Після штурму Капітолію американське суспільство досі не оґовталось — про події 6 січня 2021 року часто говорять, як про передвісника тяжкої хвороби американської демократії. Досі триває судова тяганина стосовно протестувальників і можливих організаторів, яку активно висвітлюють провідні медіа. Цікавість до процесу не спадає від дня самого штурму. Втім, не лише 6 січня і не лише постать експрезидента Дональда Трампа пов’язують із недугою демократії – роз’єднання всередині партій і критика виборчої системи також є каталізатором можливої реформи (або ж серйозніших проблем) в американському політикумі.
Перш за все, вітчизняні видання пишуть про кризу, що наростає, через ймовірне балотування Трампа на майбутніх президентських виборах і продовження спекуляцій щодо фальсифікації минулих перегонів. Washington Post стверджує, що понад 100 переможців на праймеріз серед республіканців підтримують заяви Дональда Трампа про те, що вибори 2020 року були сфальсифікованими. Тобто безпосередньо звертаються до наративу, який спричинив до штурму Капітолію. Хоча загалом Республіканська партія дистанціюється від самих нападників.
Про це у своєму аналізі на шпальтах WP пише політична репортерка Ембер Філіс. Вона стверджує, що шкідливі ідеї Трампа знаходять впливових прихильників на прикладі штату Арізона, який став осередком незгодних із перемогою Джо Байдена:
«Кандидати від Республіканської партії на вищі посади в усьому штаті підтримують заяви Трампа про те, що він, а не Джо Байден, переміг на президентських виборах 2020 року — від Карі Лейк, кандидатки від Республіканської партії на посаду губернатора, до кандидатів-республіканців до Сенату США, державного секретаря та генерального прокурора. (Хоча слід зазначити, що не всі республіканці, які підхопили заяви Трампа про фальсифікацію виборів, виграли праймеріз.)»
Читайте також: Кінець американо-китайського консенсусу
Ембер Філіс зауважує, що у разі перемоги цих кандидатів в посадовці на проміжних виборах 8 листопада, «весь державний апарат може відмовитися затверджувати результати чергових президентських виборів». І це не одиничні приклади. За словами репортерки WP, більшість республіканців все ще вважають, що вибори були сфальсифіковані, що неодмінно підриває віру людей в демократію.
Точаться розмови й про те, що демократам все тяжче протистояти натиску республіканців у пріоритетних напрямках. Останні виступають за зменшення податків, що для великої кількості виборців є важливим чинником, адже зараз через високу інфляцію економічна політика Джо Байдена, разом із Демократичною партією загалом, піддаються нещадній критиці. Про це пише колумніст Пол Кейн на WP у роздумах про те, що ж може допомогти демократам перемогти. І його відповідь – культурна війна.
Йдеться про те, що попри постійні перемоги республіканців на ідейному полі бою, сьогодні питання заборони абортів і більший контроль за продажем зброї є актуальними для всіх груп виборців, що демократи можуть розумно використати. Так, у штаті Канзас, де серед виборців переважають консерватори, переважна більшість проголосувала за збереження права на аборти в конституції штату. При цьому автор наголошує, що більшість опитувань свідчать про розлюченість виборців шаленою інфляцією.
З посиланням на спеціалістів із центристського аналітичного центру Center Forward Джоела Бененсона і Ніла Ньюхауза колумніст WP пише, що роботу Байдена у Штатах категорично не схвалюють 44% опитаних виборців. Такий самий відсоток тих, хто категорично підтримує Байдена, але лише серед демократів.
Щодо культурної війни, то Бененсон і Ньюхауз мають сподівання на перемогу Байдена, адже хоча й головним мотиватором до вибору певного кандидата є вирішення проблеми інфляції та економіки, на четвертому та шостому місці за значущістю для суспільства – суворіші закони про зброю та захист права на аборти.
Існує і третя група виборців, на яких акцентує автор WP Пол Кейн – деморалізований блок: «Вони люблять свою країну, але вважають, що політична система наповнена кандидатами, які не представляють їхніх інтересів… Ці виборці схиляються до республіканців, але вони настільки цинічні щодо системи, що, ймовірно, не проголосують».
І соціологія таки не на боці демократів. Про це свідчать і опитування Pew Research Center, за яким поточні показники схвалення Джо Байдена на посаді президента є найнижчими з тих пір, як він став президентом. Станом на червень-липень 2022, 37% американців сказали, що задоволені роботою президента, на противагу 62%, які цю роботу не схвалюють. Загалом рейтинг Байдена впав на 6 процентних пунктів з березня і на 18 пунктів за останній рік.
