнєє?» — «Та від окупації трохи відпочити!» Усміхаються, віддають паспорт…
Подалі блокпоста в холодочку сидять ще якісь хлопці під жовтими, червоно-чорними й кримсько-татарськими блакитними прапорами. А ні, не хлопці, дядьки в камуфляжі. «Правий сектор» і батальйонці. Втім, якісь не такі ці «правосеки», якими звик їх бачити в телерепортажах з АТО: підстаркуваті, опухлі, розхристані, немов з отієї сімферопольської «самооборони»… Ну, може, спека їх доїла, втомилися… (Але постривай: на Донбасі ще й не така «спека», але чи бачив ти там отаких «дядьків з-під генделика»?) Бог їх зна, не моя справа, мерщій до зупинки, ще далеко.
Читайте також: Пригоди графа Монте-Крісто й барона Мюнхгаузена
Вже ввечері в готелі читаю з планшета кримські новини. Що там у нас нового? Заступник голови херсонської міліції заявляє, що жодних представників батальйонів «Айдар» та «Азов» на блокаді Криму немає. (Як немає? А дядьки з шевронами?) А, ось воно що: «Це люди-перекотиполе, — продовжує міліцейський офіцер, — вони готові сидіти де завгодно, аби їх просто годували… Більшість цих людей використовують ситуацію, щоб провести час». Еге ж, ряджені. Ну на те й скидалося. Далі. Правозахисники Скрипник і Асєєв (знаю таких: восени ФСБ змусила їх утекти з Криму) повідомляють про порушення прав людини на адміністративній межі: озброєні особи без документів самочинно обшукують легковий транспорт під приводом «блокади». 20 заяв у міліцію від водіїв через незаконні обшуки. Експеримент київського телеканалу з провезення до Криму продовольчої «контрабанди» знятий прихованою камерою. Цей експеримент блискуче вдається: якась «авторитетна» активістка Гаїде, вона ж Айдане, натякає, що за хабар можливо все. Гортаю заголовки проукраїнського (та днями забороненого окупантами) кримського інтернет-видання: «Украинский водитель уверяет, что участники блокады Крыма побили стекла его авто», «После бесчинств активистов на границе Крыма досматривать авто разрешили только с участием милиции», «Милиция Херсонской области: блокада Крыма не дает «Правому сектору» особых полномочий», «Правый сектор»: вооруженных людей на блокаде Крыма нет».
Читайте також: Чумацький шлях
Та що ж там таке коїться? А коїться ось що. Безпосередні враження з кримських соцмереж (читаю, звісно, виключно проукраїнських дописувачів): «Бабушка лет 90. «Чингис» переключил внимание на нее. Они везли, в принципе, то же, что и мы, но чуть больше, килограмм по 5 примерно. Бабушка с трудом вылезла (именно вылезла) из машины и попыталась объяснить «Чингису», что продукты — это для нее, чтобы как-то прожить, так как в Крыму все чужое и оккупационное, но еще и дорогое. Понятно, что «Чингис» на уговоры не поддался и заставил продукты выкинуть на дорогу. Многие выбрасывали продукты на дорогу».
Спогади кримського українця про інший загін таких самих «чинґісханів»: «Вы ничего не провезете, даже помидора… И нам до одного места, патриоты вы или нет».
Похвальба блокувальниці Криму з «Правого сектору»: «Пытаются протащить через границу хоть что-то из еды. Кто мешок картошки, кто мешок лука, кто колбасу, кто печенье, кто варенье. Ибо у них все это в цене подскочило бешено. Вчера одни «горде русские» пытались перевезти на полуостров 3 кравчучки с колбасой».
Читайте також: Мовчазний ресурс
Оце є розрекламована Джемілєвим та Чубаровим «боротьба з олігархами»?..
Шановний пане президенте! Докладаю з місця, що поки ви сподіваєтеся, ніби хтось замість вас виконуватиме брудну роботу з повернення Криму, на стратегічно важливому напрямку формується беззаконне «гуляйполе», яке ніби навмисно виступає потужним чинником антиукраїнської пропаганди. Окрім лінії поміж нами та окупантами на межі з Кримом виростає третій, бозна-чий кордон. І найактивнішим промоутером цієї «народної республіки» є громадянин Іслямов, що у квітні 2014 року прийняв перед Аксьоновим присягу російського державного службовця.
Через тиждень мені повертатися до свого кримського полону. Помідори не везтиму (бо, кажуть, не пропустять), але матиму з собою паляницю українського хліба — не стільки як поживу, скільки як запашний символ батьківщини. Хай тільки хтось з тих ряджених спробує доторкнутися до неї…