Ситуацію на ринку пального України інакше як «тренд суцільного падіння цін» назвати не можна. Так вартість бензину на вітчизняних автозаправках постійно зменшується вже декілька місяців поспіль і, судячи з усього, така тенденція триватиме й надалі. Приміром, якщо 1 літр бензину А-95 2 жовтня 2018 року коштував 32,6 гривень, 26 листопада того ж року — 31,8 гривні, 10 січня 2019 року — 28,61 гривні, то 23 січня — лише 28,53 гривні. Таким чином, практично за чотири останніх місяця бензин А-95 став дешевшим на 12,5%.
Така ж сама «доля» спіткала й іншу популярну марку пального — А-92. Так, останніми місяцями він подешевшав на 13%. Вартість дизельного палива протягом останніх двох місяців знизилася практично на 10%.
Чому таке відбувається? Чи триватиме такий тренд ще, принаймні до кінця зими-початку весни? Які зовнішні та внутрішні чинники впливають на стан ринку пального України?
Читайте також: АМКУ порушив справу через зростання цін на бензин
Суцільне нафтове падіння
Спершу треба сказати дещо про ситуацію на світовому ринку нафти, яка, беззаперечно, впливає і на вартість пального в різних країнах світу, включаючи й Україну. Так, як і з останнім, тренд падіння цін на «чорне золото» останніми місяцями також мав місце. Вартість нафти ключової марки BRENT невпинно знижувалася протягом листопада-грудня 2018 року. Так, якщо станом на 12 листопада 1 барель цієї сировини коштував практично 69 доларів, то 28 грудня він закріпився на відмітці 53,7 доларів. Протягом січня 2019 року вартість нафти дещо піднялася — 24 січня барель коштував вже 61,35 доларів. Проте, на думку енергетичного аналітика Геннадія Рябцева, це не означає, що знижувальний тренд перетворюється на збільшуваний: «Ціна на нафту повинна знижуватися й надалі і це факт. Бо вона різними нафтовими компаніями світу була доволі переоціненою. Наразі ж економічна ситуація в світі є складною, є ознаки серйозної кризи в різних державах. Тому й нафти купують набагато менше, ніж, приміром, півроку-рік тому. Попит формує пропозицію. А, як кажуть, показники першого бажають залишатися набагато кращими».
Отже ціни на нафту підвищуватися до рівня середини 2018 року не повинні, а то й знижуватимуться й надалі. Тому для зростання вартості бензину та дизпалива найближчими місяцями також немає начебто ніяких причин.
Так вважає пан Рябцев. Однак Олег Гез, виконавчий віце-президент з питань збуту ПАТ «Укрнафти» дивиться на цю ситуацію інакше: «Однозначно казати, що ціна на пальне на роздрібному ринку до кінця зими йтиме вниз, не можна. Якщо подорожчає нафта на глобальному ринку, то відреагують і роздрібні мережі продажу нафтопродуктів. Питання лише у швидкості цієї реакції».
Білоруський «податковий маневр» зачіпає й нас
Проте для України, де виробляється лише 15-20% вітчизняного пального і яка є типовою «імпортобензиновою» країною, є й інші негативні чинники. Чому? 80% пального наші нафтотрейдери завозять із Росії та Білорусі. Чимало бензину та особливо дизелю ми постачаємо з другої із країн, а саме з Мозирського нафтопереробного заводу. Наразі в Білорусі склалися дещо інші обставини, ніж це було до Нового року.
У цій країні останніми тижнями почав спрацьовувати так званий «податковий маневр». Він полягає у тому, що президент РФ Володимир Путін виявив таке собі намагання дотиснути Білорусь (яка останнім часом почала проявляти більшу незалежність від свого сусіда), збільшивши податок на видобуток нафти в самій Росії та створивши нерівні умови для її продажу між російськими та білоруськими трейдерами. Тобто нафта для других продається за більшими цінами, ніж для компаній-трейдерів РФ. Чим може обернутися надалі таке для України?
Читайте також: Як змінювалася ціна бензину за 25 років незалежності – інфографіка
«Як відомо, чимало обсягів нафтопродуктів в Україну надходять з білоруських НПЗ За рахунок «податкового маневру», за нашими розрахунками, у них наразі є, так би мовити, до 100 доларів на кожній тонні переваги перед нафтопродуктами з інших країн. Із поступовим усуненням російських преференцій для переробників Білорусі, пальне з цієї країни втрачатиме цю конкурентну перевагу. Однак це відбуватиметься поступово, не одразу. Адже, по-перше, Мозирський НПЗ має зручне стратегічне розташування щодо України – це дає його продукту значну перевагу. По-друге, можливо країни домовляться про компенсацію», – відзначає Олег Гез.
