Останні дні в інформаційному просторі не вщухають дискусії й обговорення телефонних розмов Трампа спочатку із Путіним, а за кілька годин після того – Зеленським. Після розмови з главою Кремля американський президент заявив, що вони домовилися негайно почати переговори про припинення війни в Україні. З появою перших повідомлень у медіа про телефонні розмови і так звані «домовленості» в Україні пролунав сигнал повітряної тривоги – загроза балістики по всій країні. Потім був ще один, на цей раз летіли дрони, а потім іще один…
Показово, що телефонні розмови відбулися напередодні Мюнхенської безпекової конференції. Це ще раз засвідчило, що тема припинення війни в Україні буде однією з ключових в дискусіях та обговореннях світових лідерів. Однак прикметно й інше – у той час як перші світові лідери прибували у Мюнхен, щоб взяти участь у конференції, Росія дроном-каміказе «Герань-2» типу «Шахед» атакувала укриття, яке захищає четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. «Для максимального вогневого ураження ударний безпілотник був споряджений фугасною бойовою частиною», – пояснили у Службі безпеки України. Окупанти цілеспрямовано цілилися саме по цьому об’єкту.
Подібні атаки можуть мати катастрофічні наслідки не тільки для України, а й всієї Європи, адже викиди радіоактивного пилу не обмежаться кордонами однієї країни.
Зайве нагадувати, що така атака на атомну станцію порушує усі міжнародні угоди щодо безпеки ядерних об’єктів. Причому побудова нової аркової конструкції, яка накрила старий саркофаг була саме міжнародним проєктом. Свого часу участь у ньому взяли понад 40 країн світу. Серед них Франція, Німеччина, Велика Британія, США, Канада, Японія, Італія, Нідерланди, Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші.
Тому нинішня атака – це воєнний злочин. Росія свідомо грається у ядерний терор, а тому реакція міжнародної спільноти мала б бути відповідною. До прикладу, повна відмова від російського ядерного палива у світі, бойкотування «Росатому», конфіскація російських активів. Зрештою повернення повного доступу України до своїх атомних об’єктів, як от Запорізької АЕС, яка нині є тимчасово окупованою, а тому Україна не може гарантувати безпечної роботи атомної електростанції. Поки, на жаль, цього не зроблено. А тому руки ворога розв’язані – він відчуває безкарність, а тому не боїться розблокувати ядерну загрозу для всього світу.
Цього разу пощастило: чи то холодний розрахунок ворога вдарити в ту частину арки, де немає небезпечних речовин, чи проста випадковість…, але пожежу на Чорнобильській АЕС вдалося загасити, радіаційний фон не підвищився, проте герметичність укриття порушена. Його потрібно ремонтувати, а на це потрібен час та кошти. До того ж, немає жодних гарантій, що ворог не вирішить спрямувати туди ще кілька ударних дронів чи критично низько над атомною станцією запустить крилату ракету. Подібні дії РФ – ще один сигнал Україні й, зокрема, світу, що Путін не планує зупинятися. Якщо він готовий до атомного терору, то справедливий мир його однозначно не цікавить.
Отож, чи можна домовитися зі злом? Питання риторичне…