За даними СБУ, у 2016 році підприємства, що працювали в ОРДіЛО й при цьому були зареєстровані в Україні, сплатили 31,7 млрд грн податків, що становило приблизно 5% усіх доходів бюджету. Ця цифра явно не відповідає заявам бойовиків «ЛНР» і «ДНР», а також деяких українських політиків, що пророкували Україні загибель та економічний розвал у випадку, якщо вона втратить Донецьк і Луганськ. Як бачимо, частка окупованих районів у загальному казані вкрай мала, тож економічна вигода від відносин із ОРДіЛО не така вже й очевидна.
Компенсувати ті самі 5% бюджету цілком можна за рахунок надходжень з інших джерел, проте саме за ці гроші чомусь розгорнулася боротьба, яка розколола суспільство. Здавалося б, в інших областях Україна втрачає не менше. Скільки було розмов про нелегальний видобуток бурштину! На Волині держава чомусь спокійно спостерігає за пограбуванням надр велетенських масштабів і нічого не робить, щоб це зупинити. Уже близько двох років влада обіцяє навести лад у галузі, яка майже цілком перебуває в тіні. Але на ділі будь-які спроби легалізувати видобуток саботують. І нікого не турбує, що Україна щороку втрачає мільярди гривень через грабіж надр у Житомирській та Рівненській областях. То чому ж в одному випадку економічна вигода й прибуток для чиновників такі важливі, що вони готові заплющувати очі на етичний бік торгівлі з бойовиками, а в іншому всім начхати на економічні втрати? Чому саме гроші з ОРДіЛО важливі для бюджету, а гроші Волині — ні? Хіба на заході країни ходять якісь інші, менш цінні гривні?
Читайте також: Блокувати дозволено
Ще один важливий момент полягає в тому, що відносини з окупованими територіями не завжди забезпечують Україні прибуток. Часто вони завдають і збитків. Просто про їхній розмір обізнані люди не бажають говорити. Чиновники із задоволенням розкажуть про те, скільки грошей отримав український бюджет. Але ніхто не назве вам загальні економічні втрати України через існування на її кордоні чорної діри ОРДіЛО. Ніхто з чиновників не скаже, що окупований Донбас фактично перетворився на такий собі офшор, за допомогою якого олігархи з Донбасу ухиляються від сплати податків.
Втрати від торгівлі з ОРДіЛО — доконаний факт. Як це відбувається, наочно може показати схема, яку протягом кількох років реалізують народні депутати від Опозиційного блоку Наталія Королевська та її чоловік Юрій Солод. Ця сім’я володіє заводом у районі окупованого Антрацита, що спеціалізується на виробах із кольорових металів.
Після захоплення міста бойовиками ТОВ «Укрспецмет», контрольоване подружжям, продовжило свою роботу щонайменше до початку блокади ОРДіЛО. Протягом усього 2016-го через Київ в Антрацит відправлялися вагони з кольоровим брухтом для підприємства Королевської. Робила це компанія «Ресурсінвест-1». У накладній вказувалося, що вантаж призначений для ТОВ «Укрспецмет» Королевської.
Далі вантаж прибував на станцію Карахаш в Антрациті або ж в окупований Луганськ, що відображено в документах Укрзалізниці. Про подальшу долю брухту нічого не відомо. Чи його переробляли на Укрспецметі, чи просто вивозили до Росії, сказати точно не може ніхто. Адже захоплені бойовиками райони Україна не контролює. Там немає ніяких фіскальних органів, немає жодної можливості перевірити діяльність підприємств, немає навіть журналістів, які могли б провести своє розслідування.
Читайте також: Енергетична незалежність vs монополія Ахметова
За експорт кольорового брухту з України потрібно платити мито в розмірі 15%. А за вивезення будь-якого вантажу на територію ОРДіЛО жодне мито законом не передбачене. Виходить, що Королевська вивозить брухт в Антрацит, нічого не перераховуючи в бюджет України. А далі держава кордон уже не контролює. І таким чином ніхто не завадить везти лом далі, через неконтрольований кордон, щоб продати його в Росії дорожче й без будь-яких мит.
