Єгипетські експерти справедливо вважають, що ситуація з безпекою різко погіршилися після падіння режиму Мубарака. Бо хоча диктатура діяла «специфічними» методами, але при цьому була спроможною стримувати екстремістські акції радикальних ісламістських угрупувань. Тепер же озброєні ісламістські фундаменталісти стають дуже серйозною проблемою для єгипетського суверенітету.
І надзвичайно актуальним стає питання – чи зможе президент Мохаммед Мурсі контролювати ситуацію в Єгипті? Якщо він прийме рішення боротися з ісламістами, то автоматично втрачає підтримку «Братів-мусульман», висуванцем яких він є. Але, якщо Мурсі спробує відправляти у відставку керівників армії і спецслужб, звинувативши їх в провалі на Синайському півострові, то не можна виключати, що вони знайдуть ефективні способи урізати і так обмежену владу президента над Єгиптом.Ч
Читайте також: Стівен Фіш: «Єгиптяни лише на початку шляху»
Неможливо обминути увагою той факт, що ескалація дій бойовиків ставить під питання Кемп-Девідські угоди між Єгиптом і Ізраїлем, які є центром встановлення безпеки на Близькому Сході. Ізраїль вже натякнув, що може діяти на Синайському півострові в односторонньому порядку для захисту своєї безпеки, і закликав військових Єгипту і його нового ісламістського президента Мохаммеда Мурсі, розгромити екстремістів.
Можна сказати, що події на Синаї можуть стати вирішальним тестом на початку правління Мурсі, колишнього члена організації «Брати-мусульмани», уряд якого зміцнював зв’язки з ХАМАСом, і водночас намагався стримувати радикальні дії радикальних ісламістів у Єгипті. Насильство на Синайському півострові, яке завдає великої шкоди індустрії туризму, демонструє нездатність Каїру чи відсутність у нього волі, для того, щоб приборкати ісламістські радикальні елементи.
Таким чином, останні синайські події ставлять Мохаммеда Мурсі перед дуже непростим вибором: або він стає на бік світського Єгипту і починає боротися зі зростаючим впливом ісламістських радикальних організацій, або ж час його правління буде дуже недовгим. Адже більшість єгиптян не бажають жити у ісламістській державі, і Халіфат, який прагнуть нав’язати Єгипту радикальні фундаменталісти, армія не дасть їм встановити.
У цьому сенсі Ахіллесовою п’ятою президента Мурсі є те, що його найбільш слабким місцем стала перемога на виборах, котру навіть з великою натяжкою не можна назвати «впевненою». Адже його перевага над суперником, маршалом авіації Ахмедом Шафіком була дуже незначною.
І якщо Мохаммеду Мурсі не вдасться схилити на свій бік тих, хто віддав перевагу його політичному супернику, маршалу Шафіку і тих, хто просто проігнорував вибори, то він найближчим часом зіштовхнеться з могутньою опозицією до його режиму по всьому Єгипту. Мурсі слід пам’ятати, що він президент великої арабської держави, а не пересічний глава однієї зі структур політичного руху ісламістів.
Однією із похідних синайських подій, є повернення Єгипту до блокування Сектору Газа, оскільки знову закритий пропускний в пункт в районі міста Рафах, на кордоні Сектору Газа і Єгипту. Це стане великим колективним покаранням для палестинців, позаяк багато товарів першої необхідності вони отримували саме з єгипетської території. І в такому разі, також під питанням опиняється надходження до Сектору Газа електроенергії і пального.
Складається враження, що своїми діями ісламістські терористи прагнуть вбити клин між Єгиптом і Сектором Газа, особливо після того, як останнім часом кардинально покращились відносини між єгипетським керівництвом і ХАМАСом, який тримає під своїм контролем цю частину палестинської території.
Дехто із палестинських експертів висловлює думку, що подібна акція ісламістів стала можливою лише тому, що хтось у Секторі Газа тісно співпрацює із ізраїльською службою Моссад. І що це вже другий явний стратегічний програш палестинців, після того, як палестинські політичні фракції ХАМАС і ФАТХ увійшли в клінч непримиренного протистояння між собою.
Проте, з усього видно, що недавній синайський інцидент, вносить радикальні зміни до майбутньої співпраці Єгипту і Сектору Газа. Адже для президента Мохаммеда Мурсі встановлення добрих стосунків з ХАМАСом в Секторі було одним із небагатьох видимих позитивів в очах частини єгипетської громадськості.
