Автор статті Олександр Крамар звертає увагу, що для економіки та бюджету України втрата надходжень від транзиту хоч і не мине непомітно, однак не є критичною. Адже процес втрати транзиту виявився розтягнутим у часі, а розмір залишкових втрат після 2024 року буде доволі помірним. На підтвердження він наводить дані про динаміку зміни частки трубопровідного транспорту (транзит газу там становить левову частку, але не увесь обсяг, хоч статистикою і не виділяється) в експорті послуг. Якщо ще кілька років тому вона сягала 30% (наприклад 28,5% у 2017-му), то у І півріччі 2021 року зменшилася до 15%.
І, на думку автора матеріалу, «продовжить скорочуватися до 2024-го, можливо, навіть до 10% чи й ще нижче. Це відбуватиметься не тільки і не так за рахунок просідання платежів за сам транзит, а головним чином за рахунок зростання доходів від експорту інших видів послуг». Адже якщо у І півріччі 2021-го надходження від транзиту українськими трубопроводами зменшилися порівняно із тим самим періодом 2017-го на $580 млн, то загалом експорт послуг за цей час навіть зріс на $555 млн. Основний внесок у таке зростання зробили комп’ютерні послуги (+$761,5 млн), але понад $374 млн додали й інші їх види.
Читайте також: «Газпром» не тільки не хоче працювати за європейським законодавством, він прагне його змінити – експерти
Олександр Крамар стверджує, що «тенденція до зростання доходів від експорту послуг здебільшого триватиме, адже наразі левова їх частка уже переспрямована на споживачів у країнах ЄС (35,4%) і НАТО (до США, Канади, Великої Британії, Норвегії та Туреччини сукупно йде ще 23,5%). Це забезпечує стабільне в довгостроковій перспективі зростання їхніх обсягів, незважаючи на тимчасові коливання, як-от під час коронавірусних обмежень. Натомість на РФ уже зараз припадає лише 17% усіх доходів від експорту українських послуг і вони, своєю чергою, на 92,5% складаються саме з транспортних. А ті базуються на тому-таки транзиті газу».
У масштабах української економіки, яка цього року може згенерувати ВВП понад $180 млрд та навіть сукупних доходів від експорту (наприклад цьогоріч виручка від продажу товарів і послуг може сягнути $78– 80 млрд), $1,5–1,6 млрд потенційної втрати доходів від транзиту газу виглядають дуже помірним показником. Безумовно, і їх втрата у разі повного припинення транзиту газу з 2024 року завдасть більшої шкоди «Нафтогазу», й особливо бюджету, до якого через податки і сплату дивідендів держкомпанією і переливалася більша частина таких надходжень.
«Ці втрати будуть відчутнішими, – пояснюється в матеріалі, – аніж загалом негативний вплив на економіку. Проте вони теж не будуть критичними. Врешті всього за останні два роки ми вже втратили приблизно таку саму суму доходів від транзиту російського палива».
Так транзит газу через Україну із 89,6 млрд м3 у 2019 році скоротився до 55,8 млрд м3 2020-го та, як очікується, приблизно 43 млрд м3 цього року. (У І півріччі принаймні було прокачано $21,7 млрд, за які Газпром сплатив близько $0,8 млрд). Та ніякої катастрофи від того не трапилося. Натомість, за словами економічного оглядача Тижня, «для української економіки, експорту та балансу на валютно-фінансовому ринку значно вагоміше значення має ситуація на світових ринках, співвідношення цін на основні товари нашого дедалі більш сировинного експорту та імпорту, зокрема тих-таки енергоресурсів. Ці рухи можуть як із запасом компенсувати втрати навіть на випадок повного припинення газового транзиту, так і призвести до втрат, які в рази перевищуватимуть можливу шкоду від повного припинення доходів від транспортування російського газу українською ГТС».
Читайте також: Угорщина отримуватиме газ в обхід України
Проте, звертає увагу Олександр Крамар, цій значно серйознішій проблемі української економіки, як і подоланню надмірної її залежності від кон’юнктури світових сировинних ринків, українська влада загалом та уряд зокрема, на жаль, приділяють на порядок менше уваги, аніж «Північному потоку-2» чи перспективам української ГТС після 2024 року. Хоча можливостей для зміни ситуації, зокрема за рахунок коригування економічної політики, у цій царині вони мають незрівнянно більше, аніж у протидії реалізації обхідних газогонів за межами України.