Таким чином, можна прогнозувати, що білоруський продукт втрачатиме частку українського ринку поступово. Його заміщення на нашому ринку відбуватиметься конкурентним аналогом – російськими нафтопродуктами. До чого веде підвищення частки російських нафтопродуктів, які й так займають домінуюче положення (на ринку ДП – понад 40% імпорту російського походження) на українському ринку, говорити не треба: це однозначно протирічить прагненню країни до енергонезалежності.
А враховуючи країну-виробника, по суті, створює пряму загрозу незалежності держави. І про це Україна не повинна забувати. Хоча ці розмови точаться вже чимало років, ще з довоєнного часу.
Геннадій Рябцев зазначає, що експерти вже чимало років «умовляють» українську владу негайно диверсифікувати джерела постачання нафти та нафтопродуктів, проте все це поки що залишається відкритим питанням: «Україна повинна реконструювати свої великі потужності із переробки нафти і розпочати широкомасштабне виробництво вітчизняних бензину та дизпалива. І останнє повинен робити не лише один завод (наразі бензин та дизпаливо в Україні виробляє лише Кременчуцький НПЗ від ПАТ «УкрТатнафта»), а ціла низка і в доволі великих обсягах».
Олег Гез у цьому питанні йде ще далі, наголошуючи, про відсутність стратегічного бачення державного розвитку нафтовидобувної галузі. Він зазначає, що на відміну від газовидобування, для якого останніми роками державою було зроблено чимало, вітчизняне видобування нафти не може таким похвалитися. Адже нещодавно, приміром, було на 2% збільшено показник ренти за видобуток «чорного золота» та газового конденсату.
«Нинішня система державних аукціонів та формування ціни неодноразово демонструвала свою неефективність. Все це засвідчує про низький інтерес держави до нафтовидобутку та нафтопереробки. А без нього диверсифікація можлива лише через дорогий імпорт», — зазначає Олег Гез.
Боротьба з картельними змовами не ведеться
Але й це ще не все, що робить Україну енергетично слабкою із точки зору ефективного функціонування ринку пального. Так, Володимир Омельченко, директор енергетичних програм центру імені Олександра Разумкова зазначає, що в нашій державі триває потужна картельна змова найбільших нафтопереробних трейдерів, що безмовно робить ринок пального низькоконкурентним, і на ньому тримаються досить високі, як не для нашої небагатої країни, ціни на бензин та дизпаливо.
«На все це Антимонопольний комітет України просто закриває очі. Якби ця інституція працювала більш ефективно — боролася з такими картельними змовами, жорстко караючи винних — то нафтопродукти в нашій країні знизилися б в ціні ще на 20-30%. Я не кажу про світовий чинник — це окремо», — додає експерт.
Читайте також: АМКУ назвав компанії, які запідозрили у змові та навмисному підвищенні цін на паливо
А картельна змова між фігурантами ринку пального в Україні, дійсно, є. Останній яскравий приклад неуспішної «роботи» картельників, це коли після оголошення воєнного стану у декількох областях країни в кінці 2018 року, трейдери почали штучно тримати ціни на пальне. А то й навіть, намагалися його поступово потрохи завищувати. Але їм це не вдалося, адже світова тенденція чималого падіння вартості нафти та відповідно і пального, не змогла не вплинути на наших ненажерливих нафтотрейдерів. Вони поступово здалися і вимушені були знижувати ціни на бензин та дизпаливо.
Проте, звісно позитивний світовий тренд падіння цін на нафту та пальне не може тривати вічно— колись ми матимемо й зворотній процес, і можливо це станеться й незабаром. Ніхто із експертів не може дати точного прогнозу поведінки ринку, приміром, на наступні півроку. Може статися все.
А от питання диверсифікації джерел постачання пального та нафти для України вже просто перезріло. Його необхідно терміново вирішувати. Як і зробити все задля того, щоб нарешті почати завантажуватися нафтою всі шість українських нафтопереробних заводів, що зробить конкурентними вітчизняні бензин та дизпаливо. Тоді й ситуація на ринку пального зміниться на краще та ціни на ньому будуть меншими.