За неповних пів року повномасштабної війни Росії проти України експерти не раз дуже драматично змінювали свої прогнози. Якщо на початку висновки переважно коливались від «українцям гаплик» до «треба почекати», то сьогодні аналітики озвучують досить різні сценарії майбутнього.
Доволі вичерпно наприкінці червня описав три можливі сценарії завершення війни професором міжнародних відносин у Сіті-коледжі Нью-Йорка Раджан Менон на шпальтах The Nation. Більшість прогнозів за довгий часовий проміжок, якщо узагальнити, обертаються саме навколо перемоги України, її поразки чи здобуття нейтрального статусу. На думку Менона, у Москві найбільше покладаються на сценарій, за якого окуповані території південної та східної України залишаться під контролем Росії, а Путін оголосить, що «спецоперація» досягла успіху і припинитьактивні бойові дії. Таким чином, вся російська активність обмежуватиметься укріпленням позицій на захоплених територіях.
Втім, автор не зазначає, що це варіант не завершення війни, а замороження конфлікту. Також він додає, що у такому випадку Зеленський може втратити майже всю підтримку в Україні, а західні партнери з часом втомляться від війни, адже вони вже почали відчувати економічний удар від війни та санкцій на собі — і саме на це розраховує Путін
Другий варіант – повернення до нейтралітету України в питанні НАТО. Хоча санкції сильно вдарили по Європі і спричинили безпрецедентну енергетичну кризу, Російська Федерація втрачає не менше. Тому, на думку Менона, Кремль може зажадати залишити собі сухопутний коридор до Криму, отримати гарантії, що водопостачання на півострів не буде знову припинене, а Україна, натомість, може співпрацювати у військовій сфері з ким завгодно, втім без вступу до Північноатлантичного союзу.
Читайте також: RUSI: Чому війна в Україні — це не про Демократію vs Авторитаризм
В такому випадку, зазначає Менон, ЄС буде змушений прискорити інтеграцію України та фінансово підтримати відновлення країни (разом зі США). Останнє стане перевіркою висоти «фінансової стелі» для Заходу, тобто на які витрат той готовий піти для завершення кровопролиття. Що стосується Путіна, для нього, на думку Менона, нібито важливо обмежити залежність РФ від Китаю і зупинити критичний санкційний тиск.
Щоправда, аналітик не враховує очевидного: протягом всього свого існування Росія мала претензії на Україну і ця війна – не про намагання зупинити розширення НАТО, а про позбавлення українців державного суверенітету і врешті про намір стерти їхню національну ідентичність. Тому припинення вогню на описаних вище умовах буде лише відтермінуванням наступних ескалацій, адже ключові імперські амбіції Москви не будуть задоволені.
Що стосується санкцій, дію цього механізму прийнято описувати так: спочатку вони спричинять економічну стагнацію Росії, а згодом, перед загрозою стрімкого занепаду, Путін буде змушений припинити бойові дії. Поряд із цим, серед західних аналітиків можна почути й критику Володимира Зеленського через його вимоги посилити санкційний тиск на Росію. Так редактор рубрики Opinion у виданні Politico Джеймі Детмер пише, що президент України «ризикує підірвати єдність і рішучість континенту, невпинно наполягаючи на більшій економічній війні, ніж європейські уряди насправді можуть забезпечити». На думку Детмера, тепер Україна зі своєю суворою позицією щодо санкцій «потрапляє в пастку Кремля» і провокує втому від теми війни у світі. Отже, за умов, коли обмеження торгівлі з Росією є реальним, хоча й довготривалим способом завершити війну, але обмеження мають бути не надто агресивними для чутливих європейських економік, наразі невідомо, наскільки цей сценарій міг би бути дієвим.
Читайте також: Данайців боюсь із дарами прибулих
Останній ймовірний розвиток подій, в який, зрештою, не надто вірить сам автор матеріалу на The Nation, професор Раджан Менон – це повалення режиму Путіна в Росії або його добровільний відхід від влади. Як зникнення кривавого диктатора, так і неочікувана демократизація РФ внаслідок протестів виглядають майже нереальними щонайменше через нульову успішність такого досвіду. Зрештою, Менон зізнається, що «немає жодних доказів того, що війна налаштувала політичну та військову еліту його [Путіна, – Ред.] країни проти нього, або будь-яких ознак масового невдоволення, які могли б загрожувати державі».
Також професор Менон вказує, що навіть за такого фантастичного розвитку подій, як ненасильницьких перехід Росії до демократі, повернення Криму Україні навряд чи відбудеться. Українська влада запевняє, що війна закінчиться поверненням контролю над усією територією держави, але у західному експертному середовищі перспективу повернення Криму зараз вважають нереалістичною.
Колишній голова російського бюро Bloomberg та московський кореспондент «Голосу Америки» Джеймс Брук у колонці для Фонду захисту демократій (FDD) пише, що на референдумі 1991 року Крим показав найнижчий рівень підтримки у 54%. Крім того, майже десятиліття окупації та безупинна пропаганда щороку роблять півострів все менш прихильним до ідеї возз’єднання з Україною: «Якби колись відбулося вільне і чесне голосування, більшість кримчан могли б проголосувати проти приєднання до України», вважає Брук.
В такому ж дусі на шпальтах Washington Examiner висловився й старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Марк Кансіан, стверджуючи, що шанси на перемогу існують (хоча він зауважує, що не був у цьому впевнений до вторгнення), але це не стосується відновлення контролю Києва за Кримом.
Читайте також: Девід Кремер: «Україна переможе і ця перемога матиме наслідки усередині Росії»
Поза тим, хоча в окремих колонках автори згадують про недооцінену жагу українців вже в цій війні довести багатовікову суперечку з Росією до кінця, прогнози щодо завершення війни як правило пов’язують із наданням певних гарантій й укладанням домовленостей з Росією. В цьому контексті Джеймс Брук нагадує, що українці мають гіркий досвід угод з Росією, які «не варті того паперу, на якому вони були написані», маючи на увазі Будапештський меморандум та Мінські угоди.
«Американські чиновники давно недооцінюють національну волю українців. — нагадує Брук. — У серпні 1991 року президент Джордж Буш відвідав Радянську Україну, де виголосив те, що оглядач New York Times Вільям Сефайр пізніше назвав «промовою Chicken Kiev»… Тоді депутати Ради чемно аплодували американському лідеру. А за три тижні вони одностайно проголосували за незалежність. Через чотири місяці Декларація Незалежності була винесена на всенародне голосування. Її підтримали 92,3% українських виборців».