Як корабель назвеш…
Забігаючи наперед скажемо, що Варгом його звали не завжди. Дане при народженні ім’я Крістіан він змінив в 20 років на більш промовисте Варг, що по-норвезьки значить «вовк» або, в переносному значенні, «розбійник».
…Як і Андерс Брейвік, Варг Вікернес народився в 1970-х, в забезпеченій родині, що згодом розпалася (обох виховували матері). На відміну від Брейвіка, «вовк» пішов по кривій доріжці ще в дитинстві. З 14 років його основним захопленням була музика, важкий метал, але підлітковий протест затягнувся. На початку 90-х Вікернес став одним з лідерів «Внутрішнього чорного кола Норвегії» – гуртка шанувальників важкого металу, язичників і сатаністів, що ставили на меті знищення християнства в Норвегії. В 1992-му вони за участі Вікернеса спалили вісім церков, в тому числі дерев’яну церкву ХІІ століття в Фантофті. Фото підпалу останньої Вікернес помістив на обкладинку альбому свого гурту…
Як для Брейвіка теракти були не просто бійнею, так і для Вікернеса підпали церков не були просто вандалізмом. Обидва норвежці вірили в своє Призначення з великої літери. «Досить пригнічувати норвезький народ юдеохристиянською мізантропією, ми достатньо її натерпілися!», «Кожне спалення церкви – це удар по огидному обличчю «бога» – напише Вікернес вже в ув’язненні. І, звісно ж, ні першого, ні другого думка самих «пригнічених» (чи то християнством, чи то марксизмом) не цікавила. «95 відсотків мешканців континенту, скоріше за все, засудять такий вчинок» – визнавав Брейвік, а Вікернес вважав християн (тобто більше 80 відсотків норвежців) зрадниками, на думку яких взагалі не слід зважати.
Рядовим бійцем антихристиянської «армії» Вікернес бути не хотів. 11 серпня 1993 року його конфлікт з лідером «Чорного кола» Ейстейном Ошетом (також музикантом) досяг апогею у вигляді 23 ножових поранень на тілі останнього. Через 10 днів Вікернеса було заарештовано. При арешті поліція знайшла в його домі більше 100 кг динаміту – він зізнався, що збирався підірвати «Blitz House» – популярне місце «тусівок» лівих активістів в Осло…
Слава як вона є
Суд над «вовком», що відбувся в 1995 році, зробив його зіркою. Він отримав такий же строк, що світить Брейвіку – 21 рік ув’язнення, максимум в Норвегії. Роздаючи направо і наліво ексцентричні інтерв’ю, Варг підбурював стрімко зростаючу армію фанатів. Поки тривали судові процедури, в Норвегії згоріли ще три церкви…
Разом із самим собою, Вікернес «розкрутив» і свій гурт «Burzum» (що складався з одного його), і свій стиль black metal (тобто «чорний метал»). Наклади його дисків, на радість фірмам-видавцям, підскочили до небес. А в гуманній норвезькій тюрмі Вікернесу дозволили мати в камері синтезатор і скоро світ побачили ще два нудних, як життя за гратами, «ідейні» альбоми, присвячені скандинавській міфології.
В тюрмі Вікернес також написав дві книги – «Промови Варга – І» та «Промови Варга – ІІ», аналогічні за своїм змістом і спрямуванням маніфесту Брейвіка. Твори обох норвезьких «борців» мають подібний викривальний і месіанський тон, з тією лише різницею, що Брейвік картав ісламістів і викривав змову марксистів проти європейської цивілізації, а Варг викривав євреїв та їхні підступні плани щодо арійської раси загалом і норвежців зокрема. «Культурний марксизм Франкфуртської школи набагато більш страшний, ніж старий економічний марксизм, що знищив Росію» – писав Брейвік. Для Вікернеса марксизм був лише наслідком, «всього лиш іншою формою єврейської політики». Набагато більш вбивчим витвором євреїв він вважав християнство. «Немає ніякої іншої релігії, що стала б причиною більших смертей і нещасть, ніж християнство» – проповідував він.
В ув’язненні Вікернес не давав про себе забувати і підгодовував шанувальників не лише писаннями і музичними творами. В 2003 році він вчинив спробу втечі. І хоча він був знов заарештований протягом кількох годин, інтерес до нього знов пожвавився. Після звільнення два роки тому язичник-терорист оселився на фермі з дружиною і сином, випустив ще два альбоми і заявив пресі: «Ми дійсно звичайні люди, і ми не хочемо привертати до себе підвищеної уваги, як і всі інші».
«Вовк» пішов, а легенда лишилася
На жаль, звичайною людиною Вікернеса вважають далеко не всі. Молодих людей в футболках з його портретами можна побачити, здається, на будь-якому концерті «важкої» музики, в тому числі в Україні. Його книги хутенько перекладалися на європейські мови і завдяки Інтернету доступні буквально кожному, так само, як і його музичні досягнення. Поки він відбував своє покарання, виходили десятки компіляцій різних гуртів (українських так само) на підтримку «в’язня сумління»… Якщо майже 40-річний «вовк» і справді вважає себе простим обивателем, то для тисяч (якщо не мільйонів) людей по всьому світу він залишається легендарним борцем з «жидохристиянством», підпалювачем церков і проповідником язичництва.
Чи повторить Андерс Брейвік шлях до слави свого співвітчизника, багато в чому залежить від норвезьких судочинців. Але впевнені кроки в цьому напрямі він вже зробив, скориставшись можливостями всесвітньої Мережі. Вже сьогодні в Інтернеті його нерідко називають «першим мучеником Консервативної Революції», «білим героєм Норвегії» і «героєм Європи», а вчинену ним бійню – не інакше як «подвигом». Немає жодного сумніву, що його «Декларація незалежності Європи 2083 року» в разі видання стане бестселлером. І це – тривожний симптом не лише для його симпатиків, але й для всієї Європи. Яка саме суспільна хвороба стоїть за цим симптомом – питання поки що відкрите.