Зміни у таборі з часів суду над Тимошенко видно неозброєним оком. Найперша і ,певно, найважливіша відмінність – це кількість людей, що там перебуває. Якщо влітку минулого року в таборі екс-прем’єра можна було зустріти більше сотні осіб, то нині їх там кілька десятків: здебільшого пенсіонери. Більшість наметів закриті. Щоправда, у самому таборі запевняють – кількість протестувальників з минулого року не зменшувалась.
«Кількість людей у таборі залишилася незмінною, в нас не має жодного пустого намету. Однак варто розуміти, що точну кількість людей вам ніхто не скаже – їх важко порахувати фізично. Якщо говорити приблизно, то це 100-200 осіб. Не всі тут перебувають постійно, частина з них ходить до дому, частина залишається чергувати в таборі на ніч», – розповідає Олександр, помічник коменданта табору.
Він зазначає, що час від часу з опозиційних партій до них делегують громадян-активістів, які поперемінно «живуть» та чергують у таборі.
Майже в центрі табору сидять шестеро голодуючих, що вирішили підтримати Тимошенко. Серед них депутати від БЮТ у Київраді Олександр Бригинець та Тетяна Меліхова. Поряд – звичайні активісти. Вони виглядають стомленими.
«Самопочуття не дуже. Нудота, постійно пересихає в горлі, доводиться пити багато води», – розповідає Тетяна Меліхова.
«Почуваюся непогано, як на тринадцятий день голодування. Коли ми звертались до лікарів, то обстеження показало, що кардіограма нормальна, тиск – також. Єдине що, так це аналізи свідчать про те, що організм голодує. Однак це очікувано», – ділиться враженнями Олександр Бригинець.
Активістка ж Лілія із сусіднього намету скаржиться, що вже почала пити сік замість води, оскільки організм не витримує виснаження.
«Наразі я за себе не ручаюся. Не знаю, на скільки мене вистачить. Жінкам голодувати важче, ніж чоловікам чи людям «в тілі». Хоча по допомогу до лікарів ще не зверталася. Від початку голодування встигла вже двічі побувати у Харкові, кілька разів залишалася на чергування в містечку», – розповідає Лілія.
У наметі, хоч він і відчинений, душно й жарко. Час від часу до голодуючої заглядають люди, підтримують.
«Варто розуміти, що це голодування не спущене «з гори». Інакше б уже від їжі відмовилися Турчинов та Яценюк. В опозиції дуже зважено ставляться до цієї акції, оскільки розуміють, що вона є політичною. Я не вірю, що моє голодування почує влада. А от те, що моя акція може підсилити голодування Тимошенко – вірю», – зауважує Бригинець.
Депутати Київради розповідають, що після початку акції в них з’явилося багато вільного часу, що дозволяє спілкуватися з простими людьми. Останні, в свою чергу, приходять з різними побажаннями: хтось намагається відмовити активістів від голодування, хтось висловлює підтримку, а хтось навпаки.
«Я їх не осуджую й не підтримую, – розповідає одна з протестуючих, – це їх право – голодувати. Це теж своєрідна форма протесту».
Життя у таборі вирує навколо голодуючих – поряд постійно перебувають активісти, які обговорюють свіжі новини, читають пресу. Час від часу приходять депутати-опозиціонери, повз бігають журналісти.Часом ввечері до наметового містечка заглядають маловідомі поети та музиканти, читають вірші ,співають пісні. На невеличкій сцені встановлено телевізор, де транслюють фільми та гумористичні передачі – той же «95-й квартал». Особливою популярністю в містечкових користуються жарти про чинну владу та Януковича. Іноді активісти переглядають «ідеологічно правильні» сюжети журналістів, зокрема – підбиття підсумків року президентства Януковича. Тоді присутні із заповзятістю спортивних коментаторів кидають репліки щодо політичної ситуації в країні, політики загалом та президента зокрема.
«Ми щодня показуємо фільми, новини, агітаційні фільми тощо. У нас на сцені грають музиканти. А нещодавно, наприклад, приходили студенти з Києво-Могилянки. Влаштовували невеличкий спектакль», – хвалиться активіст Олександр.
У таборі досить спокійно. Вже давно не має криків, агітаційних гасел, виголошуваних політиками через великі колонки. Про відсутність порушень кажуть і міліціонери, що чергують поруч.
«Скільки я не заступав на зміни – все було тихо-спокійно. Люди до нас ставляться приязно, ми так само. Конфліктів не виникає» – розповідають правоохоронці.
«Проблеми були з «Беркутом», коли був суд над Тимошенко. А зараз все спокійно», – додає активіст Іван.
За словами помічника коменданта табору, їх регулярно перевіряють комунальні служби та правоохоронці.
«Слідкують за чистотою в таборі та можливими порушеннями правопорядку. Хоча й ми регулярно дивимось за дотриманням порядку і чистоти», – зазначає Олександр.
Однак час від часу спокій порушують прості люди, які чіпляються до жителів наметів. Останні вважають таких перехожих провокаторами.
«Іноді ходять тут агресивні люди. Нещодавно підходив до нашого намету чоловік років 60. Так він образив мою сусідку, назвав її «бандерівкою» й плюнув на неї. Намагаються ображати, провокують. Хоча ми вже звиклі, не звертаємо уваги», – скаржиться активіста, член БЮТ, Зінаїда Калініна.
Хоча й самі протестувальники із задоволенням вступають в полеміку з гостями наметового містечка. Тоді чутно, як активісти намагаються переконати людей у своїй правоті, часом не беручи до уваги іншу точку зору.
Окрім місцевих, повз табір регулярно проходять іноземні туристи. Вони фотографуються на тлі наметів та банерів, іноді – потрапляють під «ідеологічний» пресинг з боку протестувальників, які намагаються проводити агітацію, роздаючи агіт-газети та розповідаючи про злочини нинішньої влади.
«Останнім часом дуже багато німців. Здебільшого питають, що ми тут робимо. Хоча більшість знає про Тимошенко. Окремі, навіть, висловлювали підтримку. Також багато росіян. Вони до нас лояльні, спілкуються, фотографуються», – розповідає активістка.
Загалом же, більшість активістів з наметового містечка заявляє – готові стояти до останнього. А табір згодні залишити у двох випадках: перший – це (очікувано) звільнення Юлії Тимошенко; другий – зміна влади в країні. Щоправда, не всі поділяють цю думку. Окремі мітингарі кажуть, що полишать протест лише за першої умови. А вигнати їх з табору можна буде хіба що силою.