Минув рік після ухвалення закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», який має полегшити розшук таких людей на окупованому Донбасі та в Криму. Згідно з ним, у листопаді 2018 року мала бути створена комісія з питань зниклих безвісти та єдиний реєстр інформації про цих осіб. Також закон впроваджує процедуру надання правового статусу зниклих безвісти під час конфлікту і державну підтримку їхніх родичів.
Крім того, у Кримінальному кодексі з’явилася відповідальність за насильницьке зникнення – арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини, вчинене представником держави, зокрема іноземної, із наступною відмовою визнати факт такого позбавлення волі або приховуванням даних про її долю чи місцеперебування (див. Тиждень, №28/2018).
Читайте також: Визнати та розшукати
Проте закон досі не діє, реєстр не був створений, а комісія не почала роботу. Родичі зниклих не отримують допомоги. «Під час розробки закону в нас було три завдання: облік осіб, зниклих безвісти, а також створення підґрунтя для координації державних органів і недержавних організацій у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти; запровадження правового механізму соціального захисту родичів осіб, зниклих безвісти, у випадку, якщо такі родичі перебували на утриманні цих осіб; ставилося завдання виконання Україною своїх зобов’язань відповідно до Конвенції про захист осіб від насильницьких зникнень та криміналізації злочину насильницькі зникнення», – зазначив Богдан Мельникович, юрист благодійної організації "Восток-SOS», яка ініціювала закон.
За його словами, реєстр та комісія досі не працюють із провини Кабінету міністрів. «Розроблені проекти нормативно-правових актів, які регулюють порядок створення і діяльності комісії, порядок ведення реєстру, а також порядок створення та організації діяльності пошукових груп. Проте ці проекти нормативних актів наразі не пройшли обговорення в урядових комітетах, відповідно не є прийнятими», – каже Мельникович. За його словами, родичі зниклих звертаються по пенсійні виплати у зв’язку із втратою годувальника, як це передбачено законом, проте органи Пенсійного фонду їм відмовляють.
Читайте також: CБУ назвала кількість зниклих безвісти українців з початку агресії РФ
Комітет Верховної Ради з прав людини у березні звертався до Кабміну через невиконання закону й отримав відповідь, що прем’єр-міністр Володимир Гройсман «доручив вжити відповідних заходів». Голова парламентського комітету Григорій Немиря звинуватив уряд у неповазі до прав людини та бездіяльності й пригрозив судовим позовом. Проте жодних змін відтоді не сталося. За словами співавтора законопроекту, депутата Мустафи Найєма, в комісію лише були делеговані члени. «Ми розуміємо, що з огляду на вибори і майбутню зміну уряду навряд це буде зроблено. Для мене це дивно, бо участь у створенні законопроекту брав Мін’юст, і він не доклав зусиль для створення реєстру. Наскільки я знаю, Міністерство внутрішніх справ теж виступало за це. Це навіть не корупція – це халатність, нестача уваги чи непріоритетність», – зазначив Найєм.
За інформацією Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), щонайменше 1,5 тис. людей в Україні вважаються зниклими у зв’язку з конфліктом на Донбасі. Проте точно визначити їх кількість неможливо, адже війна триває, багато тіл загиблих не ідентифіковані. Родичі не мають інформації про зниклих членів сім’ї. Як зазначила голова Об'єднання рідних безвісти зниклих «Надія» Ядвіга Лозинська, син якої також пропав, зараз кількість зниклих безвісти становить 1288 осіб, за даними з відкритих джерел. Проте Служба безпеки надала відповідь, що офіційно їх лише 260. «Передусім необхідно вирішити питання з реєстром. Поки ми не знаємо, кого саме слід шукати, проблема не зникне. Після створення реєстру будуть створюватися пошукові групи, буде організовуватися соціальна підтримка родичів і самих зниклих безвісти, якщо їх знайдуть живими. Якщо це одразу не прописати, то кожен буде змушений проходити через суди», – говорить активістка.
