Улітку французьке політичне життя традиційно сповільнюється, проте цей липень став винятком. У соціальних мережах і на ток-шоу не вщухає так званий танцювальний скандал, що виник минулого тижня під час парламентських обговорень закону «Про повагу до республіканських принципів та боротьбу з сепаратизмом». У рамках цього документа частина сенаторів запропонувала поправку, що забороняє появу нефранцузьких державних прапорів у будь-якому форматі під час проголошення цивільних шлюбів. Якби поправку ухвалили, то мери міст та округів отримали б право викликати поліцію, щоб прибрати прапори інших держав з весільного залу й навіть з-під входу до мерії. «Їм там у Сенаті зовсім нічим зайнятися? — обурилась у розмові з Тижнем паризька правниця Марі Бертран. — Якщо це все, що їх цікавить, краще б тим сенаторам скласти мандати й піти на пенсію. Яка прикрість, що Шарлю де Ґоллю не вдалося припинити існування цієї застарілої та неефективної інституції!»
У ході обговорення поправки, яка швидко стала скандальною, депутатка від Національних зборів Анні Женевард поділилася з громадськістю такими міркуваннями: «Деякі родини під час весілля вимахують іноземними прапорами й витанцьовують згідно з власними, а не французькими традиціями… Це привласнення публічного простору… Ситуація викликає багато емоцій і для багатьох людей є нестерпною». Суспільний простір вибухнув коментарями й пристрастями, наочно демонструючи, яким чутливим є питання ідентичності для Франції. Адже тих, хто «витанцьовує та вимахує» щороку стає більше, і далеко не кожен з носіїв подвійної ідентичності бідний, гнаний і голодний, а також не здатний відстояти себе.
Читайте також: Анналена Баербок: “Будівництво газогону “Північний потік 2” – величезна помилка”
«Сиртакі — це грецький танець, вальс — австрійський, сардан — каталонський, фламенко — іспанський, сальса — кубинський, смурфа — французький, — відгукнувся на репліку депутатки міністр юстиції Франції Ерік Дюпон-Моретті. — Коли я бачу, що люди танцюють, я щасливий». Ініціаторка скандалу заповзялася виправдовуватися зі своєї сторінки у твіттері й уточнила, що танці вона якось готова терпіти, натомість чужоземні прапори під час весілля — категорично ні. «Це політичний меседж сепаратистів!» — наполягає республіканка, гуртуючи довкола себе тих, хто не задоволений з кількості іноземців у Франції.
«Я шокований, коли люди з подвійним громадянством під час спортивних змагань розгортають на трибунах не французькі, а інші свої прапори — тих держав, де вони народилися, — підтримав свою однопартійку мер містечка Лавор Бернар Карайон. — Така неповага до французьких традицій і символів притаманна імміграції інтересів, а не асиміляції. Згодом інтерес перетворюється на ворожість, а ворожість — на ненависть і зневагу до всього французького». У тому самому дусі висловився праворадикальний часопис Valeurs Actuelles: «Відбувається суцільна атомізація Франції! Виконавча влада й політичний клас засліплені».
Мер-республіканець Жіль Плятре в одному з телеінтерв’ю пішов іще далі за Анні Женевард та ультраправу пресу. Він зокрема заявив: «Той, хто під час реєстрації шлюбу співає щось більш-менш релігійне й танцює під барабан, нікого не поважає». І уточнив: «Проблема в Північній Африці. Я одружував колумбійців та українців — і проблем не було!» На відвертість мера відразу зреагували правозахисні кола, які ініціювали кілька позовів за «розпалювання ворожнечі» на етнічному й релігійному ґрунті. «Атмосфера в країні стає нестерпною, — сказала Тижню правниця Марі Бертран. — З нетерпінням чекаю, як дорогі сенатори після заборони чужих прапорів на святах і стадіонах забажають заборонити ресторани іноземної кухні. Чому б їх усі не позакривати? Вони ж не мають нічого спільного зі старовинною французькою автентикою!»
