Розмови про те, що Банкова може в останній момент переглянути закон про вибори народних депутатів розпочалися відразу після «компромісного голосування» спільно з опозицією за виборчий закон восени того року.
З’являлася інформація про різні механізми його перегляду в інтересах Банкової, але формально не з ініціативи ПР, оскільки це було не зовсім зручно з погляду міжнародної реакції. Спочатку планувалося, що ініціатором може стати група депутатів-«тушок» «Реформи заради майбутнього», очолювана скандально відомим Ігорем Рибаковим. Однак після оприлюднення плівок Забзалюка, які фактично викривали цей сценарій, від нього довелося відмовитися. Тож головним інструментом перегляду не зручних владі норм закону стали рішення підконтрольного Банковій Конституційного Суду, який протягом останніх місяців визнав низку норм виборчого закону неконституційними. Скидається на те, що зараз влада знайшла новий механізм, за допомогою якого можна було б запустити процедуру його кардинального перегляду.
8 травня Центральна виборча комісія запропонувала внести зміни до Закону «Про вибори народних депутатів України». Оскільки ЦВК не може бути суб’єктом законодавчої ініціативи, то вирішено було звернутися до спікера парламенту Володимира Литвина щодо просування цього законопроекту у Верховній Раді.
Загалом документ, розроблений ЦВК, містить низку позитивних моментів. Насамперед виписано процедури, які визначають порядок реалізації рішень Конституційного Суду України щодо утворення закордонного виборчого округу та обмежень щодо одночасного балотування кандидатів у народні депутати за партійним списком і мажоритарним округом. Уточнено формат автобіографії та виборчої програми, які мають подавати кандидати.
Проведення жеребкування щодо черговості надання учасникам виборчого процесу ефірного часу для агітації на регіональних каналах відтепер пропонується передати до компетенції окружних виборчих комісій. У законопроекті пропонується також усунути колізію норм чинного виборчого закону, коли одне і те саме повноваження входить до компетенції різних органів. Зокрема, згідно зі ст. 31 Закону «Про вибори народних депутатів України», до повноважень окружної виборчої комісії належить реєстрація довірених осіб кандидатів у депутати, а згідно з ч. 4 ст. 76 цього ж законодавчого акта, «довірені особи кандидата у депутати в одномандатному окрузі реєструються Центральною виборчою комісією». Тепер пропонується передати це питання до компетенції окружних виборчих комісій.
Однак так і не було внесено ясності щодо реалізації окремих ключових процедур виборчого процесу. Наприклад, на сьогодні досі належно не прописані права партій – суб’єктів виборчого процесу, які висувають кандидатів у народні депутати України по одномандатних округах, але не висувають свого виборчого списку; без змін залишені й контроверсійні положення закону щодо зміни виборчої адреси виборця.
«Технічність» змін, які ЦВК пропонує внести до Закону України «Про вибори народних депутатів України» дозволяє його авторам говорити про його неполітизованість. «В проекті змін до закону про вибори немає політичного підтексту», – заявив заступник голови ЦВК Андрій Магера, якого вважають одним із «опозиційних» членів Центральної виборчої комісії. Загалом з цим можна погодитись, хоча серед новел, які пропонує ЦВК, є й такі, які, попри все, можуть бути використані і з метою полегшення фальсифікацій виборів. Так, планується ст. 21 закону доповнити положенням, яке врегульовує порядок утворення спеціальних виборчих комісій «на території військових частин (формувань), дислокованих на значній відстані від населених пунктів, за поданням відповідної окружної виборчої комісії».
Для вітчизняної практики ця норма не нова – вона і нині наявна в законодавстві про вибори президента. Проте, формалізуючи, хоч і у виняткових випадках, процес створення спеціальних виборчих дільниць, законодавець створить велику спокусу для фальсифікаторів у погонах напередодні виборів організовувати військові маневри, виводити військовослужбовців «на значну відстань від населених пунктів» і проводити вибори на спеціальних виборчих дільницях. А відмінність між голосуванням на звичайних і спеціальних виборчих дільницях принципова: на звичайних рівень спостереження зазвичай дуже високий, на спеціальних – навпаки.
Проте основна загроза ініціативи ЦВК навіть не в змісті запропонованого законопроекту, а у самому факті ревізії виборчого закону. Адже в процесі розгляду розробленого ЦВК законопроекту провладна більшість у парламенті може «доповнити» перелік пропонованих змін, принципово змінивши сам закон під власні потреби. Зокрема, віце-спікер парламенту Микола Томенко (БЮТБ) уже заявив, що опозиція не допустить внесення змін до закону про вибори, оскільки поінформована про плани більшості «скасувати ключову норму, яка робить неможливою фальсифікації» – зміну терміну зберігання виборчої документації та скасувати кримінальну відповідальність за спробу достроково її знищити.
Нагадаємо, що згідно зі ст. 115 чинного закону, виборчі бюлетені, контрольні талони виборчих бюлетенів, попередні й уточнені списки виборців, акти, заяви, скарги про порушення вимог закону при проведенні голосування і підрахунку голосів виборців, протоколи та рішення виборчих комісій зберігаються у місцевих архівних установах протягом п’яти років. А ст. 158-2 Кримінального кодексу передбачає від трьох до п’яти років обмеження волі занезаконне знищення виборчої документації або документів референдуму.
Якщо висловлені Томенком побоювання справдяться (скажімо, термін зберігання виборчої документації буде зменшено до одного – двох років), то ризик фальсифікації може досягти рівня 2004 року, оскільки свідчення злочину будуть утилізовані ще за президентства Януковича). За іншою версією, якою поділився один із депутатів з провладної більшості у парламенті, до законопроекту ЦВК можуть бути додані положення про зміну порядку формування виборчих комісій на користь парламентських партій або навіть зменшення виборчого бар’єру, що створить загрозу принаймні часткового нівелювання інтеграційних процесів в опозиційному таборі і може спричинити чергову хвилю протистояння в ньому.