Теракт на Синайському півострові стає першою серйозною проблемою для Мохаммеда Мурсі і його нового уряду. Важливо звернути увагу на той факт, що за три дні до початку нападу ісламістів, ізраїльські спецслужби попереджали про можливість його вчинення і попередили всіх ізраїльських туристів в Синаї про необхідність негайно покинути цей регіон.
Крім того, єгипетська влада не тільки проігнорувала ізраїльське попередження, а й і губернатор Північного Синаю зайшов так далеко, що обвинуватив Ізраїль у поширенні чуток, в спробі підірвати туризм на півострові.
На подібні питання дуже непросто знайти відповідь. Особливо викликає подив те, що єгипетські служби безпеки знали про джихадистськихелементи, котрі діють на території Синаю, особливо в області Габал Аль-Хілал. Вони вже нападали на поліцейську дільницю в Ель-Аріш, адміністративному центрі і найбільшому місті провінції Північний Синай.
Також відомо, що джихадистські угруповання, які ідеологічно були близькі до «Аль-Каїди», діяли у Секторі Газа, і що члени цих організацій були в безпосередньому контакті зі своїми «колегами» в Синаї, і що вони можуть дуже легко проникати туди і назад через кордон, використовуючи тунелі в Рафаху.
Однак, не дивлячись на це, після вступу на посаду президента, Мурсі прийняв рішення, що контрольно-пропускний пункт Рафах буде відкритий постійно. Мохаммед Мурсі не лише зустрівся із лідером політичного крила ХАМАСу Халедом Машаалем та главою уряду ХАМАСу в Секторі Газа Ізмаїлом Ханія, а й видав президентський указ, який дозволяє палестинцям потрапляти на єгипетську територію без віз, і це рішення викликало занепокоєння серед єгипетських служб безпеки.
Таким чином, КПП Рафах став відкритим для вільного пересування контрабандних товарів, зброї та потенційних терористів, які раніше потрапляли до Єгипту через тунелі. Крім того, президент помилував осіб, яких раніше було засуджено за терористичні напади, котрі призвели до загибелі громадян Єгипту. Деякі із звільнених були засуджені до смертної кари, інші до довічного ув’язнення.
Цей крок викликав не лише нерозуміння у єгипетських служб безпеки, але й збурив величезне занепокоєння громадської думки у Єгипті, особливо у ліберальних і лівих колах. Вони побоюються, що подібні кроки президента, провокують відродження терористичного насильства.
Відразу ж після події на Синайському півострові Єгипет оголосив, що кордон у Рафах буде закритий на невизначений термін. І багато хто серед єгипетської громадськості вірять у те, що бойовики з ісламістських угрупувань в Секторі Газа несуть відповідальність за цю трагедію. ХАМАС також потрапив під підозру, на тій підставі, що мінометний вогонь на єгипетський території, не міг вестися без відому ХАМАСу.
Нині єгипетські ЗМІ і політологи не ухиляються від визнання того, що ХАМАС є філією «Братів-мусульман», що лідери ХАМАСу знаходяться в підпорядкуванні «Братів-мусульман», і що багато рішень, прийнятих президентом Мурсі – в тому числі постійне відкритий КПП Рафах і відвантаження пального для роботи електростанцій в Секторі Газа – пристосовані для підтримки ХАМАС. Хоча останнє – надання пального для Сектора Газа у той час, коли єгиптяни страждають від відключень електрики, які часто повторюється, дуже погано відбиваються на внутрішньому рейтингу Мохаммеда Мурсі.
У такому разі виглядає малоймовірним, що ХАМАС брав безпосередню участь в нападі на Синаї. Адже не в його інтересах спровокувати таку незручну кризу для новообраного президента, якого підтримують «Брати-мусульмани». Також не в інтересах ХАМАСу, аби КПП в Рафах був закритий на невизначений термін. Але це рішення єгипетський уряд повинен був прийняти для того, щоб заспокоїти громадську думку.
До того ж, ХАМАС нічого не зможе отримати для себе від Єгипту, бо принаймні на найближчий час уряд Мурсі буде скутим і не зможе налагоджувати тісніші відносини з Сектором Газа, який знаходиться під контролем ХАМАСу. Також хамасівці не будуть задоволені тим, що служби безпеки Єгипту змушені активізувати координування дій зі своїми ізраїльськими колегами.
Не можна виключати того, що опосередковано тут може прослідковуватися і ізраїльський слід. Але, на мою думку, головне не в цьому. Більша частина єгипетського політичного істеблішменту зовсім не зацікавлена у перетворенні Єгипту на ісламський Халіфат. І вона сприймає прихід до влади ісламістів, як тимчасове і неприродне явище.
