Центр Разумкова оприлюднив дослідження “Довіра до інститутів суспільства та політиків, електоральні орієнтації громадян України”. У 2019 респондентів запитували про державні інституції та політиків, які викликають найбільшу та найменшу довіру, а також можливий вибір на парламентських та президентських виборах.
За результатами опитування, частка тих, хто довіряє місцевій владі – голові (57%) і раді (51%) міста, селища чи села – є вища, ніж чиновникам державного апарату (недовіра 76%).
Політолог Михайло Басараб пояснив у коментарі Тижню, що така різниця у сприйнятті місцевих та вищих органів влади є звичною для соціологічних досліджень в Україні. Пояснення варто шукати значно глибше, аніж в процесах останніх років чи подіях сьогоднішнього часу.
“Високий рівень недовіри до центральної влади пояснюється тим, що українці тривалий час жили в умовах окупації і ворожого ставлення до себе з боку чужинської влади. Це виховало в українцях налаштованість завжди покладатися передусім на власні сили і на тих, хто поруч. Навіть коли ми відновили власну державність, ставлення до центральної влади і до державного бюрократичного апарату не особливо змінилося. Вона все ще ще за звичкою залишається чужою, далекою. Упродовж тридцяти років правлячий клас не зробив фактично нічого, аби українці стали довіряти центральній владі більше. Навпаки, дії влади майже завжди виправдовують недовірливе ставлення громадян”, – пояснив політолог.
За словами фахівця, це пояснює вищий рівень довіри до представників місцевого самоврядування, адже “вони поруч, в межах досяжності”. Таким чином респонденти переконують себе, що місцевих чиновників легше проконтролювати і простіше вибити якусь допомогу.
Читайте також: Суспільні настрої: цукерковий період
Також серед парадоксальних результатів різниця у рівні довіри до деяких політиків та готовністю голосувати за них на президентських виборах. За даними дослідження, Петру Порошенку не довіряють більше громадян (51,6%), ніж Юлії Тимошенко (41,3%) чи Юрію Бойку (48,5). Однак на найшвидших президентських виборах проголосував би за нього більший відсоток громадян, ніж за Тимошенко чи Бойка (очолює рейтинг Володимир Зеленський, однак на другому місці із великим відривом стоїть Петро Порошенко – 9,9% готових проголосувати, далі Юрій Бойко – 9,7% та Юлія Тимошенко – 8,1%).
На запитання про вибори до Верховної Ради України відповіли схожим чином – найбільшу підтримку виборців отримали б “Слуги народу” (17% усіх опитаних), далі партія «Європейська солідарність» – 11%.
Такі цифри Михайло Басараб пояснює міцним ядром виборців Порошенка, які готові проголосувати за політика за будь-яких обставин, хоча експрезидент дійсно очолює антирейтинги і в інших соцдослідженнях. Так само працює і ядро Юлії Тимошенко, з якою працювали ті ж радники, які зараз працюють з Порошенком.
“Хто розбирається у політичних технологіях, одразу знайде цю схожість. Згадайте пропагандистське кліше “Вона – це Україна”. Тепер ми бачимо те саме. Штаб Петра Порошенка працює над утвердженням у колективній свідомості своїх послідовників переконання, що кожен, хто хоч трохи критикує експрезидента чи засумнівався у його правоті – зраджує Україну. Порошенко – це новітній Бандера, Мазепа, Шухевич і так далі за списком. Саме цим “накачують” прихильників”, – зазначив спеціаліст.
У випадку із Юлією Тимошенко, це вийшла гра в коротку, адже така тактика дала короткотривалий результат, каже політолог. Агресія щодо своїх виборців та щодо тих, хто не визначився обмежує перспективи для електорального розширення бази Порошенка. Тому поки показники Петра Порошенка можуть бути вищими, ніж у Тимошенко чи Бойко, але це не гарантує йому перемоги. Фахівець зазначив, що зараз політик не має шансів розширити свій електорат:
“Порошенко вперся в свою стелю. Сьогодні йому вдалося лише відновити показники весни 2019 року, бо після перемоги Зеленського і “слуг” рейтинги Порошенка поповзли вниз. Шанс на майбутню перемогу у експрезидента є лише якщо усі інші учасники виборів візьмуть ще менший відсоток голосів, ніж у Порошенка сьогодні. Це надто малоймовірний сценарій”, – резюмував Михайло Басараб.