Сьогодні, 28 жовтня, виповнюється 130 років з дня народження Майка Йогансена. В усіх, хто вперше чує це прізвище, одразу виникає питання: а він точно українець? Сам Майк радо підтримував цю гру, розповідаючи, що він чи то швед, чи то норвежець, тоді як насправді його батько походив з остзейських німців, а мати була українкою родом зі Старобільська.
Коли ви народилися? — Року 1895-го.
Соціяльне походження? — Син учителя німецької мови Гервазія-Еміля-Наполеона Йогансена.
Чому ви раніше називались Михайло, а тепер Майк? — Бо немає нічого вічного на світі (з авто-анкети Йогансена).
Майк Йогансен був усебічно обдарованою людиною: знав англійську, німецьку, італійську, іспанську, французьку, всі слов’янські мови, а ще давньогрецьку і латину; виграв у більярд у «непереможного» Маяковського, змусивши того залізти під стіл; написав першу версію сценарію фільму Олександра Довженка «Звенигора» тощо, але найбільший його талант — це літературний.
Чому ви пишете українською мовою? — Бо я не живу в Ірляндії, не живу в Тамбові (з авто-анкети Йогансена).
Він — автор кількох збірок поезій й оповідань, багатьох гуморесок і нарисів та двох пригодницьких романів, а ще — чудової фрази з посібника «Як будується оповідання»: «Соціальна вартість мистецтва дорівнюється приблизно вартості мороженого й сельтерської води літом та гарячого чаю взимі». Нещодавно Тиждень писав про збірку його іронічної прози «Ситутунга».
Чим ви займаєтеся? — Раніше писав вірші для поетів, а тепер пишу прозу для них же.
Ким ви хотіли б бути? — Мій син хотів би бути червоноармійцем або кондуктором; я хотів би бути моряком або хіміком (з авто-анкети Йогансена).
Найвідоміший твір Йогансена — «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію». Гротескний і експериментальний роман, автор якого щиро в самому тексті визнає, що всі його персонажі вигадані: «Із декоративного картону він вирізав людські фігури, підклеїв під них дерев’яні цурпалки, грубо розмалював їх умовними фарбами, крізь картонні пупи протягнув їм дріт і весело засовав цими фігурами під палючим сонцем живого, справжнього степу й під вогким риззям справжніх яворів Слобожанської Швейцарії. А щоб читач, бува, не подумав, що фігури ті живі, автор у найпатетичніших місцях, розірвавши їм картонні груди, просував крізь них свою патлату голову, а подекуди (нехай сто разів вибачить йому розумний читач і прекрасна читачка) і просто поливав їх із театральної пожарної шланги холодною водою». Серед героїв його незабутнього роману є іспанець і за сумісництвом — тираноборець Дон Хозе Перейра зі своїм молодшим приятелем і другом, рудим сетером Родольфо; легендарна баба («створена нашою фантазією»); слюсар Шарабан, який вигвинчує з неба зорі та місяць; добрий древонасадець, у якого купа семейних проблем; селянин Черепаха, що може розповісти про середньовічні категорії й «презумптивно оперує формулами і дефініціями» тощо.
Чому ви смієтесь? — Хай плачуть недолуги, боягузи й лицеміри (з авто-анкети Йогансена).
Майк Йогансен також створив низку текстів про свої подорожі в болгарські та єврейські колонії на Півдні України, Дагестан, прикаспійські степи. Ярина Цимбал так писала про його мандрівні нариси: «…подорож для Йогансена не просто літературний жанр чи відтинок часу, проведеного не вдома. Це ціла філософія життя як руху, адже «навіть той камінь, порепаний і соннивий, що лежить між двома старими дубами при прикрім березі лісового Дінця, на котрім каменю подорожують дуже активні рудуваті мураші, — і він подорожує». Це може бути рух і в просторі, і в часі, це взагалі будь-яка зміна часопросторових координат. Подорож — суть речей і явищ; і життя для Йогансена — теж подорож від народження до смерті».
У серпні 1937 року НКВС арештувало його у Харкові. 24 жовтня йому виголосили таке обвинувачення: «З 1932 року брав участь в антирадянській націоналістичній організації, яка ставила своєю метою повалення радянської влади методами терору й збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії і радянського уряду». Невдовзі Майку Йогансену винесли вирок і засудили до розстрілу, який і був виконаний 27 жовтня 1937 року.
Скільки ви збираєтесь прожити? — Я гадаю дожити до того часу, коли в нас буде серйозна марксистська критика.
Коли ви збираєтесь умерти? — За день перед тим, як мене будуть ховати і оберуть за академіка (з авто-анкети Йогансена).