Від завершення позачергових парламентських виборів у Франції минуло понад два тижні, але країна так і не визначилася з новим урядом. Президент Макрон, хоч і прийняв тиждень тому відставку прем’єра Ґабріеля Атталя, попросив його виконувати свої обов’язки, допоки не буде затверджено нову команду управлінців. За найоптимістичнішими прогнозами новий уряд не з’явиться раніше середини серпня, себто до завершення Олімпійських ігор. Але процес переговорів може тривати й довше.
«Може статися, ми й до наступних президентських дотягнемо з Атталем при владі», — жартують французи, спостерігаючи, як повільно просуваються переговори між переможцями позачергових парламентських виборів. Воно й не дивно: французька політична традиція «республіканського фронту» дає змогу технічно усунути від керма крайніх правих, але не передбачає механізму компромісів між переможцями.
Позачергові парламентські вибори, що завершилися 7 липня 2024 року, не дали жодній з політичних сил абсолютної більшості. Навіть якщо несподівано для всіх блок лівих партій «Новий республіканський фронт» набрав відносну більшість — 28 % голосів, їх недостатньо, щоб сформувати уряд самостійно. Ця очевидність не справила ніякого враження на лідера крайньої лівої партії «Нескорена Франція» Жана-Люка Меланшона. Через 3 хвилини після завершення другого туру, реально о 20:03, він виступив з промовою, де заявив, що «готовий керувати урядом». Меланшон мріє про Матіньйонський палац не перше десятиліття. Проте він великодушно «погодився», щоб прем’єром, можливо, став би хтось інший — але обов’язково хтось із лівих.
Читайте також: Парламентські вибори у Франції: що залишилось від впливу Макрона?
«Ніякі хитрощі, домовленості та об’єднання віднині неприпустимі!» — урочисто проголосив він, з перших хвилин після виборів ускладнивши процес переговорів щодо нового уряду. Соціалісти, екологи й комуністи, котрі також увійшли до блоку «Новий республіканський фронт», довго залишались на схожих позиціях: тільки лівий прем’єр, а далі — як собі знаєте. Зрештою цим трьом структурам не конче було потрібно так дослівно орієнтуватися на програму Меланшона. «Проте в перспективі майбутніх президентських виборів, запланованих на 2027 рік, ці менші партії вважають, що в них не вийде взяти участь у перегонах без тісної співпраці з “Нескореною Францією”, — пояснив у розмові з Тижнем один з політтехнологів соціалістів. — І нехай один з найпомітніших лідерів Соцпартії Олів’є Фор терпіти не може Меланшона, він вважає, що лівим краще триматись разом, без розбивки на радикалів і поміркованих, щоб мати шанси висунути сильну кандидатуру через три роки».
У Макрона натомість зовсім інші плани щодо майбутньої виконавчої влади. Він щойно відкинув пропозицію «Нового республіканського фронту» призначити прем’єр-міністром Люсі Кастец — кандидатуру, яку так довго й тяжко узгоджували ліві. «Ніхто не виграв парламентські вибори», — вкотре наголосив він. «Заради стабільності» він закликав проголосити політичне перемир’я на період Олімпійських ігор і перенести дату затвердження нового уряду на середину серпня. «Щоб не затьмарити велику спортивну подію, яка є також уроком життя щодо дрібних чвар з опонентами», — уточнив він у телеінтерв’ю за три дні до початку Олімпіади.
Паралельно прихильники Макрона, які здобули 20 % голосів на виборах, непублічно ведуть переговори з республіканцями (поміркованими правими), намагаючись хоч трохи виграти час. «Важлива не так особистість майбутнього прем’єра або його політична приналежність, як здатність згуртувати довкола себе якнайширшу групу осіб», — наголошують у президентському таборі. Втративши більшість внаслідок недавніх виборів, французький президент не втрачає надії віднайти її, згуртувавши правих і лівих поміркованих і крайніх лівих у протистоянні з крайніми правими. Зовсім не факт, що йому це вдасться. Компроміс — нова вправа для французьких політиків. На думку Макрона, іншого шляху, ніж навчитись іти на поступки й формувати коаліції, у Франції нема. «Усі демократії ЄС так роблять, — аргументує Емманюель Макрон. — Навіть якщо це не є частиною нашої політичної традиції, я думаю, саме такого кроку чекає від політичних партій французький народ».