Руслан Ткачук, голова військово-цивільної адміністрації Трьохізбенки, Луганська область:
У Трьохізбенці зараз тиша. Проте лишається загроза терактів. Постійно знаходять зброю, боєприпаси на Луганщині. Найбільша проблема для нас зараз — це міни, розтяжки. Карт мінних полів майже немає, та і як можна розмінувати розтяжки? Може бути така ситуація, що один день у нас тихо, а наступного вже люди підірвалися.
Цього перемир’я досягли несподівано. Поки затишшя, хочемо до холодів відновити будинки, які лишилися без дахів, скла. Також потрібно замовити твердопаливні котли, оскільки немає газу для опалення амбулаторії, садка, школи, ВЦА. Крім того, у нас кілька сіл у сірій зоні. Наразі ми там перереєстровуємо місцевих, щоб вони могли виїжджати на українську територію. Це кропітка робота, є небезпека надати можливість руху в Україну бойовикам. Щоразу треба знову й знову перевіряти людей. Також необхідно забезпечити доставку продовольства в ці райони. Наразі робимо це завдяки місцевим магазинам, які влаштовують виїзні лавки. Нещодавно визначилися з питанням перетину блокпостів для транспорту, який везе дрова, вугілля, продовольство. Існує проблема з інформуванням населення. Мобільний зв’язок у нас поганий, а з телебачення лише центральні телеканали, які нічого корисного людям у Трьохізбенці розповісти не зможуть. Тож ми зібрали кошти й поставили невеличку радіоточку на 30 км. Тепер плануємо роздати людям радіоприймачі, і можна буде інформувати їх про те, що відбувається в районі.
З підготовкою до зими ми не встигли. Щоб отопити Трьохізбенку, потрібна ціла колона автотранспорту. Нас може врятувати одне: відновлення газопроводу. Він, як озвучено, вестиметься не із Сєверодонецька, а зі Слов’яносербська (підконтрольна бойовикам територія. — Ред.). А якщо такі плани є, то це підтверджує, що тиша надовго.
Ігор Луценко, депутат фракції «Батьківщина»:
Думаю, що слід очікувати затишшя. Я не називав би це перемир’ям. Оскільки перемир’я — це факт зусиль двох сторін. Ми ж маємо наслідок об’єктивних суспільних і військових процесів. Виснаження обох сторін, неможливість і небажання активних дій. Усе це логічно перетікає в затишшя. У майбутньому можуть з’явитися нові фактори, які спричинять ескалацію. Але поки що їх немає. У цей час ми повинні контратакувати. Але не у військовій сфері, а на інших фронтах: правовому, політичному та економічному. Якби не ініціатива кримських татар із блокування Криму, втрачали б час. Але зараз ми контратакуємо на інформаційному фронті. Це правильно. Знову обговорюється проблема анексії півострова.
Читайте також: …що все не намарне
Щодо Донбасу: нам треба захиститися від окупованих територій. На відміну від Криму звідти стріляють. Тому нам потрібно озброюватися, проводити вишколи армії і налагодити систему запобігання терористичним атакам. Виявлення таких обстрілів і запобігання їм мають бути. А у випадку вдалого обстрілу терористів ми повинні давати жорстку відповідь. Так, це не відповідає мінським угодам. Але їх повністю, зрозуміло, ніхто не виконуватиме.
Єгор Соболєв, депутат фракції «Самопоміч»:
За час перемир’я в Збройних силах постало ключове завдання: сформувати справжній Генштаб. На жаль, ми не використали досвіду бойових командирів і далі живемо з пострадянськими генералами на чолі. І це трагедія не тільки солдатів. Завдання номер два: наново набрати суди й прокуратуру, щоб запрацював закон. І завдання три: забрати по-максимуму державу з економіки. У такому разі ми можемо отримати економічне зростання, що дало б змогу переозброювати нашу армію.
Я бачу три мінських сценарії, які кожна сторона намагається реалізувати. Порошенко, покладаючись на Мінськ, хоче виграти війну за незалежність за допомогою західних санкцій, економічного придушення російського режиму. Путін хоче за допомогою Мінська створити всередині України добре озброєні антиукраїнськи налаштовані анклави з формально українським законодавством, якими по факту керуватиме Кремль. І третій сценарій — сценарій західних держав: хай Україна та Росія розберуться між собою без проблем для нас. На жаль, жоден із цих сценаріїв не веде до реального встановлення миру. І що більше ми обманюватимемо себе, говорячи, що існують інші способи захисту незалежності, аніж сильні збройні сили, сильна економіка, згуртоване суспільство, то довше триватиме ця війна.
