Уже доволі давно люди, які особисто були знайомі із нинішнім президентом РФ Владіміром Путіним, почали вказувати на одну важливу рису його характеру: мстивість. Про це в 2012 році в інтерв’ю для «Радіо Свобода» говорив опальний олігарх Боріс Бєрєзовскій, а нині про це на власному YouТube-каналі каже інший критик російського президента Алєксєй Навальний. Про це видають книжки і публікують дослідження в іноземних медіа. Переживши роки зневажливого ставлення і цькування, господар Кремля затаїв зло на всіх своїх кривдників, а коли отримав владу, то дістав свій «чорний список». За роки його правління осіб і навіть країн у цьому списку лише додалося. Мстивість стала основою політики Путіна: і зовнішньої, і внутрішньої. Російська спецоперація на Майдані в 2014 році, анексія Криму та війна на Донбасі — усе це також можна розглядати як бажання Путіна покарати Україну за зміну вектора в бік Європи.
Помста в розумінні Путіна має бути не просто «поверненням боргу», а водночас показовою подією, здатною залякати і приголомшити всіх імовірних, колишніх або майбутніх ворогів. Саме так у 2006 році в Лондоні було отруєно Сєрґєя Літвінєнка. Адже метою було не просто ліквідувати агента-зрадника, який надто багато вирішив розповісти про ФСБ, Кремль і особисто Путіна, а також послати сигнал усім іншим: мовляв, ми вас і за кордоном знайдемо. Про це свідчить зокрема й спосіб ліквідації радіоактивним полонієм: надто складний для звичайного політичного вбивства, яке традиційно подають як автокатастрофу, напад грабіжників, самогубство чи серцевий напад. І обрано його саме через демонстративність, щоб усі зрозуміли, хто й за що зводить рахунки.
Читайте також: Самотність маленької людини
Така сама історія повторилася у 2018 році в Солсбері, коли російські кілери в погонах намагалися ліквідувати іншого перебіжника з російських спецслужб, цього разу ГРУ (нині Головне управління Генерального штабу ЗС РФ, ГУ ГШ), Сєрґєя Скріпаля, знову в екзотичний спосіб: із застосуванням нервово-паралітичної речовини «Новачок». Надто складно й надміру нахабно — зазвичай так працює мафія, із якою часто порівнюють сучасний Кремль і його очільника. Утім, зухвалу поведінку вбивць було дещо компенсовано традиційною російською дурістю. Кілери-ГРУшники Анатолій Чєпіґа та Алєксандр Мішкін, відомі під псевдо Пєтров і Боширов, зуміли потрапити в об’єктиви всіх камер спостереження на своєму шляху від вокзалу до місця злочину, не змогли виконати завдання, вбили невинну мешканку британського містечка й до того ж дали безглузде інтерв’ю для RT, за мить перетворившись на інтернет-мем. До того ж пізніше стали відомими всі паспортні дані невдах, один із яких устиг відзначитися на Донбасі й навіть отримав за це державну нагороду.
Росії вояж «любителів подивитися на шпиль» вартував найгучнішого скандалу з часу холодної війни, додаткових санкцій і вигнання понад сотні дипломатичних працівників із багатьох європейських держав. Утім, на цьому історія не завершилася. Скандал набув додаткового розголосу, коли в квітні 2018 року російські розвідники-хакери намагалися викрасти дані щодо аналізу «Новичка» з серверів Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), офіс якої розташовано в Гаазі. Тоді колеги Пєтрова й Боширова також потрапили під приціл нідерландської контррозвідки, яка ретельно крок за кроком документувала буквально кожен рух шпигунів. І після того, як розвідники почали зламувати сервери, їх арештували буквально «на гарячому»: в авто, нашпигованому електронікою поблизу офісу ОЗХЗ. Опісля під час спільного брифінгу міністра оборони й голови служби військової розвідки та безпеки Нідерландів було оприлюднено фото, відео, чеки таксі від будівлі ГУ ГШ до аеропорту «Шереметьєво» в Москві, квитанції оренди авто в Гаазі й навіть паспортні дані чотирьох офіцерів ГРУ Євґєнія Сєрєбрякова, Алєксєя Морєнца, Олєґа Сотнікова й Алєксєя Мініна, причетних до зламу серверів.
На жаль, кривавий рахунок російських кілерів стосується не лише закордону й не тільки колишніх росіян-перебіжників. У 2016 році в Рівному кількома пострілами з пістолета впритул було вбито майора Івана Мамчура, який тоді працював у місцевому СІЗО, а раніше був командиром групи спецпризначенців одного з українських підрозділів. За кілька місяців після трагедії під час повернення з Росії було заарештовано його вбивцю: громадянина України Олега Смородинова. Як з’ясувало слідство, Смородинова завербувало ФСБ РФ і він мав завдання спочатку стежити за Мамчуром, а згодом отримав наказ на його ліквідацію. Крім Мамчура у списку ФСБ було ще п’ятеро українців, до яких кілери дістатися не встигли. Згодом журналісту американського видання The New York Times Майклу Швіртцу вдалося виявити ймовірний зв’язок між жертвами: усі вони так чи інак могли брати участь у п’ятиденній війні в 2008 році на боці Грузії. 2 квітня 2020 року набрав законної чинності вирок рівненського міського суду, який засудив Олега Смородинова до 12 років позбавлення волі за державну зраду. Нині кілер сподівається на обмін.
