«Я вас дуже серйозно попереджаю — одна лише помилка, і ми відкриємо вам [Ізраїлю] ворота в пекло. Всядьтесь і знайте своє місце […] ми готові до будь-якого сценарію», — так у четвер, 7 травня, погрожував Ізраїлю і Сполученим Штатам Хоссейн Саламі, вже колишній голова Корпусу вартових ісламської революції (КВІРу).
Трохи більше ніж за місяць потому, в ніч на пʼятницю, 13 червня, його було ліквідовано в Тегерані точковим ударом ізраїльської авіації. І не тільки його — в першу ніч ЦАХАЛ ліквідував Мохаммада Багері, голову генштабу збройних сил Ірану, Голям Алі Рашіда, начальника Хатам аль-Анбія, координаційного штабу збройних сил, і Аміра Алі Хаджізаде, голову повітряних сил КВІРу. Так, саме того, який стверджував, що літак «МАУ» в січні 2020 року впав біля Тегерану через технічні несправності, а потім координував поставку ударних дронів Shahed-136 у Росію. «Не хвилюйтесь, коли вам кажуть, що [ізраїльтяни] можуть на нас напасти. Вони навіть не посміють», — хизувався Хаджізаде в інтервʼю в лютому 2025 року.
У суботу 14 червня стало відомо про нові втрати КВІРу — було ліквідовано Мехді Раббані, заступника начальника генерального штабу збройних сил з операцій, Голям Резу Мехрабі, заступника начальника генерального штабу з розвідки, Давуда Шейхіяна, командувача протиповітряної оборони аерокосмічних сил КВІРу і Масуда Шанеї, начальника штабу генерального командування КВІРу.
Майже все топ-командування КВІРу було філігранно ліквідовано за лічені години, і шоковані пропагандисти державного телебачення в ступорі повідомляли глядачам, що «мученики КВІРу зустріли смерті внаслідок підлого нападу сіоністів».
Дослідник іранських військових, КВІРу й іранської воєнної доктрини після 1979-го (період після падіння уряду шаха й Ісламської революції) Афшін Остовар стверджує, що ця блискуча ізраїльська операція завдала непоправної шкоди КВІРу і ліквідувала «старожилів» ісламського режиму, які координували військову стратегію Ісламської Республіки протягом понад 20 років.
На думку Каріма Саджадпура, дослідника в Carnegie Endowment for International Peace, є три ключові питання, вирішальних для того, чим закінчиться ізраїльсько-іранський конфлікт. По-перше, чи не найважливішим питанням є те, чи Ізраїль просто намагатиметься знищити ядерні обʼєкти Ісламської Республіки, а чи остаточною метою ізраїльської операції під назвою «Народ як лев» на івриті (або ж Rising Lion англійською) є остаточне повалення режиму і ліквідація Ісламської Республіки. По-друге, чи зможе Іран дати пропорційну відповідь? І, зрештою — чи матимуть ці удари якийсь вплив на спроби Ірану якомога швидше створити бомбу?
Перськомовна редакція «Радіо Свободи» (Radio Farda) опублікувала статтю, де називає кілька стратегічних помилок Ісламської Республіки, які зрештою й допомогли Ізраїлю ухвалити остаточне рішення для ударів по Ірану. За словами журналістів, по-перше, Хаменеї неодноразово відкидав план Віткоффа, який був дуже вигідний режиму і відкривав широкі можливості «тягнути час». По-друге, далася взнаки самовпевненість режиму. За словами «Радіо Свободи», іранці не лише були переконані, що ізраїльські удари точно не відбудуться до запланованої зустрічі щодо ядерної програми в Омані 15 червня, а й проігнорували повідомлення розвідки «однієї з дружніх країн регіону, ймовірно, Оману» про «неминучість ізраїльської атаки». По-третє, Ісламська Республіка не зуміла адекватно й реалістично оцінити ані свої військові можливості, ані ізраїльську сучасну стратегію, продовжуючи розглядати загрозу так само, як це робили 20 років тому. До всього, Ісламська Республіка не взяла до уваги уроків з минулорічної ліквідації «Хезболли» і «Ридвану» (елітного підрозділу «Хезболли»). Скажімо, командири «Ридвану» були ліквідовані під час спільної зустрічі, яку організували всупереч інструкціям, — таку ж помилку зробило ліквідоване командування КВІРу.
Де зараз Хаменеї?
У політичній структурі Ісламської Республіки Іран персоналії дуже важливі, і Алі Хаменеї неабияк покладається на лояльних членів КВІРу в своїй стратегії та подальших рішеннях. За словами Афшіна Остовара, за останні кілька днів Хаменеї опинився у такому самотньому становищі, як ніколи доти, а 15 червня його, ймовірно, доставили у підземний бункер у місцевості Лавізан на північних передмістях Тегерана, в горах. У вівторок іранський опозиційний канал Iran International повідомив, що, згідно з їхніми джерелами, Алі Хаменеї передав певну частину своїх повноважень КВІРу.