Читайте також: Паралельні реальності
Тарас Чмут, волонтер:
У принципі, перемир’я виконується з обох сторін. Є накази про заборону відкривати вогонь, навіть якщо стріляють, із нашої сторони. І, за даними радіоперехоплень, з боку бойовиків також. У цей час армія мала б продовжувати бойову підготовку, займатися ремонтом і введенням нової техніки в експлуатацію, закупівлею озброєнь, підготовкою лінії оборони, створювати запасні позиції, другу, третю лінії. Все це певною мірою зараз є. Формуються нові частини, збільшуються штати, відбуваються заміна й ремонт техніки. Це процес повільний, швидким він бути не може з певних причин.
Не думаю, що зараз буде значна ескалація конфлікту. Наступу з обох сторін бути не може, немає сил і ресурсів. Може бути хіба що ситуативне загострення. Стратегічної мети ти не досягнеш, лише зазнаєш втрат. Як у бойовиків під Мар’їнкою. Якщо Україна спробує піти в наступ, ситуація буде аналогічна. Наразі все зводиться до замороження конфлікту за сценарієм Придністров’я. Не думаю, що ми якісно контролюватимемо окуповані території, але вони нам не заважатимуть.
Єгор Фірсов, депутат фракції Блоку Петра Порошенка:
Перемир’я є, і воно поки що результативне. Щодня ми бачимо дані про те, що на фронті не загинув жоден військовий і жодного солдата не поранено внаслідок бойових дій. І так триває вже кілька тижнів. Це перемир’я важливе для України тим, що є шанс зміцнити свою оборону. Треба враховувати: щодня конфлікт може знову спалахнути з новою силою. Це може статися після Генасамблеї ООН, після фейкових виборів, якщо вони відбудуться. Як на мене, Україні як цілісній державі треба вчитися жити без оглядки на Донбас. Цей конфлікт, можливо, триватиме рік, два, п’ять. Він не вирішиться умовно завтра-післязавтра. Доки сильна влада Путіна, протистояння існуватиме. Попри це, нам треба реалізовувати свій порядок денний.
Читайте також: Коли мовчать гармати
Насамперед ідеться про реформу оборонної галузі. А щодо окупованих територій, то потрібна політика поміркованої ізоляції. Поки ця територія не контрольована, поки Мінські угоди не виконані (не відведене важке озброєння, не взятий під контроль український кордон), ми не можемо постачати електроенергію, ми не можемо постачати газ, здійснювати соціальні виплати. Поки що ми йдемо правильним шляхом, але треба пришвидшуватися в певних сферах. Починаючи від оборонної галузі й закінчуючи державною службою. Важко прогнозувати розвиток подій. Путін постійно «качає» ситуацію. І заяви про вибори — це таке собі підняття ставок. Очільник РФ їхатиме на Генасамблею і щось виторговуватиме собі в обмін на скасування цих «виборів». Ну й варто розуміти: якщо вони відбудуться, кінець мінським перемовинам.
Муса Магомедов, генеральний директор Авдіївського коксохімічного заводу:
Перемир’я дотримуються. За цей час ми намагаємося відновити максимум із того, що пошкоджено внаслідок обстрілів. Скажімо, на п’ятий день перемир’я змогли розміновувати підходи до лінії електропередач. Латаємо дірки, підвозимо матеріали, виробляємо кокс. Спільно із залізничниками та саперами оглядаємо пошкоджені шляхи між Ясинуватою та Авдіївкою. Аналогічно працюють і з «тієї» сторони. Намагаємося підрахувати завдані збитки. Хоча для відновлення залізниці важливо, щоб з’явилися певні служби, ті самі прикордонники, скажімо. Відновлюємо місто. Закупили матеріали для відновлення мережі опалення, все передали Авдіївці. Також допомагаємо лікарні з переїздом в іншу будівлю. Аналогічно працюють міські служби. Варто зрозуміти, що це робота, яку потрібно виконати, щоб місто перезимувало. Сподіваюся, що відсутність активних бойових дій дасть нам таку можливість. Знаю, що є жорсткі команди з боку України не стріляти, вони виконуються. Так само, наскільки мені відомо, існують подібні розпорядження з «того» боку. Раніше багато говорили, що є неконтрольовані підрозділи з обох сторін, які ведуть бойові дії. Як виявилося, все керовано. Відповідно, якщо буде політичне рішення питання, перемир’я буде тривалим, ніхто особливо не стрілятиме. А якщо такого рішення не знайдуть, можемо чекати на новий виток конфлікту.