Перший із них – абсолютно позитивний. Нова Лівія успішно проходить установчий період. У країні сформовано декілька потужних політичних партій, котрі беруть участь у майбутніх парламентських виборах і успішно формують уряд народної єдності, котрий на основі створеної кращими експертами конституції і поваги до законів просуває Лівію по шляху до демократії. З фінансовою та технічною допомогою Заходу, поступово оновлена країна перетворюється на зразок для наслідування для всього арабського світу.
Сценарій другий – менш оптимістичний. Демократичні та проісламістські сили в Лівії, після тривалого і важкого періоду спроб домовитися між собою, не змогли прийти до згоди. В результаті в Лівії установлюється фактичне двовладдя. Захід, який розчаровується у неспроможності коаліційного уряду провести реформи, зменшує допомогу. В результаті, вплив ісламістів в Лівії зростає, набирає сили ностальгія частини населення за «стабільними» часами правління режиму Каддафі, його прихильники виходять на політичну сцену, формуючи свою партію, котра, взявши участь у парламентських виборах, отримує не менше третини депутатських місць. Розпочинається повільний, але неухильний процес реставрації «каддафізму», позитивні зміни в Лівії блокуються різними методами.
Сценарій третій – ще менш позитивний. Політичне протистояння з часом переходить у відверто силові форми. Демократи не можуть утримувати контроль за всією країною. Лідери племінних союзів провокують поділ країни, і центральна влада, під тиском опонентів, буде змушена погодитися на федералізацію Лівії за племінними ознаками. Її територія поділяється на три частини, і цей поділ приблизно відповідатиме умовним кордонам трьох колишніх провінцій Османської імперії. Країна децентралізована, і стає фактично некерованою. Узурпувавши надходження від видобування нафти, лідери племен дуже скоро перетворюються на олігархів, котрі диктуватимуть новій владі свою волю.
Сценарій четвертий – катастрофічний. Після довгих і безплідних спроб домовитися з ісламістами демократична влада втрачає свої позиції. Рівень життя пересічних лівійців погіршується, й ісламісти отримують все більшу підтримку серед населення. На парламентських виборах, використовуючи підтасовки і залякування, «перемагає» ісламістська партія. Центральна влада в Тріполі відмовляється визнати результати підтасованих виборів і проголошує їх недійсними. Ісламісти починають силовими методами відстоювати результати своєї «перемоги» і Лівія сповзає у громадянську війну. Результатом її стає поділ Лівії на дві частини, одна з яких знаходиться під контролем ісламістів.
Детальніше читайте у матеріалі Віктора Каспрука “Режим Каддафі повалено: що далі?”