«Покажіть-но мені сучасну або старосвітську республіку, яка б існувала без відзнак, — казав Наполеон Бонапарт на історичній Державній Раді у 1802 році. — Ви це називаєте брязкальцями? Ну то хай будуть брязкальця. Але люди рухаються туди, де вони дзеленчать». Так і був запроваджений орден Почесного Легіону Франції, до якого багато хто в оточенні тодішнього Першого Консулу спочатку поставився скептично. Нині для скепсису також не бракує підстав, насамперед — морального плану. Орденом цим, поряд зі справжніми героями-французами, нагороджені російський диктатор Владімір Путін та колишній президент-втікач Віктор Янукович, малайський посередник у торгівлі нелегальною зброєю Абдул Разак Багінда та корейський бізнесмен-авантюрист Кім Ву-Чунг, панамський диктатор Мануель Антоніо Нор’єга та колишній спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммад Бінь Наїф… А також — Беніто Муссоліні, Франсіско Франко, Ніколае Чаушеску, Омар Бонго, Башар аль-Асад та купа інших, далеко не взірцевих осіб.
«Насамперед орден Почесного легіону, яким нагороджують керівників держав, не має нічого спільного з тим «внутрішнім», що присуджують громадянам за справді героїчні вчинки, — пояснював Тижню колишній посол Франції в Україні Філіп де Сюрмен, який свого часу працював заступником керівника протокольної служби та опікувався офіційними та державними візитами прем’єр-міністрів і керівників держав. — Є, можна сказати, універсальний ритуал, що передбачає обмін нагородами. Така практика типова для дипломатії. Тож деякі персонажі, котрі показали себе не найкращим чином, виявляються кавалерами ордена Почесного легіону. Я сам, скажімо, маю нагороди Венесуели, Колумбії… Це звичаєва практика, що походить із прадавніх часів».
Читайте також: Домінік Тренкар: «НАТО не прокидається — воно воскресає, завдяки президенту Путіну»
Простіше кажучи, висока нагорода, зокрема і французький орден Почесного Легіону, означає лиш те, що в певний період країна Ікс мала конкретні економічні інтереси в країні Ігрек. Колишній панамський диктатор Нор’єга, наприклад, купив на гроші від торгівлі наркотиками море нерухомості у Парижі — став «цікавим інверстором». Янукович допоміг французам у розборках довкола Криворіжсталі, а Асад, як сподівався тодішній президент Франсуа Олланд, мав стати «важелем оновлення сирійського суспільства»…
Про велику франко-російську дружбу не чули лише глухі, тому орден Путіну від Жака Ширака логічно вмонтувався до сталої схеми. Проте, як розповідає тижневик Marianne, тодішній французькій лідер все ж побоювався протестів і нагородження афішувати не став. «Церемонія планувалася таємною, — пише часопис. — 22 вересня 2006 року Жак Ширак без запрошення преси вручив Владіміру Путіну найвищу нагороду: знак Великого хреста ордена Почесного легіону. Президент Російської Федерації натомість волів попіаритись і запросив на подію оператора й фотографа. Сюжет з салону Єлисейського палацу транслювало російське телебачення. На той час Путіна вже звинувачували у масових репресіях проти медіа. У липні 2004 року в Москві вбили американського журналіста російського походження Пола Хлєбнікова, через розслідування про олігархів з оточення Путіна. Через два тижні після нагородження в Москві було вбито журналістку Анну Політковську, яка дуже критикувала політику колишнього агента КДБ».
Згідно з французьким законодавством, накази про нагороди для іноземців не є публічними. До 2010 року не існувало жодного механізму, що дозволяв би їх вилучати, проте президент Саркозі подбав, щоб до Кодексу Почесного легіону було внесено необхідні зміни. Відтоді конфіскувати орден можливо, й прецеденти вже створені. Орден Почесного Легіону вилучали двічі: у сирійського диктатора Башара аль-Асада та американського продюсера Гарві Вайнштейна. А що ж з Путіним?
Читайте також: Бруно Тертре: «Бажання “зберегти обличчя” агресору демонструє повне незнання того, як працює путінська Росія»
Від початку широкомасштабного наступу на Україну Емманюель Макрон не припиняє отримувати запити на скасування нагороди загарбнику. До французького президента зверталися з відкритим листом двадцять політиків-республіканців на чолі з колишньою депутаткою паризької мерії Бріжіт Кустер, йому писали відомий політолог Ніколя Тензер та очільники Репрезентативного комітету українців Франції, активісти поширюють петиції та збирають підписи за відкликання ордену. Але Макрон мовчить. Не знаходить часу за важливішими справами? Все ще сподівається «зберегти лице Путіну»? Не розчарувався в своїх дипломатичних талантах і не хоче дратувати кремлівського змія? Тиждень звернувся по роз’яснення до комісії з надання відзнак і дізнався, що «нагороди іноземцям залишаються предметом непублічної документації».
Дійсно, «брязкальця» — не найнагальніша справа. Але не варто недооцінювати вагу символів. Найвищі державні нагороди західних країн зберігають за терористом з бункеру статус людини, якій можна подавати руку, а разом з тим — ті самі слизькі двозначності в світовій політиці, що породжують, зокрема, й звіти про «неідеальність» української армії від Amnesty International. Там, де немає ясності, завжди знаходиться місце для недобрих маніпуляцій. Поряд зі справді гідними людьми: митцями, дослідниками, політиками, до яких цього літа долучилася славна українська поетеса Ліна Костенко, такі «орденоносці», як Янукович з Путіним виглядають дико.