Сьогодні, у середу зранку, Алі Хаменеї вперше зʼявився у записаному відеозверненні, в якому відкинув учорашні вимоги Трампа про капітуляцію й сказав, що «іранський народ не здаватиметься» і що Іран не прийме «навʼязаної нам війни», а «Ізраїль припустився величезної помилки» і «буде покараний». Він також пригрозив «непоправною шкодою», якщо Сполучені Штати долучаться до повітряних операцій Ізраїлю проти Ірану.
Бенджамін Нетаньяху не виключив ліквідації Алі Хаменеї у відповіді на запитання ABC, додавши, що Ізраїль «робитиме все, що потрібно».
Водночас у понеділок, 16 червня, ізраїльська авіація точковим ударом зруйнувала центральну будівлю іранського телебачення (IRIB, або так звану Седа о Сіма), ідеологічну опору режиму. Саме тут Ісламська Республіка транслювала «визнання» і «покаяння» скалічених політичних вʼязнів, яких потім страчували, саме тут проводились трансляції, де простих іранців, які брали участь у протестах проти режиму в 2009, 2016, 2019, 2020 і 2022 роках, називали «наркоманами, вбивцями і повіями». Тож цілком імовірно, що удар по ідеологічному рупору режиму означає: ізраїльська авіація має на меті дещо більше, ніж просто знищити іранські ядерні обʼєкти.
Що робить опозиція?
Протягом багатьох років Іран не мав дієздатної опозиції — ні всередині держави, ні за кордоном. Навіть після масових протестів 2022 року, які похитнули режим, іранці так і не зуміли створити обʼєднаного угруповання, яке представляло б інтереси налаштованих проти режиму.
Щоправда, вчора іранський наслідний принц у вигнанні Реза Пахлаві вперше опублікував досить різку відеовідозву, де сказав, що режим доживає останні дні, й закликав іранців повстати (його попередні відеозвернення, навіть протягом останніх п’яти років, були досить мʼякі й узагальнені та зводились до тверджень, що іранці заслуговують на свободу, а режим не має права на існування).
«Хаменеї ховається, як миша в підземеллі. Все, що почалось, — уже невідворотне. Система руйнується. Все, що нам потрібно — це загальнонаціональне повстання. Ми виборемо Іран назад», — заявив принц. Він також звернувся до іранських військових і урядовців, закликавши їх переходити на бік народу: «Не стійте на шляху іранської нації, не приносьте себе в жертву заради порятунку прогнилого режиму, чий кінець уже очевидний і неминучий. Це ваш історичний шанс, долучайтесь до побудови майбутнього Ірану».
Також Реза Пахлаві висловив співчуття родинам загиблих цивільних іранців, які, за його словами, «стали живим щитом, яким ісламська республіка прикриває свої ілюзії й брязкання зброєю». Що цікаво, він уперше за роки свого екзилю торкнувся теми ймовірних сценаріїв розвитку подій, якщо режим впаде. «Не хвилюйтесь про те, що буде після падіння Ісламської Республіки. Ми маємо план на перші 100 днів перехідного періоду, ми готуємось створювати демократичний, національний уряд, який працюватиме на благо іранської нації».
Наразі ще рано робити висновки і прогнозувати, чи впаде режим Ісламської Республіки й коли це станеться. Це залежить від багатьох факторів: чи виживе Алі Хаменеї, чи вціліє решта верхівки КВІРу, а чи втече за кордон за прикладом Башара Асада, чи почнеться перехід (хоча б неформальний) військових і урядовців на бік потенційно нової влади. Важливо теж, чи долучаться Сполучені Штати до ізраїльських повітряних атак (адже тільки американці мають літаки B-2, які можуть пробити захищений у горах ключовий ядерний обʼєкт Фордо), чи частина республіканців (як-от непримиренні адвокати політики «Америка понад усе») тиснутиме на Ізраїль, щоб там погодилися на «переговори» (як-то Марджорі Тейлор Ґрін і пропагандист Такер Карлсон, які несподівано виступили проти підтримки Ізраїлю) і, в разі якщо система посиплеться — як швидко й ефективно іранці зможуть розпочати перехідний період. Єдине, що можна сказати напевно, — Близький Схід уже не буде таким, як до 13 червня. Ймовірність того, що Ісламська Республіка зазнає краху, — найвища за всі роки її існування з 1979 року, і навіть якщо цього літа муллам дивовижним чином вдасться втриматись, процес руйнування системи вже запущено.