Українська діаспора зауважить, які установи необхідні, а які ні. Церкви, банки, ресторани і бари—так. Пошук і потреба Бога мабуть посилилися під час пандемії. Гроші завжди всім потрібні. А ресторани і бари стануть особливо привабливими, як місця для спілкування—при умові, звичайно, що не збанкрутували. З культурними та науковими установами дещо складніше, особливо якщо вони не підтримували інтернет-діяльність. Є американське прислів’я—absence makes the heart grow fonder (через відсутність серце більш схильне до любові). Але є теж інше прислів’я—out of sight, out of mind (те, що не бачиш, забуваєш). Побачимо, чи втомлений народ більше хотітиме розваг та забав чи пресерйозних дискусій.
Американці поводитимуться так само як діаспора. Віджиє економіка і, завдяки “деструктивній творчості” капіталізму, відкриються нові бізнеси, нові можливості для забуття вірусу. Після пандемії 1918 р. настали буйні 20-ті роки, коли народ з посиленою розперезаністю займався питтям, танцями, сексом. Зовсім можливо, що повториться історія, і не тільки в Америці. Цікаво буде спостерігати реакцію нових пуританів, які до сих пір успішно накидали свої моральні критерії на мовчазну більшість, диктуючи людям, що мають казати і що ні, як мають поводитися і як ні. Хто виграє? Скоріше дав би ставку на розперезані маси. Їх більше і, після року суворого монашого життя, не дадуть собі наказувати, як політкоректно пити чи займатися сексом.
Читайте також: Діаспора: зміна парадигми
Політикам буде менш весело. З однієї сторони, радітимуть разом з народом і старатимуться переконати людей, що завдяки їхній геніальності перемогли пандемію. Але навряд, чи хтось їм повірить. Люди знатимуть, що ніякий політик дуже пописався і що справжніми героями є лікарі, медсестри та винахідники вакцини. І ще така біда. Сподівання народні шалено зростуть, кожен очікуватиме моментальних змін—а політики, навіть найбільш компетентні, не зможуть з цими сподіваннями справитися. Подальша делегітимізація політичного класу та еліт, суцільне розчарування призведуть до посилених вимог і посилених фрустрацій. Народ вийде на вулиці і, після пандемії, не боятиметься поліцейських та демагогів.
Дуже можливо, що Байден розчарує американців, що Путіна чекатиме білоруський сценарій, а Зеленського чекатимуть майданчики. Байден вижиє, бо американських президентів вулиця не виганяє. Путіна перестали боятися, і немає нічого гіршого для диктатора. Чи Зеленський, який вже всіх розчарував, вижиє? Український міністр закордонних справ нещодавно заявив, що хоче посилити зв’язки України з діаспорою. Якщо дійсно до цього дійде, тоді мають діаспорні представники йому прямо в вічі сказати, що, без радикальних змін у політиці президента, діаспора покаже Зеленському шлях до “смітника історії”.
Попри алкогольне святкування мало б також відбутися тверезе захоплення наукою та її очевидною спроможністю подолати наявну об’єктивність госпіталізації та надмірної смерті. Вакцина—це не вигадка уяви, а справжня річ. Науковці, які її винайшли—це не містичні дискурси чи наративи, а справжні люди. Звичайно, знайдуться глибокомислячі інтелектуали, які говоритимуть, що пандемія була соціяльною конструкцією, а не фактом, але існує висока ймовірність, що їх нарешті перестануть слухати, навіть на елітарних кампусах. В кінці кінців, вони, як і пуритани і політики, нічого не зробили для подолання пандемії.
Читайте також: Ерве Аміо: «Мати гарну роботу та навіть французький паспорт — зовсім не означає забути Україну.»
Взагалі, виграють ті еліти, які діями покажуть, що вони віддані загально людським вартостям, які припускають можливість діалогу та компромісу, а не вузьким ідентичностям, які приречені на боротьбу за життя або смерть. Людям, думаю, вже набридла смерть. Бажання спілкуватися, бути разом, чути один одного, доторкати один одного буде сильнішим від спроб розділяти людей на наших і ваших, чорних і білих, расистів і антирасистів, сексистів і феміністів, святих і грішних. Шкода, що Зеленський цього ще не навчився.
Хоч за рано відкривати шампанське, не зарано надіятися, що пандемія перетворить людей на, просто, людей. Ну, принаймні на певен час…