Беззаперечна опозиція
До цього слід додати також програш з тріском своїм конкурентам від опозиції таких не менш «славнозвісних» кандидатур від Партії регіонів як Ігор Лисов, Максим Луцький, Валерій Борисов, Вадим Столар та Лев Парцхаладзе. Однак на всіх округах, де розрив між опонентами був не таким великим, влада робила все можливе й неможливе для максимального затягування підрахунку голосів.
Читайте також: З чого почалося протистояння у київських округах
На цих виборах столиця була розділена на 13 виборчих округів – з 211 по 223 номер включно. З самого початку влада, розуміючи, з одного боку, що той, хто володіє столицею, володіє й країною, а з іншого – повну відсутність реально прохідних кандидатів у своїх лавах, обрала звичну для себе на цих виборах на Західній та Центральній України тактику «завуальованого кандидата». Себто, на всіх округах конкретно від Партії регіонів висувалися найчастіше суто технічні персонажі – тоді як справжніми владними фаворитами були самовисуванці, у чиїй ролі якраз і виступила команда Черновецького. В якості прямих кандидатів від влади ризикнуло висунутися лише четверо – Ігор Лисов на 211 окрузі, Валерій Борисов на 213, Вадим Столар на 217 та Максим Луцький на 222.
Водночас опозиція провела достатньо бліду і в агітаційному сенсі кампанію, на додаток до чого ще й не змогла домовитися у переважній більшості округів про єдиного кандидата, що призвело до реальної конкуренції між представниками, з одного боку, Об’єднаної опозиції та «Свободи», а з іншого – УДАРу.
Однак попри могутні фінансові, адміністративні та рекламні ресурси влади й помилки опозиції, на більшості київських округів перевага опозиційних кандидатів була в результаті беззаперечною – настільки великим є неприйняття Віктора Януковича та колишнього «космічного» мера в столиці. Зокрема, без будь-яких сумнівів на 212 окрузі переміг Віталій Ярема, 213 – Володимир Яворівський, 217 – Олександр Бригинець, 218 – Володимир Ар’єв, 219 – Володимир Бондаренко, 220 – Олександр Чорноволенко, 221 – Леонід Ємець, 222 – Дмитро Андрієвський.
Читайте також: На яких мажоритарних округах триває протистояння
«Космонавти» атакують
Найбільші проблеми виникли на округах, де намагалися прорватися в парламент не прямі представники регіоналів, а «пташенята гнізда Черновецького», яких регіонали розгромили в 2010-му році, а тепер дали останній шанс на порятунок. Зокрема, подейкують, що в Адміністрації президента цій команді дали зрозуміти наступне: вони мають своїми силами, звичайно, за адміністративного сприяння КМДА та її голови Олександра Попова, добитися перемоги на максимальній кількості округів, потрапити в парламент, де без питань увійти у владну більшість, тоді у них буде шанс зупинити «накат» на себе та свій бізнес. Якщо не вийде – то це будуть їхні власні проблеми з усіма зрозумілими наслідками. Саме цим і пояснюється абсолютно неймовірна нахабність, з якою ці діячі намагалися переламати через коліно вибір киян. Не варто забувати, що більшість членів команди Черновецького мають на собі або незакриті кримінальні справи (Віктор Пилпишин, Олександр Супруненко), або реальну перспективу їх відкриття.
Читайте також: Чому не вдався реванш Галини Гереги
Саме тому одразу після того, як надвечір 28 жовтня були опубліковані дані екзит-полів і стало зрозуміло, що влада повністю програє столицю, почали вимальовуватися проблемні округи, на яких одразу почало коїтися беззаконня. Зокрема, 211 округ, де олігарх Ігор Лисов за мовчазної згоди Банкової почав намагатися вкрасти перемогу у «бютівця» Сергія Терьохіна, 214, де «молодий космонавт» Олесь Довгий за всіма статтями програвав ставленику Віталія Кличко екс-генералу Прикордонної служби Віктору Чумаку, 216, де брат зятя Черновецького Олександр Супруненко, не дивлячись на масовані спроби купити оптом всіх бабусь району, поступився Ксенії Ляпіній та 223, який згодом став відомим на всю країну, де екс-голова Шевенківської РДА Віктор Пилипишин відчайдушно намагався всіма способами прорватися повз депутата Вишгородської райради від ВО «Свобода» Юрія Левченка.
