Три десятиліття Росія робила все можливе, аби довести світу, що Україна — це «failed state», тобто країна, що не відбулась і не відбудеться ніколи. Що українці не спроможні створити повноцінну державу та жити самостійно. Вона витратила на це масу ресурсів й енергії своїх громадян, але змогла добитися лише абсолютно протилежного результату. Показати світу, що країною без майбутнього, яка є неспроможною жити та розвиватися, маючи для цього усі потрібні умови, є якраз саме вона — Росія. Себто, як авторитетно заявив колись Владімір Путін, «хто обзивається, той сам так називається». Сказав, наче у воду плюнув.
Росія не єдина країна планети, що безглуздо витрачає свої можливості. Але вона найбільша серед лузерів. Якщо Венесуела, котра також має колосальні запаси нафти, може списати свої проблеми на постійну політичну нестабільність (викликану безглуздими соціалістичними інструментами), то в Росії вже багато років жодної нестабільності не спостерігається. Навпаки, все що могло б завадити планам уряду, на кшталт потужної опозиції, вільних ЗМІ чи так званих «іноземних агентів», успішно зачищено. Втім, країна не те що не робить жодного поступу, а навпаки, знищує саму себе вже три десятиліття поспіль.
Читайте також: У ОРДіЛО мобілізували навіть вчителів української мови
А все через те, що російське керівництво поводиться на власній землі, як окупант, намагаючись максимально її пограбувати, зруйнувати та знелюднити. Навіщо це йому і в чому причина такої поведінки, це тема окремого дослідження. Але в країні, яка знаходиться на 5-му місці в світі за запасами нафти та на 1-му за запасами газу (розвіданими на сьогодні), майже третина населення не має можливості справляти природні потреби у нормальних туалетах. Що це, як не тихий геноцид? За даними Росстату у 2019 році більш як 22% російських домогосподарств не мали доступу до централізованої каналізації, а у 5,8% населення вона була відсутня в принципі. 12,6% росіян визнали, що не мають у своєму помешканні туалету, а 16,8% використовують вигрібні ями. За три роки, що минули, ця статистика навряд чи суттєво змінилася. Адже весь цей час Путін та його опричники традиційно вкладали доходи від експорту у свої палаци, яхти та словиків, котрі всі ці багатства захищають. Хоча, спостерігаючи у якому лахмітті прийшли захоплювати Україну путінські головорізи, вже очевидно, що навіть із сакральних військових статей бюджету, більшість грошей було також вкрадено і вкладено у добробут генералів та виробників зброї.
Сьогоднішня Росія це значною мірою депресивний регіон зі здеградованим, збайдужілим та заляканим населенням. За твердженням Андерса Аслунда, старшого наукового співробітника Atlantic Council, ще з 2014 року там не спостерігається реального зростання економіки. До того ж, як твердять російські експерти, анексований Крим та війна на Донбасі, з усіма похідними наслідками, витягують із кишень московитів близько 25% їхніх доходів. Виняток становлять хіба Москва, Санкт-Петербург та Тюмень, де створюється 50% валового регіонального продукту (ВРП) і видно тенденції до зростання економічного потенціалу. Натомість в Кемерово, Омську та Норильську спостерігається хіба тенденція до збільшення кількості самогубств, Волгоград поступово вимирає, Астрахань і Кострома в буквальному сенсі валяться та страждають від безробіття і злочинності, Липецьк перетворився в одне із найбрудніших міст, а Шахти біля Ростова-на-Дону визнані найнебезпечнішим місцем Росії через препаскудну екологію.
Читайте також: Ворог несе втрати: які перемоги українського війська на фронті та поразки у окупантів (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)
Не є секретом і демографічні проблеми РФ. Виступаючи на одному з інвестиційних форумів наприкінці 2021 року, Путін навіть назвав їх основними на найближче десятиліття. І питання не лише в легендарному російському алкоголізмі та високій смертності пов’язаній з ним. Народжуваність в Росії сьогодні на третину нижча за рівень, необхідний для приросту населення, а смертність традиційно перевищує народжуваність. Погана економічна ситуація, бідність, низький моральний та культурний рівень, обмеження політичних свобод, закручування гайок та переслідування владою інакомислячих роблять життя в країні некомфортним та сприяють посилення економічної й політичної міграції. Втрати частково компенсуються коштом прибуття трудових мігрантів з країн Середньої Азії. Проте навіть цей бартер не здатний повністю виправити ситуацію. Впродовж останніх років поголів'я росіян невпинно зменшується. Й не варто сумніватись, що коли описані вище тенденції продовжуватимуться надалі, то Росія рано чи пізно просто розвалиться сама без жодного втручання й буде розтягнута поміж сусідами.
Хоча, усе насправді могло б бути зовсім інакше. Маючи величезні ресурси, отримавши від СРСР чималий спадок, Росія мала потенціал стати одною із найбагатших та розвинених країн планети. Біда лиш у тому, що таких амбітних цілей ані росіяни, ані їхні еліти для себе ніколи не ставили. Першим було достатньо хильнути горілки й прослухати політінформацію про велич Росії. Другим – вдовольнялися розподілом поміж собою матеріальних благ країни. Грошей отриманих від продажу вуглеводнів цілком вистачало на задоволення таких потреб, тому ніхто особливо й не збирався вкладатись у розвиток.