Читайте також: Своя сорочка. Як російський газогін розколює єдність Заходу
Попри сумнівний комплімент українцям, який озвучив мер Плятре, танцювальний скандал не залишився поза увагою української громади Франції. «Коли французи чують на весіллях українську музику, більшість гостей зривається танцювати, бо наша музика драйвова, — ділиться спостереженнями з Тижнем Петро, французький музикант українського походження. — Цей репертуар ніколи не викликав обурення та гніву. Пані Женевард, найімовірніше, орієнтується не тільки на смаки французів, а більше на виборчі настрої напередодні президентських виборів. Це не іноземні танці «привласнюють публічний простір», а республіканці привласнюють собі тези крайніх правих, сподіваючись за тим привласнити й виборця Марін Ле Пен».
На думку Станіслава, студента-фізика з Прикарпаття, який навчається в одному з паризьких вишів, саме «культ недовіри до комунаторизму» — гуртування за національно-культурною ознакою, який плекає французький уряд, — заохочує іммігрантів солідаризуватися за походженням, релігією та спільною батьківщиною. «Я ходжу до греко-католицької церкви Святого Володимира, є членом Спілки українських студентів Франції, бо саме там я знаходжу вирішення своїх проблем. Парадокс французької імміграційної політики полягає в її системній непослідовності. Я також зовсім не бачу проблеми в тому, що більшість французів українського походження вболівають за українців під час матчів «Україна — Франція». Не вгледів загрози в українських прапорах на паризьких концертах «Океану Ельзи». Висловлювання Анні Женевард та інших — це спекуляції в проєкції на вибори, бажання використати людський страх, щоб залишатися при владі».
Читайте також: Битва за шампанське. Франція готова покарати Росію через СОТ
Якщо республіканці переважно підтримали свою колегу по партії, то екологи й соціалісти, а також представники керівної партії «Вперед, Республіко» висловилися проти заборони на прапори. «Я пишаюсь тим, що ми святкуємо змішані шлюби не лише під французьким, а й під прапорами інших країн», — наголосила в одному з публічних висловів державна секретарка з питань громадянства Марлен Шіаппа. «Це скандальна поправка, на межі з расистською, — зазначив у інтерв’ю BFM-TV сенатор-еколог Тома Доссю. — Я не знаю, що є про інтеграцію, а що — про асиміляцію, але впевнений, що можна водночас любити і Францію, і свою батьківщину».
Сам по собі проєкт закону «Про повагу до республіканських принципів та боротьбу з сепаратизмом» з’явився внаслідок варварського теракту, коли уродженець Росії відрізав голову вчителеві історії Семюелю Паті. Власне, українці справді не є найбільшим подразником до нього. Відверто про це не кажуть, проте реально проєкт замислено, щоб обмежити вплив «політичного ісламу» на вихідців з країн, де практикують радикальну версію цієї релігії.
Посилаючись на принцип землі, а не крові в питанні приналежності до французької нації, країна опинилася затиснутою в лещатах між реальністю, де різні верстви населення не знаходять між собою багато спільного, та задекларованими в Конституції принципами. З одного боку, «свобода, рівність, братерство» заявлені над входом до кожної мерії, а з другого — люди дедалі менше почуваються дружно й дедалі більше — самотньо та безпорадно. Патерналістська держава, захопившись гіперконтролем над економічними процесами, не дає собі ради з певною формою колективної вразливості, яка від такого надмірного контролю й з’являється. Філософи кажуть про загальну десолідаризацію щодо заможного суспільства, а також про розшарування за різноманітними параметрами, коли «республіканські принципи й символи» справді відступають на другий план. Закон «Про боротьбу з сепаратизмом» нині перебуває на другому читанні в Сенаті. Публічне обговорення заплановане на 21 липня. Законопроєкт ставить за мету «покінчити з безпомічністю в протистоянні з тими, хто саботує принципи національної єдності та братерства». На папері це буде зробити значно легше, ніж у реальності.