6 квітня було вчинено брутальний напад податкової міліції на одну з найкращих українських студій дубляжу «Ле Доен», яка займає близько 60% ринку дублювання фільмів українською мовою. Всю апаратуру звукозапису було по-дикунському знищено: податківці потрощили техніку, вирвали з комп’ютерів обладнання, забрали диски.
Читайте також: Податковий «наїзд» на B&H: чому саме зараз?
У мене немає сумніву в тому, що причиною візиту, який більше скидався на операцію зі знешкодження небезпечних злочинців, була аж ніяк не версія несплати податків. Головним його завданням є знищення україномовного дубляжу стрічок. Ґрунт для цього підготувала прийнята 1 лютого Постанова Кабміну № 168 «Про внесення змін до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження та демонстрування фільмів». Документ дає дозвіл не лише на дублювання чи озвучення стрічок російською мовою в Україні, як це робилося досі, а й відкриває шлях до завезення дубльованих у Росії. Але погром, вчинений у студії, треба розглядати не лише як лобіювання інтересів дистриб’юторів сусідньої держави. Він вписується в загальний контекст нинішнього наступу на все українське.
Здавалося б, чим нашим можновладцям заважають україномовні «Пірати Карибського моря» або ж «Тачки». Фільми це іноземні, до вітчизняних реалій стосунку не мають, навіть такому невтомному борцеві з українським буржуазним націоналізмом, як Вадим Колесніченко, жодних підстав для подібних звинувачень не дають. Але зрозуміло, що завинили не «Пірати Карибського моря», а той факт, що вони промовляють до глядача українською і завдяки якісному перекладу збирають у нашій країні більшу аудиторію, ніж їхня російськомовна версія.
Небезпека, яку становить для нинішньої влади україномовний переклад зарубіжної кіно- й телепродукції, полягає в тому, що звучання з екранів живої розмовної української в поєднанні з яскравими й розмаїтими візуальними образами значною мірою компенсує відсутність у великих містах україномовних середовищ. Можна стверджувати, що такі фільми й серіали, як, наприклад, культовий «Альф», зробили значно більше для українізації молоді, ніж дидактичні повчання й патріотичні заклики любити солов’їну. А зміни у ставленні до рідної мови як до повноцінної, здатної цілком природно побутувати не лише в селі, а й у міському соціокультурному просторі, пробуджує в мешканців зросійщених мегаполісів й інтерес до нашої культури, сприяє поверненню їх до українського світу.
Читайте також: Українську мову з кінотеатрів виганяють через «чорний хід»
Саме таке зростання груп національно свідомих громадян із почуттям гідності й поваги до історії та культури своєї країни, що особливо інтенсивно відбувалося під час Помаранчевої революції, здатне зупинити запущені в радянський період розкладові інерційні процеси денаціоналізації, які досі тривають в Україні.
Ще Потебня писав про те, що масова денаціоналізація, розриваючи зв’язок між поколіннями й перериваючи спадкоємну тяглість національного буття, призводить до дезорганізації суспільства, аморальності й спідлення.
Нинішня українська влада походить саме з такої винародовленої, відчуженої від української, та й будь-якої іншої, культури. Щоб утвердитися надовго, вона потребує подібного денаціоналізованого електорату, що легко піддається маніпуляціям. Цим пояснюються її ненависть до Помаранчевої революції і страх перед зростанням свідомої частини громадян, які хочуть жити у вільній країні й контролювати керівництво, яке обирають.
Соціологічні дослідження засвідчують, що чисельність противників самостійності України лишається стабільною, натомість в останні роки значно збільшилася група байдужих. За результатами опитування, проведеного Інститутом соціології у квітні 2011 року, на запитання, як проголосували б респонденти, якби референдум про незалежність України відбувся в цей час, 46,6% опитуваних були б «за», 27,8% – «проти», 11,5% відповіли, що їм байдуже, і 12,5% вагалися з відповіддю. Останні дві групи становлять сумарно 24%.
Оскільки вибори виграють ті, за кого проголосує більшість, Партії регіонів дуже важливо для перемоги збільшити частку електорату, байдужого до незалежності України. Цим і пояснюється той безоглядно брутальний наступ на все українське, який нині провадять біло-сині.
Російському націоналістові Пєтру Столипіну, якого так шанує прем’єр-міністр Микола Азаров, належить цікавий вислів: «Народ, який не має національної свідомості, – це просто гній, на якому зростають інші народи». Український олігархат конче потребує саме такої електоральної біомаси, бо лише тоді він зможе і далі безкарно грабувати країну. На пришвидшення процесів винародовлення населення нині працює майже вся потужна система засобів масової інформації. Наскільки успішно вони виконають своє завдання, невдовзі покажуть вибори.
Читайте також: Українців закликали ігнорувати фільми російською та спілкуватись рідною мовою