Поки в Україні спостерігався дефіцит брухту, Королевська, спокійно діставши дозвіл СБУ, вивозила його на непідконтрольну територію. А далі чорна діра. Хто може сказати, для чиїх потреб випускає продукцію завод Королевської в «ЛНР»? Кому й скільки платить за те, щоб мати можливість працювати? Відповіді на ці запитання знають лише власники підприємства. Але очевидно, що без сплати податків у «ЛНР», а згідно з українськими законами це фінансування тероризму, завод не працював би.
Зовсім не зрозуміло, де в цій схемі взагалі економічні інтереси України, які нібито захищають прихильники торгівлі з ОРДіЛО. Навіщо везти кольоровий брухт у «ЛНР», спричиняючи в країні дефіцит, якщо його можна переробляти на підконтрольній території, платити зарплати й створювати робочі місця тут, а не в окупації? Очевидно, що в Україні кольорові метали переробляє безліч різних компаній, яким бракує сировини. Навіщо ж відбирати роботу в них і віддавати її найманцям Королевської в «ЛНР»? У чому тут виграє український бюджет? Де логіка?
Читайте також: Неприхований бенефіціар. Якою є роль Ахметова в економічній співпраці з ОРДіЛО
Зрозуміло, що і Опоблок, і Наталія Королевська обстоюватимуть торгівлю хоч із самим дияволом. Щоб мати можливість далі заробляти, вони придумають будь-яку несамовиту історію про те, як страждають на непідконтрольній території «наші люди» і як Україна помре без податків з ОРДіЛО. Тільки до чого тут інтереси народу й держави?
Скільки підприємств, подібних до ТОВ «Укрспецмет», міститься сьогодні на захопленій бойовиками території? Очевидно, сотні. Просто більшості з нас не зрозуміло, що ховається за тим чи іншим ТОВ. Де завод, а де фірма-пустушка, яку придумали просто для відмивання грошей? На слуху тільки великі підприємства, які все знають. Нещодавно вони потрапили в списки «віджатих» підприємств, на які Плотницький і Захарченко ввели свої тимчасові адміністрації. Однак різних дрібних виробництв, які орендують цехи давно померлих радянських підприємств, в ОРДіЛО значно більше. І вони з якоїсь причини не потрапляють до числа «націоналізованих». Найімовірніше, тому, що суспільство просто не знає про їхнє існування і господарям цих об’єктів легше домовитися з бойовиками про співпрацю.
Скільки збитків завдають такі підприємства Україні? У низці випадків ідеться про сотні мільйонів гривень. А повної картини, напевно, не знає ніхто, крім компетентних органів.
Читайте також: Олігархи на боці ворога
На підприємства Королевської, а також іншого відомого луганського регіонала Олександра Єфремова, який зараз перебуває в СІЗО, скаржилися ще в 2014-му. У 2014–2016 роках низка народних депутатів, які представляють різні фракції, подавали запити й заяви в різні структури, у яких описували корупційні схеми Королевської та Єфремова. Однак реакції держави на ті скарги так і не було. У згаданого подружжя немає проблем із законом, воно спокійно займається законодавчою діяльністю в парламенті. До початку блокади Королевська і далі возила в ОРДіЛО брухт.
Останні події показують, що влада, схоже, нарешті зважилася ввести торгову блокаду на державному рівні. А це означає, що корупційні схеми, які завдавали бюджету величезних збитків, будуть хоча б на якийсь час зупинені. Очевидно, що сталося це під тиском тієї частини суспільства, яка виступала проти торгівлі з бойовиками. Однак уже зрозуміло, що до остаточної перемоги ще далеко. Адже в Україні досі на законодавчому рівні ніяк не відрегульовані відносини з окупованими територіями Донецької та Луганської областей. А будь-яка правова невизначеність створює ідеальні умови для різних корупційних схем.
Щоб ОРДіЛО перестало бути чорною дірою, необхідно чітко встановити правовий статус цих територій і порядок у відносинах із ними. Доки це не буде зроблено, чиновники завжди матимуть змогу трактувати будь-які події, пов’язані з окупацією Донбасу, на свій розсуд і зловживати владою.