“Перемогти у виборах — це одне, а скористатися перемогою — інше,” – каже Філіп, досвічений піарник, який давніше працював з командою партії “Вперед, Республіко!”. 58,54% Емманюеля Макрона — результат переконливий, але в ньому — велика частка протестних голосів. Протестних — проти Марін Ле Пен, ідеології, яка з нею асоціюється та ізоляціоністського політичного проекту, який вона уособлює. У перспективі близьких парламентських виборів це означає, що президентська партія, котра за 5 років існування так і не зуміла добре вкорінитися в провінціях, навряд чи здобуде абсолютну більшість в майбутній Національній Асамблеї. Багато з тих, хто підтримав Макрона в другому турі, на парламентських виборах збираються голосувати за зелених, за соціалістів, за республіканців, за крайніх лівих — тільки не за партію влади.
“Швидше за все, Макрон матиме у парламенті лише відносну більшість, – каже Філіп у розмові з Тижнем. – Він змушений буде укладати коаліцію з однією чи кількома більш-менш співзвучними партіями, а це — зовсім не той комфорт, що він мав за першої президентської каденції.” Партрерами президентської політсили потенційно зможе стати будь-яка з середніх та дрібних політичних сил зі спектру поміркованих лівих та правих. Союз з Меланшоном, з огляду на численні ідеологічні розбіжності, уявити складніше. Угода з крайніми правими виглядає зовсім нереальною перспективою, попри те, що її вплив та вага з року на рік збільшується.
Соціологи кажуть, що на парламентських виборах французи розподіляться на чотири більш-менш пропорційні частини: прихильники Макрона, симпатики Ле Пен, група підтримки Меланшона та ті, хто не прийде голосувати. Велику неявку прогнозують, відштовхуючись від результатів другого туру президентських виборів. Зазвичай, на парламентських вона на пару відсотків збільшується. Якщо минулої неділі від участі у виборах утримались понад 28 відсотків, на парламенських неявка очікується на рівні не менше 30%.
Читайте також: Ключі від Єлисейського палацу — в кишені в Меланшона
Чому майже третина зареєстрованих французьких виборців проігнорувала виборчі дільниці? «Відсутність лівого кандидата у другому турі, картинка, ідентична 2017 року, блякла кампанія: причин, щоб пояснити значну неучасть у другому турі президентських виборів, не бракує, – пояснює в одному з сюжетів телеканал France24. – Така висока неявка сталася вдруге за всю історію П’ятої республіки (себто від 1958 року і до сьогодні). Не проголосували приблизно 14 млн. Подібна ситуація сталася лише в 1969 році, коли у фінал вийшли два праві кандидати: Жорж Помпіду та Ален Поер. Тоді не прийшли голосувати 31,15%”.
Парламентська кампанія для президентської партії обіцяє бути важкою. Попри стандартну французьку ввічливість, після проголошення результатів другого туру ані Марін Ле Пен, ані Жан-Люк Меланшон не знайшли для Емманюеля Макрона жодного доброго слова. Лебідь, рак та щука по-французьки вже почали боротьбу кожен за свій електортат, з тою відмінністю, що перед переобраним президентом також стоїть завдання об”єднати французів у спільному, конструктивному, привабливому проєкті. Сказати, що це буде непросто — не сказати нічого, бо антирейтинг у президента дуже високий що в колах крайніх правих, що в крайніх лівих.
“Я плакала, виходячи з виборчої дільниці, бо присилувала себе проголосувати за Макрона, – розповідає Манон, вчителька англійської в одному з паризьких коледжів. – Я не можу йому пробачити руйнації медичної та шкільної системи, скорочення робочих місць у лікарнях та в школах, коли кількість і учнів, і хворих невпинно збільшується. Мені не подобається поліцейське свавілля, через яке стає лячно виходити на протестні акції. Але Ле Пен — то була б катастрофа. Я б не пробачила собі, якби залишилась удома, а вона потрапила б до Єлисейського палацу.”
У другому турі президентських виборів за Ле Пен віддали голоси 13 млн громадян Франції. Для політсили, яку вона очолює — це рекордна кількість та доказ стабільної динаміки зросту.
І навіть якщо відомий французький фотограф-документаліст Венсан Жаруссо наголошує, що за Ле Пен також багато хто голосував не з переконання, а з відчаю, 41,46% голосів — це дуже багато. “Національне Обʼєднання (колишній Національний Фронт) активно живиться уявою образи, – переконує Венсан Жарусо співвітчизників, але не всі йому вірять. – Це потужна рушійна сила на територіях, які були стали жертвою деіндустріалізації та залишалися занедбаними десятиліттями. До дискурсу крайніх правих також дослухаються ті, хто почувається приниженим, ущемленим у своїх правах.”
Венсан Жаруссо методично, з 2014 року, працював у тих містах та містечках, де Ле Пен почала перемагати: більше 55%. Результатом розслідування стала книга “Національна ілюзія” ("L'illusion nationale"), що вийшла друком в 2017 році. “Я багато працював у Бокері у Гарді, де Марін Ле Пен нині зібрала 60,82% голосів (+6% порівняно з 2017 роком); у Гайянь у Мозелі, де вона виборола 58,74% (+ 10%) і в Енен-Бомоні: 67,15% (+ 6%), -написав у себе в твіттері фотограф-документаліст. – В усіх трьох містах Національне Обʼєднання стабільно перемагає з 2014 року. При чому від виборів до виборів — все впевненіше й упевненіше. Тут також прогресує неявка, а провідна тема всіх виборчих кампаній — купівельна спроможність. Мова — про найбідніші регіони Франції. Я багато спілкувався з жінками, які працюють у системі догляду за людьми та помешканням. Багато хто з них проголосував за Ле Пен, бо не відчувають достатньої поваги до своєї праці. Ці жінки не цікавляться проблемами безпеки та імміграції”.
“Я обіцяю бути президентом усіх французів, – і тих, хто підтримав мене, і тих, хто проголосував проти”, – заявив Макрон, коли дізнався про свою перемогу. Чи зможе він виконати обіцянку? На жаль, не факт. Надто потужні відцентрові сили вирують навколо нього, гуртуючи опонентів довкола інших політиків.