Читайте також: COVID-19 в РФ та ОРДЛО: фальсифікації, старі фейкі та приховування
Слід також загадати, як у 2017 році в Україні відбулося одразу три резонансні вбивства, із яких принаймні два, за даними СБУ, здійснила та сама диверсійна група. Так, 31 березня в Маріуполі в автомобілі підірвали полковника контррозвідки Олександра Хараберюша. А за місяць, 27 квітня, посеред Києва також удень у власному авто підірвали командира спецпризначенців ГУР МО України полковника Максима Шаповала. І хоча за неписаними правилами спецслужб усього світу співробітників розвідки не ліквідовують, а намагаються захопити живцем і використати, цього разу росіяни знехтували традицією. Напевно, знову йшлося про помсту за надзвичайно високу ефективність українських офіцерів під час АТО. А 4 квітня 2019 року завдяки необачності російського диверсанта вдалося запобігти черговому підриву авто українських розвідників. Тоді виконавець мінування громадянин РФ Алєксєй Комарічєв сам постраждав унаслідок самопідриву власної бомби й був затриманий СБУ. 1 червня 2017 року після кількох невдалих спроб було вбито відому бійця-добровольця Аміну Окуєву та скоєно замах на її чоловіка Адама Осмаєва. Однією з причин, окрім участі в АТО на боці України, називали й те, що чеченці давно перебували в «чорному списку» унаслідок своєї боротьби з режимом кремлівського ставленика Кадирова.
До речі, одним із імовірних організаторів замаху на Осмаєва може бути генерал-майор СБУ Валерій Шайтанов, якого заарештували 14 квітня після тривалої міжнародної спецоперації. Німецьке видання Bild навіть пов’язує Шайтанова та його російського куратора, полковника ФСБ Іґоря Єгорова, з убивством чеченця Зелімхана Хангошвілі, одного з командирів сил уряду Ічкерії, які воювали проти російських військових і сил Кадирова під час Другої російсько-чеченської війни. У Росії Хангошвілі вже давно звинувачували в тероризмі, тому він тривалий час переховувався в Німеччині. Його застрелили вранці 23 серпня 2019 року посеред Берліна, в парку неподалік Бундестагу, що також свідчить про те, що вбивство було показовою стратою кремлівського опонента.
Читайте також: Пандемія в окупації
Такі демонстративні вбивства часто пов’язують із діяльністю секретного підрозділу: військової частини 29155, яка належить до складу ГУ ГШ. Основне завдання частини — здійснення стратегічних диверсій на території ЄС із метою дестабілізації політичної ситуації. Зокрема, співробітники цього підрозділу могли бути причетними до спроби путчу в Чорногорії, щоб перешкодити планам уряду країни вступити в НАТО. Раніше Тиждень уже розглядав послужний список частини (див. «Російська рулетка», № 1-2/2020), утім, російська влада не відмовляється від своїх агресивних намірів, тому, швидше за все, він поповнюватиметься. Наприклад, нещодавно волонтерська спільнота InformNapalm із посиланням на чеського журналіста Міхаела Романцова повідомила непідтверджену інформацію про те, що до Чехії могли відправити групу російських ліквідаторів. Їхнім завданням могла бути помста районному голові Праги 6 Ондржею Коларшу і празькому міському голові Зденеку Гржібу за рішення демонтажу пам’ятника маршалу Конєву, яке російська Держдума визнала кримінальним злочином.
Цікавою деталлю є мотивація деяких зрадників, яких використовують російські спецслужби для своїх кривавих операцій. Так, за повідомленнями Служби безпеки затриманий генерал СБУ Шайтанов мав антиукраїнські погляди і мріяв переїхати до Росії. А за свої послуги (організація замаху на Осмаєва) хотів отримати від куратора винагороду в $200 тис., громадянство РФ і навіть російську військову пенсію. Інший кілер, Смородинов, був етнічним росіянином, який народився в місті Нижній Тагіл і в підлітковому віці переїхав в Україну. За даними слідства, мав відверті проросійські погляди, брав участь у бойових діях на Донбасі на боці «ДНР-ЛНР», отримав поранення й переїхав до Москви. Але раніше кілька років служив в українській міліції, відсидів за хабарництво, потім займався організованою злочинністю, зокрема торгівлею людьми. На заробітках у Москві познайомився з одним із представників «ЧВК Вагнера» й хотів поїхати воювати в Сирію у складі цього підрозділу. Але згодом на нього вийшли представники ФСБ і він погодився на участь у спецоперації проти українських військових. За це хотів отримати винагороду у вигляді автомобіля Mercedes, 300 тис. російських рублів і $2 тис., а також хизувався перед друзями, що нібито отримав звання лейтенанта ФСБ. До того ж російські куратори обіцяли працевлаштувати вбивцю до поліції в окупованому Криму. Саме ці вихваляння й фото авто в соцмережах допомогли СБУ вийти на кілера.