Тоді на питання, що саме і коли вона планує робити у Славутичі, Катержіна не мала жодної чіткої відповіді. Але вже тоді українська публіка могла побачити, якими незвичайними і натхненними є ідеї цієї авторки. Вона бажає «об’єднувати людей на основі того, що їх зазвичай роз’єднує» і надихає людей на речі, що роблять їх трошки щасливішими. Більше про проекти Катержіни можна прочитати на її персональній сторінці: katerinaseda.cz.
Із того часу мисткиня відвідала місто багато разів, ідеї та концепції проекту змінювалися, але вже цими вихідними одна з його головних стадій буде зреалізована. Основна думка – привести Славутич до світової Книги рекордів – має надати місту новий голос, відкрити його до майбутнього усупереч тому, що воно дуже тісно пов’язане із минулим – аварією на ЧАЕС. Для того, щоб з’ясувати, який саме рекорд може об’єднати славутичан, Катержіна проводила у місті конкурс – на кращу пропозицію рекорду, в якому переміг Ілля Макаров. Проте остаточна ідея рекорду сформувалася ширше – славутичани мають подати найбільшу колективну заявку на шенгенську візу, що розкриє абсурдність цієї процедури, яка обмежує свободу пересування та самовираження. Детальніше про проект MADE IN SLAVUTYCH – на його сторінці: madeinslavutych.org/. Ідея з візами та складністю процедури їх отримання важлива не тільки для Славутича – молодого міста, що може розвиватися саме завдяки співпраці із закордонними організаціями і містами. Як показують останні події навколо безвізового режиму для України – це питання, що турбує все українське суспільство. Адже скасування віз – лише вершина айсберга. Потрібно мати біометричний паспорт – і система уже не спрацьовує для задоволення усіх запитів на них. Потрібно мати гроші на подорожі, але потрібно також уміти представити себе світові – не як нездатних і безперспективних потенційних мігрантів, а як рівних серед рівних. Про це зокрема і дальша частина проекту Катержіни, адже кожен сотий візовий заявник зі Славутича справді матиме можливість поїхати до Чехії і представити себе там: на запрошення мера міста Брна, другого центрального міста країни.
Катержіна Шеда у своїх проектах виступає своєрідним керманичем, однак саме спільнота місця, де вона працює, насправді виявляє і показує себе через взаємодію. Чи можуть українці об’єднатися заради спільної мети? Чи можуть працювати разом – заради свого ж майбутнього іміджу? Чи вміють презентувати себе з кращого боку? Це знайомі нам питання, які ми вирішуємо на різних рівнях останнім часом, і які своїм проектом знову і знову оприявнює чеська мисткиня. Слідкуйте за розвитком проекту – 3 червня на День міста Славутича українці спробують потрапити до Книги рекордів Гіннеса.
Ірина Забіяка 30 травня 2017