Пора доби була обрана дивна, ніби не можна було почекати до ранку: його не почули не лише Владивосток, Іркутськ і Уфа, гадаю, його не почула навіть Москва, де за двадцять другу або вже спали, або ще пили пиво напередодні нового робочого тижня. Могли теоретично почути в Києві (–2 год.), але з Києвом воно на пряму не спілкується. Мали почути в Берліні, Парижі, Амстердамі, Брюсселі (–3 год.), а ще, звісно, у Вашингтоні, де взагалі день був у розпалі.
То що ж повідав urbi et orbi наш ньюзмейкер?По-перше, в усьому, що стосується теракту проти Боїнгу, винна Україна (це не новина, заради цього не варто було будити знімальну групу телевізійників). По-друге, слід використовувати теракт не для досягнення «вузькокорисливих політичних цілей» (тобто не треба називати кішку кішкою, а терористів терористами), а для об’єднання людей – ??? По-третє, на місці катастрофи вже працюють представники Донбасу (?), Донецька (??), МЧС України та Малайзії, а треба, щоби там були ще представники міжнародної комісії під егідою ІКАО, для яких треба подбати про безпеку й гуманітарні коридори (Captain Obvious, ти це Гіркіну скажи).А ще Росія зробить усе(чуєте, все!), щоби конфлікт на кордоні з Росією «перейшов з військової фази у фазу обговорення за столом переговорів мирними й виключно дипломатичними засобами».
Як завжди після таки артистичних виходів бригади криптографів кидаються перекладати це з мови натяків і недомовок на звичайну загальнолюдську. Дозволю собі власні п’ять копійок. Усім зрозуміло, що Путіна притиснули – інакше б він так не метушився. Так само зрозуміло, що в нього є якийсь план – інакше знову-таки він би спілкувався не з оператором, а з Кабаєвою. Який? Гадаю, в найближчі години ВВХ розшифрує, що він мав на увазі. Швидше за все, йтиметься про ініціативу з міжнародних переговорів, де «новороси» будуть однією зі сторін. Це єзуїтський хід: панове Меркель-Олланд, ви ж хотіли дипломатії (щоправда, до атаки на рейс MH-17), то сідайте разом з нами за стіл! А те, що за тим столом опиняться терористи, то що поробиш, мир потребує жертв, потім парфумами побризкаєтеся, щоби відбити запах.
Читайте також: Західні ЗМІ про збитий MH17: це заклик завершити конфлікт в Україні
Проте схоже, що пропозиція пана П. трохи спізнилася, самі по собі переговори вже нікого з розлючених європейських чиновників не спокусить. Потрібен ще якийсь конструктивний хід. І такий хід у Путіна є. Відразу кілька експертів чи то вирахували, чи то поділилися інсайдерською інформацією: Росія наполягатиме на введення в зону конфлікту міжнародних сил безпеки під егідою ООН. Так звані «блакитні шоломи». А тепер уважно: РФ бере участь у миротворчих операціях з 1992 року, в неї є необхідний досвід (Югославія, Сьєрра-Леоне, Судан, Чад), вона має відповідні ресурси, кадри, інфраструктуру… Та що там казати, усіх витрат – нашити зеленим чоловічкам, які вже на місці, відповідні шеврони та пофарбувати каски!
Не думаю, що європейські лідери на таке поведуться, для багатьох із них шок і приниження останніх днів раптом перетворили російсько-українську війну на щось без перебільшення особисте. Але принаймні формально це для Кремля можливість перехопити хід. Ну а якщо ті не поведуться, то хай собі вводять міжнародний контингент. Хай тут розмістяться пакистанці, канадці, австралійці, кого там іще на оонівські місії тягають, хай розтягнуться вздовж лінії вогню, законсервують на нещасному клаптику території, що залишився від Луганди, той бєспрєдєл і шизофренію, які сюди принесли старші брати, залишать вогнище безладу й шантажу для нової України на довгі роки… Подобається?
Не те, щоби я аж так уже не поважав ООН, інколи вони роблять якусь корисну справу, в будь-якому випадку краще з ними, ніж без них. Але зауважмо, в найгарячіших точках світу блакитні шоломи ніяк не допомогли вирішити проблему як таку, практично жодного разу! Вони не запобігли геноциду в Руанді в 94-му, масовим убивствам у Сребреніце в 95-му, вони не ліквідували кризу в Сомалі, навпаки, допомігши перетворити її на п’ять чи шість автономних феодальних територій з піратськими амбіціями, вони не принесли мир ані в Ліберію, ані в Бурунді. Я вже не згадую Абхазію, де російський «миротворчий контингент» донедавна хазяйнував під мандатом… тієї ж-таки ООН!
Читайте також: Луганське гестапо. Розповідь заручника з ЛНР
Хочемо душевного комфорту зразка Сьєрра-Леоне, ЦАР, Кот-Д’Івуар, Лівану, Північного Кіпру – ласкаво просимо, блакитні чоловічки, ви либонь трішечки кращі від зелених. Хочемо, щоби Україна жила й розвивалася – ніяких поступок ворогу й тим силам, які його по-європейськи толерують. А миротворчий контингент тут можливий один: НАТО. Прецеденти є – той же Афганістан. Хай собі розміщуються кілька батальйонів на кордоні (делімітованому, укріпленому Великою Китайсько-мексиканською стіною) з країною-постійним членом Ради Безпеки. І подивимося, як звідти пулятимуть «Градами» по вояках Німеччини, Британії чи Польщі. Все решта – компроміс, а в таких справах ціна компромісу – кров українців.