Гостра військово-політична криза, що спалахнула в Автономній Республіці Крим, змусила чи не весь світ звернути увагу на кримськотатарський народ. І річ не тільки в позиції його лідерів, які категорично відмовилися грати в одній команді із сепаратистами, що заслуговує на повагу. Криза на півострові чітко продемонструвала всю неповноцінність і недалекоглядність політики Києва щодо кримських татар. Саме цим і намагалися скористатися автори сценарію, розіграного на півострові за безпосередньою участю Москви.
Повний ігнор
За великим рахунком, ніякої зрозумілої політики щодо кримськотатарського питання в української влади ніколи й не було. Протягом усіх 25 років проживання кримських татар у незалежній Україні (якщо вести відлік із 1989-го, коли почалося масове повернення репатріантів на батьківщину з місць депортації) Київ фактично ігнорував навіть найменші вимоги і прохання корінного народу півострова. Верховна Рада так і не ухвалила закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, на чому довго, але марно наполягав Меджліс (представницький орган кримських татар). Фінансування програми повернення та облаштування репатріантів з року в рік зменшувалося, хоча багато місць їх компактного проживання, як і раніше, не мають газу, води і доріг. Київ просто відмахнувся від проблеми повернення історичних назв населених пунктів Криму, які після депортації 1944 року вмить замінили на фальшиві медведівки і лохівки. Ігнорувалися й заклики Меджлісу забезпечити гарантоване представництво корінного народу в органах влади автономії, цей орган так і не був уведений у законодавче поле країни.
Читайте також: Каїне, де твій брат Авель?
Зате в Києві згадували про кримських татар щоразу, коли наближалися вибори. Не випадково в пресі навіть з’явився вираз «кримськотатарська карта». Її намагалися розіграти різні політичні сили – від опозиції, яка традиційно намагалася заручитися підтримкою Меджлісу (і діставала її), до Партії регіонів, що робила спроби використати кримських татар як пострах для свого проросійського електорату.
Слабкістю, точніше, практично відсутністю позиції Києва в кримськотатарському питанні й спробували скористатися ті сили, які розіграли сепаратистський сценарій на півострові. Вони запропонували кримським татарам такі «пряники», про які ті могли хіба що мріяти. Кримськотатарська карта стала золотою…
Останній бастіон
У сьогоднішньому окупованому й сепаратистському Криму плисти проти течії небезпечно. Журналістів б’ють, активістів місцевого Євромайдану кидають за ґрати, а українських військових блокують, намагаючись заморити їх голодом і спрагою.
Однак головною перепоною на шляху сепаратистів стали все ж кримські татари, без підтримки яких «намалювати» всезагальний проросійський «одобрямс» ніяк не виходить. Від самого початку кризи в Криму Меджліс недвозначно заявив, що виступає за збереження територіальної цілісності України і не підтримає можливого відокремлення півострова з подальшим приєднанням до Росії. Лідери кримських татар закликали своїх співвітчизників, а разом із ними й усіх мешканців півострова проігнорувати сепаратистський референдум, призначений Верховною Радою АРК на 16 березня.
«Ми проти референдуму, бойкотуємо його і робимо все для того, щоб пояснити всім жителям Криму наслідки, які може мати його проведення», – заявив 11 березня голова Меджлісу Рефат Чубаров.
Місцеві чиновники з числа кримських татар підтримали цю позицію. Керівник Бахчисарайської райдержадміністрації Ільмі Умеров і мер Білогірська Альберт Кангієв відмовилися брати участь у підготовці референдуму й закликали своїх підлеглих бойкотувати цю незаконну витівку.
Читайте також: Дорослішаємо. Російська агресія консолідує українців
А кримськотатарський телеканал ATR лишився чи не єдиним джерелом незаангажованої місцевою владою інформації з півострова.
Стійкість кримських татар не може не викликати захоплення. Особливо зважаючи на ту наполегливість, із якою весь цей час їх намагалися схилити на свій бік місцева влада і численні гінці з Росії. Такої кількості російських переговірників у Меджлісі, напевно, не було за всю історію представницького органу кримських татар. До Криму завітав навіть президент Республіки Татарстан Рустам Мінніханов, а незадовго до цього поговорити з кримськотатарськими одновірцями приїжджав казанський муфтій Каміль хазрат Самігуллін.
Своєю чергою, кримська влада від самого початку кризи запропонувала Меджлісу цілу низку високих посад у Раді Міністрів та інших структурах автономії. Вона пообіцяла також упорядкувати кримськотатарські селища й знайти кошти для будівництва соборної мечеті Сімферополя. «Кримським татарам буде гарантовано участь у прийнятті рішень на всіх управлінських рівнях, понад те, кримський уряд бере на себе зобов’язання фінансувати найважливіші питання, пов’язані з облаштуванням і розміщенням кримських татар на території півострова», – заявив перший віце-прем’єр Ради Міністрів автономії Рустам Теміргалієв.