Аби зрозуміти, на що могла б перетворитися Росія (не будь вона Росією), можна поглянути хоча б на Об’єднані арабські емірати. Так, за розмірами ці дві країни суттєво відрізняються. Проте і одна, і друга, базовою складовою своїх економік мають видобування та продаж нафти та газу. В їхньому розпорядженні навіть приблизно однакові запаси. Але якщо росіяни витрачають свої багатства на розкіш для еліт та злочинні мілітаристські ігри, то араби принаймні не забувають інвестувати у власне майбутнє. Розуміючи, що нафтові запаси не вічні, вони активно розбудовують країну, розвивають туризм і створюють майданчики для розвитку науки та технологій. Бізнес із цілого світу сьогодні має свої офіси в цій маленькій розкішній країні, приносячи не лише надприбутки до її скарбниці, а й свої секрети.
Окремо варто виділити особливе ставлення держави до своїх громадян. Усі кому пощастило бути власником паспорта громадянина ОАЕ безпосередньо причетні до розподілу благ і прибутків країни й їх життя справді трохи схоже на казку. Принаймні, ніхто з українців точно б не відмовився від такого. Середня зарплатня в ОАЕ близько $4 тис., при чому ціни в країні доволі прийнятні навіть для людей з українськими зарплатами, адже податки там мінімальні. Вирішивши створити сім’ю, молоді араби отримують від держави безвідсотковий кредит по $20 тис. на кожного, котедж та земельну ділянку. При народженні першої дитини обов’язок виплачувати кредит скасовується. Натомість в банку відкривається депозитний рахунок для новонародженого, й коли дитина досягає 18-річчя до її послуг приблизно $100 тис. Крім того, держава забезпечує своїм громадянам безкоштовну вищу освіту та лікування, в тім числі за кордоном, виплачує студентам стипендію та покриває субсидіями 90% вартості комунальних послуг. Це далеко не повний список бонусів, які отримують араби від своєї держави, але і цього достатньо, щоб зрозуміти масштаб прірви між середньостатистичним громадянином РФ та ОАЕ. На відміну від Еміратів, які завдяки нафті, зуміли всього лиш за кілька десятиліть збудувати у своїх пісках справжній рай, Росія після розвалу СРСР спромоглася лише здеградувати, маючи при цьому набагато більші можливості та ресурси.
Читайте також: Західні ЗМІ про війну в Україні: Початок кінця Путіна
Сучасна Росія — це країна-фейк. Цілком вигадана та штучна субстанція, що тримається купи лише завдяки брехливому міфу про її винятковість, хворобливій уяві тих, хто цей міф підживлює, а також силі, а точніше жорстокості державного апарату, який обслуговує систему. Тільки-но бодай один з елементів дає збій, Росія починає розсипатись. Наприклад, ослаблення державної машини наприкінці 1980-х років миттєво призвело до розпаду найбільшої імперії світу. Покинути «союз братніх народів» поспішили не лише так звані «союзні республіки», а й народи, яким не пощастило опинитися в подвійному поневоленні у так званій Російській Федерації. Найяскравіший приклад – постання незалежної Ічкерії. Але Ічкерія була не єдиною, хто бажав звільнитися з братніх обіймів. До втечі з Росії готувались татари, дагестанці, інгуші та інші. Лише жорстока розправа над Ічкерію, яку втопили в крові, трохи пригальмувала ці процеси.
Сьогоднішнє блискуче розвінчування міфу про непереможність російської армії, котра в ці дні гине в Україні, знову завдає безпрецедентний удар по імперії. Військо, яке на думку багатьох аналітиків вважалось ледь не другим на планеті за могутністю, виявилось нікчемним та боягузливим. Українські вояки, про яких росіяни відгукувались, як про неспроможних вчинити серйозний опір, стали для них найбільшим кошмаром. Але причина вже видимої поразки фейкової російської армії в Україні насправді криється не лише у байрактарах, джавелінах чи навіть в українській затятості й мужності. Всі біди Росії — це наслідок її самодурства та брехливості. Ліплячи свій імперський міф, московити втратили відчуття реальності й самі увірували у свою брехню, яка проповідувала унікальність всього російського й нікчемність усього чужого. Плануючи військову операцію проти України вони добре прорахували безліч нюансів, гарно підготувалися технічно і вбухали чимало грошей у створення блискучої картинки. Втім, вони не надали значення справді ключовим деталям, а саме тому, наскільки Україна змінилася за роки своєї незалежності, особливо після 2014 року. У нас не тільки виросло нове покоління громадян, які не хочуть повертатися в імперське стійло, але й прийшло масове усвідомлення того, що міф про “братні народи” – це лише казочка, за котрою ніколи не стояло об’єктивної дійсності.
Перебуваючи в мареві своїх ілюзій Путін навряд чи думав про ці тонкощі, віддаючи наказ “визволяти” Україну від українців. Якби Росія, відкинувши свою самовпевненість, бодай трохи вивчила українців, вона б нізащо не ризикнула лізти сюди, а особливо із намірами впоратись за два-три дні. Коли Росія остаточно зникне із карти світу можемо лише гадати. Це може трапитись навіть дуже швидко, буквально за лічені дні. Принаймні, спостерігаючи за тим, як стрімко вона перетворюється із головного світового хулігана в боксерську грушу, стає зрозуміло, що попереду у неї суттєві трансформації. І наразі є всі підстави сподіватись, що у теперішньому своєму форматі вона довго не існуватиме.