Лозинська та інші родичі почали діяти на місцевому рівні, збирали круглі столи спільно з волонтерами, чиновниками. Разом із Дніпропетровською обласною адміністрацією вони вирішили створити на рівні області реєстр зниклих безвісти і запровадити допомогу сім’ям. Подібні реєстри планують впровадити й у інших областях, щоб полегшити роботу на державному рівні.«Я б хотіла, щоб відбувався не тільки пошук зниклих безвісти, а й соціальна реабілітація сімей. У різних країнах це організовано по-різному, але присутні всі згадані стадії: створюється реєстр, пошукова група, яка встановлює, чи жива людина. Якщо жива, то особа отримує статус заручника, якщо ні, то сім’я отримує статус сім’ї загиблого», – каже Лозинська. Також вона пропонує включити в склад комісії родичів зниклих людей. До того ж, наголошує вона, держава не може шукати зниклих на окупованих територіях, тому потрібна співпраця з волонтерами та пошуковими групами, які раніше успішно знаходили людей, а також доставляли тіла з непідконтрольного Донбасу.
Читайте також: «Беріть тіло, поки дають. Потім ще будете битися за ці трупи»
«Питання, яке ми намагалися вирішити, розробляючи текст законопроекту, це координація державних органів, а також недержавних організацій. Зараз різні органи дають різну інформацію про кількість зниклих безвісти, яка може відрізнятися на 500 осіб. Крім того, особливо це було актуально у 2014-2015 роках, кілька недержавних організацій мали доступ на неконтрольовану територію. З огляду на це та на практику створення подібних правових механізмів в інших країнах, був запроваджений механізм у вигляді комісії, в яку входять представники органів, що можуть залучатися до розшуку, а також міжнародних організацій, як міжнародних, так і національних. Закон може допомагати, якщо ставитися до нього відповідально, а може не мати впливу, якщо органи, зобов’язані шукати зниклих безвісти, не будуть цим займатися», – пояснює Мельникович.
Проте новий закон ускладнив роботу волонтерам, які розшукували людей на Донбасі раніше. «У законі з’явилися норми, відповідно до яких для збору інформації потрібен дозвіл від Нацполіції. Грубо кажучи, я не можу прийти і запитати у бабусі у дворі, чи бачила вона щось. Через цей закон ми практично згорнули роботу. Коли нас відсторонили (від розшуку зниклих на окупованій частині – Ред.), ми продовжували працювати на підконтрольній території й знаходили безвісти зниклих цивільних осіб. Зараз ця робота зупинилася. Як мені відомо, на тій (непідконтрольній – Ред.) території із 2016 року робота теж не проводиться», – розповів керівник гуманітарної місії з пошуку загиблих бійців "Чорний тюльпан" Ярослав Жилкін.
Як пояснює Романцова, до нової влади слід донести, що проблему з невиконанням закону слід вирішувати, в тому числі, доопрацювати аспекти, які заважають розшуку. «За нашими даними, ті, хто був звільнений із полону в ОРДіЛО, не мали контактів із родичами і включалися в список зниклих безвісти. Тому важливо встановити цей статус і зрозуміти, зниклі безвісти є частиною роботи зі звільнення полонених. Тому так важливо, щоб це питання було включене в роботу наступної Верховної Ради, Офісу президента, і найголовніше – щоб цей закон почали виконувати систематично органи виконавчої влади, бо від них залежить, чи ініціативи, які вже з’явилися в регіонах, зможуть бути системними на всій території України. Чи отримають родичі соціальний захист, чи матиме поліція достатньо інформації для пошуку, а Україна як виконавець Конвенції з насильницьких зникнень продемонструє, що вона займається проблемою», – каже правозахисниця.
Мустафа Найєм вважає, що зараз, напередодні виборів, складно буде змусити уряд працювати над цим. «Можливо, слід було б запустити адвокаційну кампанію, спрямовану тільки на реєстр, і вже зараз звертатися до кандидатів у народні депутати прохідних партій, які будуть займатися питаннями прав людини. Через інститут уповноваженого з прав людини, можливо, теж треба тиснути. Є ще Офіс президента, в якому теж діє департамент, який відповідає за права людини. Думаю, в перші дні після обрання парламенту і створення уряду вплив адміністрації президента буде достатньо сильний, щоб вони доручили уряду створити цей реєстр», – каже депутат. Також, за його словами, правозахисникам слід влаштувати неформальну зустріч із міністром юстиції, аби зрозуміти, на якому етапі зупинилася робота і в якому стані перебуває нормативно-правова база.