Читайте також: Ігри на крові. Як не програти війну
Останнім, найщедрішим жестом республіканської влади стала прийнята ВР АРК постанова «Про гарантії відновлення прав кримськотатарського народу та його інтеграції в кримське співтовариство». У цьому документі парламент автономії пообіцяв непокірливим корінним жителям півострова буквально все, чого вони домагалися два десятки років від українського керівництва. Згідно з документом кримськотатарська мова повинна дістати статус офіційної в Криму (нарівні з російською та українською), знову почне використовуватися історична топоніміка півострова, щоправда, поряд із наявними топонімами. В органах влади автономії готові забезпечити гарантоване представництво кримських татар на рівні 20% (тоді як їхня частка в населенні півострова не перевищує 15%). Автори постанови погодилися навіть офіційно визнати Меджліс і Курултай (національний з’їзд), про що українське керівництво боялося навіть думати. Одне слово, кримським татарам наобіцяли стільки, що навіть серед тих російських мешканців півострова, які підтримали переворот, це викликало певне невдоволення.
Однак кримські татари лишилися непохитні. Обіцяні владою автономії «пряники» Рефат Чубаров охарактеризував як «сигнал усім сторонам, які втягнуті в кримську кризу». «Цей сигнал не є предметом якихось угод», – підкреслив він і запевнив, що Меджліс, як і раніше, виступає проти проведення референдуму й відмовляється брати участь у формуванні уряду Криму.
Чи допоможе закордон?
Як довго протримаються кримські татари зі своєю принциповою позицією – питання, відповідь на яке дасть лише час. На жаль, у протистоянні з місцевим режимом їм доводиться розраховувати тільки на власні сили. Оскільки противники відокремлення Криму з-поміж представників інших національностей (таких чимало) дезорганізовані, а української влади в автономії на середину березня вже майже не лишилося.
Чутки про можливі провокації проти кримських татар, що поширилися на півострові, змусили їх організувати у своїх селищах чергування. Молодь ночами патрулює вулиці, а також охороняє кладовища та мечеті. Гроші на бензин і харчування «кримськотатарської самооборони» збирають місцеві мешканці.
Дров до багаття підклали припущення різних експертів про можливі етнічні чистки і навіть повторну депортацію кримських татар, що нагнітає на півострові атмосферу страху. Чого варті хоча б слова провідного наукового співробітника Російського інституту стратегічних досліджень Яни Амеліної, яка, явно натякаючи на сталінську депортацію, написала: «Події останніх місяців показують, що історія нікого, принаймні кримських татар, нічого не вчить».
Читайте також: Захмарна ціна окупації
Про загрозу етнічних чисток написав у своєму листі президентові США Бараку Обамі й голова Меджлісу. «Хто і коли зупинить ескалацію ситуації на півострові, відверне загрозу життю населення Криму? Хто і коли відверне загрозу нових етнічних чисток, які можуть статися в Криму у разі прямих зіткнень, спровокованих військовими та їхніми пособниками з парамілітарних організацій?» – порушує питання в листі Чубаров. Він закликав Обаму проявити рішучість заради «збереження життя сотень тисяч людей, які мешкають на півострові».
Утім, на те, що закордон їм допоможе, кримські татари, здається, особливо не розраховують. І цього їх якраз навчила історія. Коли сталінський режим виселив увесь кримськотатарський народ із його рідних земель, жодна країна світу, зокрема й споріднена Туреччина, не дозволила собі втрутитися в ситуацію. А вже менш як за рік після депортації президент США і британський прем’єр прибули до ретельно зачищеної від кримських татар Ялти, де разом зі Сталіним вершили долі світу.
Ось чому багато кримськотатарських сімей вирішили вивезти жінок і дітей за межі півострова. Дехто при цьому скористався гостинністю мешканців інших регіонів України, які зголосилися безплатно прихистити в себе кримських татар. Ну а багато тих, хто лишився в Криму, навчені гірким досвідом, спакували документи й цінні речі на випадок, якщо ситуація змусить їх рятувати свої життя.
Нинішня криза незалежно від того, чим вона закінчиться, стане хорошим уроком для української влади. І навіть якщо припустити, що кримські татари погодяться увійти в органи влади «незалежного Криму» або Кримської області РФ, совість перед українським народом у них буде чиста. Вони трималися до останнього…