Тим більше, що виступаючи недавно перед журналістами одного єгипетського телеканалу, глава уряду ХАМАСу в секторі Гази Ізмаїл Ханія заявив, що Ізраїль припинить своє існування рівно через 15 років. І якщо це може не занадто хвилювати єгипетські еліти, то їх принаймні дуже б мало насторожити наступне, що він сказав.
А Ханія переконаний у тому, головною причиною «початку кінця» для Ізраїлю стало утворення «нового Єгипту», керованого ісламістами, які «одним своїм існуванням в країні змінили баланс сил у близькосхідному регіоні». Він вірить у те, що «Незабаром, через 15 років, це призведе до знищення Ізраїлю і звільнення Палестини від сіоністської окупації». Ізмаїл Ханія похвалив Єгипет, який обрав Мохаммеда Мурсі, і підкреслив, що палестинці підтримують єгипетського політика і закликають якомога швидше знищити «сіоністське утворення на споконвічно палестинської землі».
А тут водночас усі плани Ханії починають рушитися. Адже, після атаки на Ізраїль, КПП Рафах був закритий, єгипетська підтримка ХАМАСу і Сектору Газа була припинена. Більше того, ізраїльська влада спромоглася використати цю атаку для того, щоб звернути увагу міжнародного співтовариства на ситуацію на Синаї, яку вони змальовують, як єгипетську Тора-Бора.
Схоже, що ісламісти самі піднесли Ізраїлю подарунок, який він буде намагатися використовувати для створення зовнішнього тиску на Єгипет. Не виключено, що ізраїльські політики, в кінцевому підсумку, можуть наполягати на міжнародному військовому втручанні на Синайському півострові, з метою ліквідації терористичних угрупувань, котрі пов’язані з «Аль-Каїдою».
Після чого Єгипет буде виглядати, як держава, яка не відбулася, котра не в змозі контролювати свою територію, що може поставити під загрозу єгипетський суверенітет, безпеку і навіть, можливо, і його територіальну цілісність.
Відсутність безпеки у Єгипті стає однією з найбільших проблем президента Мохаммеда Мурсі, і її дуже непросто буде подолати у майбутньому. При цьому перед єгипетським суспільством виникає дуже серйозна дилема: в той час, коли Єгипет, як і раніше, гостро потребує відновлення стабільності і безпеки, багато людей відчувають себе в пастці між вимогами безпеки в країні і побоюванням відновлення поліцейського гніту, який був ознакою влади поваленого екс-президента Хосні Мубарака.
Особливо критичною є ситуація з безпекою для коптів-християн. Так зовсім недавно в Даршурі (на західному березі Нілу, у 40 кілометрах від Каїру), відбулися напади мусульман на християн, які пробували боронитися. Після чого розлючені натовпи ісламістів спалили будинки, що належали християнам-коптам. Фактично влада не змогла чи не захотіла оборонити християн, і лише потім евакуювала 120 коптських сімей.
Єгипетське суспільство стикається з проблемами, котрі сягають принаймні початку 2011 року, зі зростанням злочинності і відсутності безпеки. Наявна інформація, що торгівці наркотиками тепер можуть продавати їх безкарно, більше 10 тисяч одиниць зброї були викрадено з поліцейських дільниць, а за останні місяці було випущено із тюрем багато злочинців, котрих арештували раніше. І цей вакуум безпеки породжує хаос, якого не було за часів правління Хосні Мубарака.
Сьогодні мільйони єгиптян побоюються, що «Брати-мусульмани» перетворять країну в закриту і ворожу західному світу державу, яка придушуватиме своїх громадян ще сильніше, ніж придушували військові.
Водночас, значення Єгипту для світової політики складно переоцінити – це найбільша за населенням країна в арабському світі. Тому нинішня ситуація виглядає досить тривожно.
Проте, події на Синайському півострові наглядно показали, що президенту Єгипту Мохаммеду Мурсі не дадуть зближуватися з ХАМАСом і подібними йому фундаменталістськими ісламістськими організаціями. І сьогодні у нього досить невеликий вибір: або він не виходитиме за рамки попередніх міжнародних домовленосте, або ж Єгипту буде важко уникнути занурення у хаос і безладдя. І в такому разі армія і спецслужби знову візьмуть країну під свій контроль, як це вже було за часів колишнього президента Хосні Мубарака…