Візьмемо Сирію. РФ зміцнила позиції своєї військово-морської бази в Тартусі й стала вирішальною силою в басейні Середземного моря. Оскільки Росія забезпечує військову підтримку сирійському президенту Башару Асаду, то з її впливом у цій близькосхідній країні не можна не рахуватися. Також це означає, що без неї не обійдеться прийняття жодного рішення стосовно ситуації на Близькому Сході. Однак головне відкриття останніх місяців: виявляється, можна виганяти з домівок людей і чинити розправу над цивільним сирійським населенням, а Захід нічого не може вдіяти. Це саме те, що потрібно Росії для подібних кроків у майбутньому.
Можна й далі перераховувати «перемоги» Путіна. Вихід із Європейського Союзу Великої Британії, його найсильнішої учасниці у військовому плані, значно ослабив позиції ЄС. Перемога пропутінських політиків у Молдові, Болгарії й Естонії. Дуже ймовірно, що у Франції теж виграють його прихильники. А найсолодший приз, очевидно, іменується президентом США Дональдом Трампом.
Читайте також: Human Rights Watch назвала Трампа головною загрозою для прав людини
Політичні коментатори зі всього світу намагаються спрогнозувати, як розвиватимуться геополітичні тренди, й зокрема передбачити подальші дії російського президента. У цьому контексті не можемо не згадати книги, що вже вийшла більш ніж двадцятьма мовами, а восени 2016 року з’явилася на полицях і чеських книгарень: «Чоловік без обличчя. Неймовірний підйом Владіміра Путіна». Бестселер написала російсько-американська журналістка, письменниця й політична активістка Маша Гессен. Авторка пояснює основні причини мобілізації російського суспільства за вказівкою Кремля. Тоталітарний світогляд, за якого люди не з власної волі навчилися виживати впродовж останніх майже 100 років, — це основна передумова такої їхньої поведінки. Тож Путінові просто нечувано вдається залякувати народ і водночас мобілізовувати його на користь режиму. Гра на параноїдальних почуттях та нав’язування конспірологічного мислення формує в головах багатьох росіян переконання, нібито основна мета євроатлантичної цивілізації — знищити «Русскій мір». Люди повинні свято вірити, що їм загрожує велика небезпека: тільки тоді вони підтримуватимуть режим Путіна, який сформував новий тип управління — так звану мафіанську державу.
Президенту вдалося насадити громадськості спосіб мислення офіцера радянських спецслужб КГБ. Наприклад, коли він пояснював перед телекамерами причини анексії українського Криму, то послуговувався аргументами, схожими на ті, що 1938 року використовував Гітлер для виправдання окупації пограничних регіонів Чехословаччини. Брехня про співвітчизників, які нібито потерпають під владою іншої держави, й окупація її території як відповідне вирішення цієї «проблеми» ідеально пасували Путінові, тож він і скористався цим досвідом. І якщо безкомпромісно не засудити таку поведінку політика й не визнати її неприйнятною, вона може повторитися.
Так ми переходимо до основного питання: чи може Росія змінитися? І як можна цього досягти? Завдання справді не з легких чи простих. Підтверджує це й нещодавній скандал в Єкатєрінбурзі. У Президентському центрі Б. Н. Єльцина, який використовується як історичний музей Російської Федерації, відкрили виставку, яку «удостоїв» безкомпромісною критикою сам режисер Нікіта Міхалков.
Читайте також: Частина конгресменів США вирішили бойкотувати інавгурацію Трампа
На думку кіномитця, продемонстроване центром нерозуміння історії становить «загрозу для національної безпеки» й «руйнує самоусвідомлення народу». При цьому він не відмовився від своєї позиції переконаного монархіста й шанувальника президента Путіна.
Справа в тому, що історія Російської імперії та Радянського Союзу, а також те, як її сприймають сучасні покоління, — це підґрунтя для майбутніх змін, для відмови від параноїдального й схибленого на теоріях змови світогляду в суспільно-політичному житті та в роботі засобів масової інформації РФ.
Російське суспільство рано чи пізно знайде в собі сили й підніметься супроти «чоловіків без облич», щоб піти далі шляхом соціального й економічного процвітання та взаємовигідного співробітництва між народами євроатлантичної цивілізації.