Першою тактикою, яку застосували провладні кандидати, стало максимальне затягування підрахунку голосів – як шляхом дуже повільного приймання протоколів від дільничних виборчих комісій, так і постійно штучно створюваної відсутності кворуму в окружних комісіях. Варто згадати, що фактично фальсифікації виборів розпочалися ще на стадії формування ОВК, коли нібито за сліпим жеребом більшість у комісіях отримували або провладні кандидати, або представники партій-примар а-ля Союз анархістів України чи «Русь єдина», які насправді працювали на владу.
Паралельно з затягуванням, представники «космічного клану» жорстко тиснули на голів ДВК, які ще не здали протоколи, з метою їх фальсифікації. Наприклад, на 216 окрузі представники Олександра Супруненка настільки завзято намагалися вмовити фальсифікувати протокол на одному з ДВК, що навіть побили її голову. Щоправда, потім настільки її ж залякали, що жінка так і не ризикнула дійти до міліції, щоб написати відповідну заяву.
Вмовити фальсифікувати протокол ДВК в результаті вдалося лише одну голову – на дільниці №180, щоправда, фальсифікація була досить швидко викрита. Те ж саме коїлося всюди – особливо на 223 окрузі, де нахабні фальсифікації розпочалися у перший же день зі спроби заступника голови ОВК Анастасії Примак внести спотворені електроні дані на користь Пилипишина.
Другим тактичним кроком стали спроби психологічного тиску на ОВК та супротивників за допомогою силових загонів, в ролі яких виступали найняті спортсмени, працівники підконтрольних підприємств та навіть перевдягнені в цивільне курсанти МВС. Зокрема, на 211 окрузі в приміщенні ОВК відмітилися охоронці з будівельних структур Ігоря Лисова, на 215 окрузі ОВК була взята в облогу охоронцями ж мережі супермаркетів «Епіцентр», що належить Галині Герезі, на 216 – бойовики рейдерських структур, підконтрольних Олександру Супруненку, шалено тиснули на представників ДВК, а на 223 – найняті спортсмени декілька разів намагалися навіть штурмувати будинок, де знаходилася ОВК. Найбільш огидним було те, що повсюдно ці бойовики мали про собі журналістські посвідчення.
Важка артилерія
Процес встановлення результатів виборів перетворився на фарс та розтягнувся у часі більш ніж на тиждень. Однак шальки терезів неухильно почали хилитися на бік опозиції через їх жорсткий спротив фальсифікаціям, так і участі простих київських виборців, що, мабуть, вперше з 2004-го року масово підтримали політичні акції. Саме тому на проблемних 211, 214 та 216 ОВК попри спротив конкурентів, опозиції вдалося домогтися підписання окружкомами остаточних протоколів виборів, згідно яких перемогу отримали саме супротивники владних фаворитів – відповідно, Сергій Терьохін, Віктор Чумак та Ксенія Ляпіна.
Саме це і змусило, за чутками, владу втрутитись – наприкінці першого тижня підрахунку з Адміністрації Президента надійшла команда «не здавати Київ і «мочити» опозицію». Одразу ж після цього в хід пішла важка артилерія, яка була попередньо випробувана на окрузі (Київська область) скандально відомої Тетяни Засухи. Отже, ноу-хау влади виявився наступним. Спостерігачі та довірені особи провладних кандидатів стали масово подавати позови до суду, в яких стверджувалося, що буцімто в день виборів на дільниці, звичайно, абсолютно випадково саме ті, де виграли опозиціонери, їх не допускали. На підставі цього вони вимагали визнати дії ОВК неправомірними, а вибори на цих дільницях – недійсними. Саме таким шляхом пішли на 211, 216 та 223 округах. Олесь Довгий на 214-му також намагався було вхопитися за цей варіант, але розрив між ним та Віктором Чумаком у понад 5 тисяч голосів не давав бодай примарного шансу на успіх.
