Збільшення витрат на оборону, повільне відновлення економіки, високі інфляція та безробіття. Розбираємося з компонентами головного кошторису України на наступний рік.
Бюджет у числах
Джо Байден одного разу сказав: «Не розповідай мені про цінності. Покажи мені свій бюджет, і я зрозумію, що ти насправді цінуєш». Нещодавно прем’єр-міністр Денис Шмигаль показав проєкт державного кошторису на 2025 рік, зміст якого свідчить про єдиний пріоритет — продовження боротьби української нації за власну державність проти російського агресора.
Згідно з представленим у Верховній Раді документом, доходи зведеного бюджету заплановані на рівні 40,3 % ВВП, витрати — 59,9 % ВВП, з них майже половина на оборону — 26,3 % ВВП. Відповідно, бюджетний дефіцит сягне 19,6 % ВВП.
Після падіння української економіки на 29 % у 2022 році відбувається повільне відновлення. У 2023-му зростання ВВП становило 5,3 %, а за підсумками 2024-го воно має досягнути 3,5–3,7 %. Уряд вважає, що наступного року приріст знов уповільниться: заплановано 2,7 % зростання ВВП. Водночас інфляція та безробіття залишатимуться високими: ціни зростуть на 9,5 %, а 17–18 % економічно активних українців будуть без роботи.
Для покриття дефіциту бюджету нам знову знадобиться значна зовнішня допомога. На 2025 рік уряд заклав суму, аналогічну тій, яку ми отримали від донорів у 2024-му, — $38,4 мільярда.
Пріоритет — оборона
Протягом 2023–2024 років збройна допомога іноземних партнерів становила приблизно 10–12 % ВВП додатково до власних витрат України. З огляду на непевні політичні тенденції в країнах-партнерах Кабмін намагається зміцнити обороноздатність власними силами, інвестуючи значні кошти у виробництво зброї. Якщо на 2024 рік такі інвестиції дорівнювали 22,1 % ВВП, то на 2025-й — 26,3 % ВВП. Кабмін планує виділити близько $10 мільярдів на виробництво власної зброї.
Окремо відзначимо успіхи України у виробництві безпілотників. За різними оцінками, до 50 % утрат техніки й особового складу росіян забезпечують БпЛА. Однак у сфері ППО та артилерійських снарядів Україна залежить від постачань партнерів.
Проте титанічні для українського бюджету оборонні витрати порівняно незначні на тлі того, що запланувала витратити Росія. У 2025 році Кремль планує кинути на війну $140 мільярдів. Водночас прогноз на майбутнє переглянули в бік збільшення воєнних витрат: на 2026–2027 роки окупанти запланували $126–128 мільярдів оборонного кошторису. В американському Jamestown Foundation припускають, що такі суми свідчать про готовність росіян до того, що війна триватиме десятки років.
На відміну від України, яка завдяки іноземній підтримці поки що не вдається до переведення економіки на воєнні рейки, російська економіка тепер повністю залежить від воєнної машини. Москва змушена застосовувати екстремальні заходи фіскальної та монетарної політики, щоб утримувати країну в порівняно нормальних економічних умовах. Наприклад, постійно підіймати облікову ставку центрального банку, щоб знизити рівень інфляції.
Україна ж поки що здатна контролювати основні монетарні змінні без екстремальних дій. Зокрема, завдяки іноземним надходженням Нацбанк уже третій рік підтримує достатньо високий рівень міжнародних резервів — $35–45 мільярдів, що дає змогу не допускати значних змін курсу гривні.
Податки штовхатимуть економіку в тінь
Якщо у 2022–2023 роках ключовими напрямами бюджетних витрат були оборона й соціальна сфера, то у 2025-му до них додається розвиток економіки. Витрати на економічну активність, не пов’язану з оборонними потребами, збільшаться на 41,2 % — з 235 до 332 мільярдів гривень. Водночас соціальні видатки скоротяться з 14,5 % до 12,6 % ВВП.
Цей перерозподіл свідчить про готовність уряду відновлювати критичну інфраструктуру власними силами, а також про невпевненість у стабільності західної допомоги.
У липні 2024 року Міністерство фінансів намагалося збільшити податки на 4–5 % ВВП, але через негативну реакцію бізнесу й громадян цю ініціативу відкликали. Проте у вересні Парламент все ж ухвалив менш жорсткий пакет податкових змін: збільшення військового збору із зарплат з 1,5 % до 5 %, підвищення податків для фізичних осіб — підприємців тощо.
