Війна в Україні спонукала країни ЄС до прикрих відкриттів. Вони змушені були усвідомити, що їхня безпека не так добре гарантована, як здавалося, а військова індустрія настільки не скоординована, що вони не в змозі надати Києву обіцяний мільйон снарядів. Чому так сталося? Частково відповісти на це запитання дає змогу свіжий звіт Європейського оборонного агентства (ЄОА).
«Настав час задіяти справжню європейську систему оборони, — заявив на відкритті щорічної конференції ЄОА президент Європейської ради Шарль Мішель. — Історія нас розсудить, але я щиро вірю, що наш оборонний союз народився в перші години після того, як російські танки перетнули український кордон. Саме того дня ми ухвалили історичне рішення надіслати зброю в Україну — рішення, яке не можна було б уявити за кілька днів до російського наступу… Тепер треба розвивати цей імпульс». Не можна сказати, що учасники конференції сприйняли заклик з ентузіазмом. Попри очевидний запит на безпеку, що виник на континенті через збройний напад Росії на Україну, держави — члени ЄС не квапляться радикально змінювати свою оборонну політику.
Нехай риторика на підтримку України залишається незмінною, а збільшувати витрати на оборонне виробництво поспішають не всі.
У звіті Європейського оборонного агентства узагальнено дані про виготовлення й зберігання зброї в державах — членах ЄС. Згідно із цим документом, у 2022 році загальні оборонні видатки 27 країн становили €240 млрд, а до 2025 року вони мають зрости на €70 млрд. «Хоча військові бюджети членів різко зростають, вони все ще далекі від цільового показника», — наголошено у звіті.
Минулого року найбільш рішуче збільшили свої військові витрати Швеція (+30 %), Литва (+27 %) й Іспанія (+19 %). Але навіть незважаючи на те, що 20 із 27 країн наростили свої бюджети, Європейський Союз усе ще виділяє лише 1,5 % свого сукупного ВВП на оборону, що не відповідає поставленій меті 2 %. «Ми продовжуємо відставати від інших гравців», — зазначив головний дипломат ЄС Жозеп Боррель на конференції Європейського оборонного агентства.
За показниками минулого року, найбільші оборонні бюджети мають Греція (3,9 % ВВП), Литва (2,5 %), Польща (2,2 %) й Естонія (2,2 %). Франція витрачає 1,9 % ВВП, Нідерланди — 1,1 %, Австрія — 0,8 %. Найменше коштів на оборону виділила Ірландія (0,2 %). Загалом торік європейські країни витратили на оборону на 6 % більше, ніж 2021 року. Утім, щоб досягти цільового показника 2 %, потрібно додатково €75 млрд.
Чому ситуація залишається критичною? Однією з причин цього, як підкреслено у звіті Європейського оборонного агентства, є «фрагментація» оборонної галузі.
«У Європі занадто багато різних систем озброєнь», — із жалем констатувала президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона навела приклад гармати-гаубиці, яку використовує німецько-нідерландська бригада, снаряди до якої не є взаємозамінними між артилерією двох країн.
На сьогодні європейські армії використовують дванадцять різних типів танків, тоді як Сполучені Штати мають лише один. Для гармат, якими оснащена німецько-нідерландська бригада, застосовують два різні типи снарядів. Посолка України при НАТО Наталія Галібаренко, яку цитує французький часопис La Croix, зазначила у виступі на конференції ЄОА, що наша держава отримала від міжнародних партнерів «понад 200 різних систем озброєння», що значно ускладнює їх обслуговування.
Згідно з висновками ЄОА, європейська оборонна індустрія суттєво потерпає від браку інвестицій. Нещодавно верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель згадував «десятиліття мовчазного роззброєння», які тривали аж до анексії Криму 2014 року. Десять років тому експертні кола почали бити на сполох, але без особливого відгуку з боку високого політичного керівництва Європейського Союзу.
За десятиліття миру на континенті європейці звикли майже не вкладати кошти в озброєння. Нині, щоб виправити нестачу фінансування, Шарль Мішель пропонує дозволити приватним особам підписуватися на європейські оборонні облігації, призначені для зміцнення колективної безпеки. Впевненості, що цей задум буде втілено, немає. Не варто забувати, що перспектива збільшення європейського боргу є справжнім табу для багатьох держав-членів і насамперед для такої впливової країни, як Німеччина.
Учасники щорічної конференції Європейського оборонного агентства дійшли висновку, що державам ЄС не виходить поставити Україні обіцяний мільйон снарядів не лише через нестачу фінансування. Також бракує навичок працювати разом, оперативної сумісності армій, адаптивності, наукових досліджень і передових сучасних розробок.
«Хоч цього року військові витрати в ЄС сягли рекордного рівня — майже €270 млрд, витрати на військові дослідження й надалі скорочуються», — акцентовано у звіті ЄОА.
Поразницькі настрої щодо війни в Україні, які поширюють деякі європейські медіа, є, власне, наслідком безжурної оборонної політики, здійснюваної десятиліттями. «Мовчазне роззброєння», про яке публічно пошкодував Жозеп Боррель, призвело до колективної безпорадності, яку частина західних політиків, — помилково або маніпулятивно, — проєктує на Україну. Україна натомість випробування повномасштабною війною з Росією проходить гідно. Із західною оборонною індустрією ситуація складніша, але схоже, що інстинкт самозбереження в господарів високих брюссельських кабінетів почав, нарешті, спрацьовувати.