Читайте також: Чого чекати від ПР після виборів
Чого не скажеш про Олександра Супруненка та Віктора Пилипишина, де гандикап опозиціонерів був зовсім не таким вагомим, і визнання виборів недійсними бодай на 2-3 програних «черновецькими» дільницях, могло кардинально змінити всю картину. Тим більше, що суди, спочатку районні, а потім і відомий вже на всю країну Київський окружний адміністративний, абсолютно очікувано почали ухвалювати рішення на користь провладних кандидатів. Додамо, що й перерахунок голосів на дільницях повсюдно означав фальсифікацію, адже в більшості випадків більшість бюлетенів за опозиційних кандидатів були попередньо зіпсовані членами ОВК, а подекуди – ще на рівні ДВК, тому визнавалися недійсними (223 округ).
Аж тут у київський «бєспрєдєл» втрутилася велика політика – на рівні Центральної виборчої комісії та Верховної Ради було ухвалене рішення перевиборів у 5 найбільш проблемним округам, в числі яких опинився й 223 округ Пилипишина. Щоправда, це все одно не завадило одіозній комісії, не дивлячись на відверті фальсифікації та порушення, визнати перемогу нібито Пилипишна за рахунок зіпсування понад тисячі бюлетенів, відданих за Юрія Левченка. Натомість, Ігорю Лисову, що прямо представляв Партію регіонів, на 211 окрузі з Банкової дали команду визнати поразку – щоб остаточно не руйнувати омріяний регіоналами образ «найчесніших в історії виборів», що він, зрештою, і зробив. Можна бути впевненим, що якби він йшов як самовисуванець, то так легко не здався б.
Невизначеним до останнього залишався 216 округ, де суди двох інстанцій наприкінці першого тижня підрахунку голосів прийняли абсолютно заангажовані та нічим не вмотивовані рішення про необхідність перерахунку голосів на 10 дільницях, а ще на 16-ти – діяльність ОВК неправомірною, бо комісія відмовилася сприяти «супруненківцям» та приймати їх безкінечні скарги на нібито недопуск їх спостерігачів на ДВК. Але 9 листопада юристам Ляпіної першими в Україні вдалося зламати цю схему, коли вони змусили той-таки Київський окружний адміністративний суд скасувати своє попереднє неправомірне рішення. Одразу після цього Олександру Супруненко залишилося хіба що поздоровити свого конкурента з перемогою, що він і змушений був вчинити. На момент написання цього матеріалу ОВК-216 приймала останні уточнені протоколи з ДВК та готувалося нарешті підбити остаточні підсумки голосування та затвердити виборену перемогу кандидата від опозиції.
До кінця невизначеною залишається ситуація у 223 окрузі, де на 12 день підрахунку голосів зрештою змогли-таки опрацювати усі протоколи ДВК. Цілком очікувано під час протиснутого Пилипишиним перерахунку голосів на десятку дільниць "знайшлася" купа недійсних бюлетенів за його конкурента Левченка. Як наслідок, за даними 100% протоколів перемогу з відривом у понад чотири сотні голосів отримав саме Пилипишин. Але масштаб фальсифікацій за цим округом був занадто очевидним, тож заступник голови ЦВК Андрій Магера прямо сказав: "У мене не підніметься рука підписати такий протокол". Члени ЦВК з ним не сперечалися – і 223 округ наразі став єдиним, де результати голосування за мажоритарних кандидатів лише "прийняли до відома". Тепер Пилипишин, найпевніше, піде в наступ по судовому напрямку і спробує через суд зобовязати ЦВК прийняти протокол по округу, а також скасувати постанову про неможливість встановити тут результати виборів.
В будь-якому разі, напередодні виборів мера Києва та Київради, що скоріш за все відбудуться навесні наступного року, паралельно з ймовірними перевиборами в 223-му окрузі, опозиції варто подумати про максимальне об’єднання позицій, ресурсів та кандидатів, щоби не тільки остаточно закріпити вигнання з Києва «космічної» команди регіонально-гречкової орієнтації, але й мати шанс на боротьбу з ставлеником Януковича Олександром Поповим.