Уряд вважає, що ці заходи мають забезпечити додаткові надходження до бюджету на рівні 1,3 % ВВП. Також передбачають збільшення доходів від акцизів на пальне й тютюн, що разом з іншими податками додасть 2 % ВВП до доходів бюджету. Проте підвищення податків та адміністративний тиск на підприємців дедалі більше штовхатиме українську економіку в тінь. За різними оцінками, у 2025 році до 50 % нашої економіки перебуватиме в тіні.
Підвищення податків саме собою за будь-яких умов є важким ударом по економіці. У часи широкомасштабної війни воно позначиться особливо жорстко, забравши в національного господарства значний потенціал до зростання. Перекладання воєнного тягаря на плечі громадян країни, що воює, завжди було крайнім заходом, коли вже не можна фінансувати війну через надходження з-за кордону. Уряд мав би йти на такий крок, усвідомивши, що на Україну чекає суттєве зменшення іноземної підтримки.
Відомо, що до підвищення податків на шкоду економіці Україну ще навіть до 2022 року штовхали дві сили: соціалістичне крило Верховної Ради на чолі з Данилом Гетьманцевим і міжнародні організації на чолі з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Схоже, що тепер їм удалося переконати консервативних економістів в уряді, які роками не наважувалися збільшити податковий тягар.
Поки що невідомо, чи зможе Кабмін зібрати заплановані суми податкових надходжень у повному обсязі. Однак він точно матиме такі наслідки: зменшиться податкова база через тінізацію економіки й посиляться конфлікти між бізнесом та адміністративними органами.
Борг і дефіцит бюджету
На 2025 рік уряд передбачив витрати на обслуговування державного боргу в розмірі 5,7 % ВВП, або 482 мільярди гривень. Більшість цих коштів буде профінансована коштом запозичень або буде списана партнерами, тоді як у бюджеті залишиться резерв на суму близько 50–70 мільярдів гривень (0,8 % ВВП).
Міністерство фінансів очікує отримати $38,4 мільярда міжнародної допомоги для покриття дефіциту 19,6 % ВВП. Україна вже уклала угоди з ЄС, МВФ і Світовим банком на суму $17,8 мільярда. Інші джерела покриття залишаються невизначеними. Утім, минулого року ситуація була набагато гіршою: тоді ми не мали впевненості, що ухвалять пакети допомоги від ЄС і США, які, зрештою, були проголосовані в лютому й квітні 2024 року відповідно.
Особливу надію уряд покладає на рішення G7 щодо €50 мільярдів як кредитів, забезпечених доходами від заморожених російських активів, а також обіцянку Урсули фон дер Ляєн надати €35 мільярдів як гранти. Якщо ці джерела фінансування будуть доступними, Україна не лише покриє дефіцит бюджету 2025 року, а й зможе закрити фінансові розриви бюджету 2024 року.
Попри значні суми міжнародної допомоги, державний борг України досі не перетнув позначки 100 % ВВП, хоча це має відбутись у 2025 році. У відношенні до власного валового внутрішнього продукту ми заборгували менше, ніж більшість абсолютно мирних країн G7: США, Франція, Велика Британія, Канада, Японія. Наявність простору для боргового фінансування ще більше підсилює нерозуміння потреби гальмувати економіку підвищенням податків. Тим більше що партнери не раз сигналізували про готовність списувати наші борги.
Сподіватися на себе
Проєкт бюджету на 2025 рік свідчить про готовність продовжувати широкомасштабну війну в тривалій перспективі. Попри зростання витрат на оборону, уряд робить ставку на розвиток економіки й інфраструктури, що має підсилити стійкість України в довгостроковому протистоянні росіянам. Сподівання на підтримку Заходу залишаються ключовими, однак уряд уже зараз готується до можливих викликів, спричинених потенційним зменшенням обсягів зовнішньої допомоги, хай навіть ці підготовчі дії шкодитимуть національній економіці.
Зважаючи на колосальний воєнний бюджет Росії, наші союзники мають усвідомити неминучість воєнних реалій у центрі Європи на довгі роки. Навіть якщо лінія буде заморожена, гонитва озброєнь триватиме, адже Росія не збирається відмовлятися від своїх територіальних претензій. Ба більше, ресурси всього Заходу, що можуть бути звільнені завдяки зупинці активних бойових дій, мають бути кинуті на максимальне посилення української воєнної машини.