Втім, якщо проаналізувати більше поставлених питань, насправді опитування свідчать, що американське суспільство налаштоване однаково проти обидвох партій. Так, в іншому дослідженні Pew Research Center йдеться, що жодна з партій не користується великою популярністю серед громадськості. Трохи більше американців стверджують, що сприймають Демократичну партію краще (41%), ніж Республіканську (37%). Однак, переважна більшість ставиться до обидвох партії несхвально (61% для Республіканської партії та 57% для демократів).
Крім того, хоча протистояння «республіканці vs демократи» сприймають традиційно, сьогодні неприязнь між партіями фіксують на рекордно високому рівні за останніх кілька років.
Все більші частки в кожній партії тепер описують опонентів як більш замкнутих, нечесних, аморальних і нерозумних (за висновками Pew з опитування про партії та прихильність, проведеного з 27 червня по 4 липня). Якщо підсумувати, то йдеться про те, що можна назвати рисою й українських виборців – підтримка однієї партії/кандидата є похідною від непідтримки її/його опонента.
Наразі експерти, чиї думки представлені у американських медіа, не беруться стверджувати, чи точно Трамп балотуватиметься на наступних виборах. Також немає впевнених прогнозів, чи переміг би він у такому випадку знову. Втім, невизначеності сприяє сам Трамп, який досі чітко не заявив про те, чи братиме участь у перегонах 2024 року.
Він лише робить неоднозначні заяви про те, що «напевне переміг би», якби вирішив балотуватись, після чого додає, що вже «прийняв рішення» і залишилось вирішити коли саме зробити заяву – «до чи після» (маються на увазі проміжні вибори 8 листопада цього року). Про це Трамп сказав у розмові з Олівією Нуцці на шпальтах Intelligencer 14 липня. Зазначається, що анонс про участь у виборах від Трампаочікували 4 липня – в День незалежності США, втім заяви не сталось. Тоді Трамп лише заявив, що його підтримка була б беззаперечною як серед виборців, так і в партії: «Я думаю, що багато людей навіть не балотувалися б, якби я це зробив…І я думаю, що у вас би була негативна реакція на них, якби вони подали кандидатуру. Люди хочуть, щоб я балотувався», – цитує експрезидента США авторка Олівія Нуцці.
Читайте також: Чому Макрон не поспішає забрати у Путіна орден Почесного легіону Франції?
Розмова на Intelligencer про різні напівтони і внутрішньополітичні баталії за участі Трампа завершилась відкритим фіналом стосовно балотування, втім матеріал закінчується цитатою Трампа: «Я знову зробив Америку великою, і, можливо, мені доведеться зробити це знову» (Лозунгом Дональда Трампа під час виборів була фраза «Make America great again», – Ред.).
Повертаючись до соціології, американські фахівці говорять про кризу не лише через рівноцінно непідтримуваних кандидатів від партій, а й через саму систему виборів.Днями Pew Research Center опублікував опитування, за яким серед населення є ознаки розчарування двопартійною системою виборів у США. 39% кажуть, що «часто бажають, щоб у цій країні було більше політичних партій». До них можна додати 32% які вважають, що це твердження «досить добре» описує їхні погляди. Система мало враховує погляди тих, хто не може віднести себе до жодного з таборів – серед опитаних виборців, які не визначились, 48% кажуть, що теза про бажання створити більше партій дуже добре описує їхні погляди.
Те саме стосується і президентських виборів: приблизно шість із десяти американців (63%) вважають, що процедуру слід змінити таким чином, щоб переможцем був той, за кого громадяни віддали найбільшу кількість голосів, а не кандидат, що виграв голоси представників штатів, тобто виборників.
Професор глобальної політики в Університетському коледжі Лондона Браян Клаас у статті на The Atlantic доволі скептично оцінює майбутнє американської демократії. На його переконання, у США побутують ілюзії про неї як про «сяюче місто на пагорбі» для інших демократичних урядів. При цьому самі Сполучені Штати перебувають на межі, враховуючи, що ніхто із відповідальних за спробу скасувати результати виборів 2020 року не поніс реальну відповідальність, а президент, який організував «найбільшу загрозу нашій демократії», тобто штурм 6 січня, має шанси переобратись.