8 червня глава іранського ядерного відомства Ферейдун Аббасі Давані оголосив про плани втричі збільшити виробництво збагаченого до 20% урану і перенести збагачувальні потужності з ядерного центру в Натанзі до комплексу Фордо. У самому Ірані ця інформація викликала небагато коментарів. Її швидко затьмарили події на внутрішній політичній арені – скандальні перепалки між верховним лідером Хаменеї та президентом Ахмедінежадом. Але та заява мала велике значення, оскільки тепер стає зрозуміліше, що ядерна програма Ірану розробляється не лише для мирних цілей.
В Ірані вже є одна цивільна атомна електростанція, і влада збирається будувати ще. Як пальне для всіх цих електростанцій використовують уран, збагачений до близько 3,5%.
Уран, збагачений до 20%, можна використовувати для мирних цілей. Але не на електростанціях, як декларує Іран. У першу чергу такий уран використовується як пальне для науково-дослідних реакторів, які виробляють, зокрема, ізотопи для застосування в медицині. Вони дуже ефективні: один науковий реактор у Бельгії здатен виробити майже весь запас медичних ізотопів, необхідних цілій Західній Європі.
В Ірані є один науковий реактор. Якщо реалізувати плани, оголошені Давані, палива для такого реактора буде вироблятися в чотири рази більше, ніж він споживає за рік. Однак він уже здатен виробляти достатньо ізотопів для мільйона курсів лікувань на рік – стільки потрібно Великій Британії, а Ірану – значно менше. Згідно з планом, щонайменше половина збагаченого 3,5%-го урану, виробленого в Ірані, буде спрямовуватися на інші цілі, а не АЕС. Якщо Іран серйозно розглядає перспективи розвитку мирної атомної енергетики, то навіщо забирати й без того обмежені матеріали і ресурси в цивільної ядерної програми, до того ж зверхньо відкидаючи пропозиції про надання технологічної допомоги з метою мирного використання атомної енергії Ірану від інших країн, зокрема, групи E3+3, куди входять три країни ЄС (Велика Британія, Франція та Німеччина) та постійні члени Ради Безпеки ООН, зокрема, США, Росія і Китай?
Однак за збільшенням обсягів збагачення урану стоїть одна чітка мета. Збагачення природного урану до 20% – це найтриваліший і найбільш ресурсомісткий крок до отримання високозбагаченого урану, необхідного для ядерної зброї. А коли у підземному сховищі в Кумі накопичиться достатньо збагаченого на 20% урану, знадобиться всього два-три місяці роботи для перетворення його у матеріал для зброї. Безперечно, у процесі реального виготовлення бомби залишаться технічні труднощі, але Іран дуже наблизиться до цієї мети.
Активізувати зусилля зі збагачення урану Іран планує у раніше засекреченому місці, захованому глибоко під горами. Обіцянки про надання МАГАТЕ доступу для моніторингу процесу наразі не є гарантією безпеки. В минулому Іран постійно збивав з пантелику Міжнародне агентство з атомної енергії. Країна не забезпечила МАГАТЕ доступ до відповідних місць, обладнання, осіб чи документації. Вона не відповіла на запитання агентства щодо придбання тих складових ядерної програми і аспектів роботи, які підходять лише під розробку ядерної зброї, зокрема, детонаторів для атомної бомби. У країні реалізовується програма створення активних балістичних ракет, зокрема ракет з радіусом дії понад тисячу кілометрів. Серію випробувань ракет вже провели у червні. З’єднавши всі факти докупи, спостерігач зі здоровою логікою побачить, що до чого.
Це не абстрактне питання: ядерна програма Ірану може призвести до гонитви озброєнь на Близькому Сході, який і так уже став найнестабільнішим регіоном світу. Наївно і необачно було би вкотре дати їм презумпцію невинності.
Саме тому вже з’явилося шість резолюцій Ради Безпеки ООН, які вимагають в Ірану негайного припинення збагачення, хоча країна їх постійно ігнорує. Донині Іран відмовлявся починати жодні переговори щодо власної ядерної програми, доки країни E3+3 не погодяться зняти всі санкції та негайно визнати право Ірану на збагачення урану. Але підстав для скасування санкцій немає, доки він не погодиться взяти участь у переговорах, присвячених обґрунтованим пересторогам щодо його ядерної програми. Поки що країна йде в протилежному напрямку.
Найновіша інформація свідчить про невідкладність цієї проблеми. Велика Британія готова до дій: я вже схвалив 100 нових категорій, які додадуться до санкцій ЄС, запроваджених минулого місяця, а нещодавно оголосив про заборону в’їзду до країни деяким відомим діячам, які стоять за ядерною програмою. Іран може сподіватися, що безпрецедентні зміни, які стали наслідком «арабської весни», відвернуть увагу світу від його ядерної програми. Але ми рішуче налаштовані цього не допустити.
Стаття вперше була опублікована в газеті The Guardian