Перемога Лейбористської партії на парламентських виборах у Великій Британії була очікуваною, але від того не менш знаковою. Що означають результати виборів у Сполученому Королівстві та чи вплинуть вони на відносини з Україною?
Про те, що Консервативна партія Ріші Сунака не зможе перемогти на цьогорічних парламентських виборах у Великій Британії, розмови йшли вже давно. Сполучене Королівство погрузло у морі проблем внутрішньополітичної кухні, і консервативний уряд виявився не готовим їх вирішити. Тиждень писав про це неодноразово раніше.
Однак те, що перемога Лейбористської партії — основного суперника консерваторів — була очікувана не применшує значення цієї перемоги і власне результат. А лейбористам під керівництвом сера Кіра Стармера забракло усього кілька місць, аби перевершити історичну перевагу блерівських лейбористів 1997 року. Згідно із результатами, Партія Кіра Стармера отримала 412 місць у парламенті. У той час, як консерватори Ріші Сунака — лише 121 місце. Неочікувано високий результат (насправді, найвищий за всю історію існування партії) отримали Ліберальні демократи — 71 місце. Вони стануть третьою силою в новому парламенті
Після розгромного програшу на виборах чинний премʼєр-міністр та лідер Консервативної партії Ріші Сунак подав у відставку. Букінгемський палац вже підтвердив, що прийняв її. Король також вже запросив лідера партії-переможця сера Кіра Стармера сформувати новий уряд.
«Ця зміна керівництва — хороший результат для Британії. Йде уряд торі, який перетворив хаос на вид мистецтва. Натомість приходить партія, яка безжально зосередилася на покращенні своєї електоральної привабливості. Країна, яка однією з перших на Заході піддалася популістському радикалізму, проголосувавши за Brexit у 2016 році, зробила рішучий вибір на користь серйозного центриста, який обіцяє стабільність», — пише про результат виборів The Economist.
Утім видання попереджає, що не слід тішити себе поверненням до «нормальності». Так, електорат став надзвичайно мінливим. Сама ідея так званих «безпечних місць», тобто округів, де певна кандидат від певної партії почуватиметься «у безпеці» за будь-яких умов, більше не виглядає робочою. Виборці розчаровані у політичному істеблішменті. «Згідно з останнім британським опитуванням соціальних настроїв, рекордно високі 45 % “майже ніколи” не довіряють урядам у тому, що вони ставлять інтереси народу на перше місце, порівняно з 34 % у 2019 році», — відзначає The Economist. Результатом цієї волатильності став результат антиіммігрантської (і єдиної із тих, що пройшли до парламенту, антиукраїнської) партії «Реформуйте Сполучене Королівство» Найджела Фараджа. Як пише видання, партія Фараджа забрала значну підтримку торі, хоч і змогла конвертувати її лише у дрібку місць у парламенті.
«Це також видно з високих результатів незалежних кандидатів, які протестували проти того, що вони вважали двозначністю лейбористів у засудженні війни в Газі, а також з порівняно низького рівня ентузіазму щодо самого сера Кіра, який вступить на посаду з негативним рейтингом схвалення. Виборці віддали величезну перемогу партії, яка, схоже, не викликає особливого ентузіазму», — пише The Economist.
Радіо Свобода цитує Кіра Стармера під час промови рано-вранці 5 липня, де він наголосив, що «зміни починаються вже зараз», з огляду на тріумфальну перемогу його партії, яка поклала край 14-річному урядуванню консерваторів. «Але хоча новий прем’єр-міністр Кір Стармер і його лівоцентристська партія пообіцяли новий підхід до британських економічних негараздів і кризи вартості життя в країні, вони не сигналізували про кардинальний розрив з політикою попереднього уряду, який надавав потужну військову і дипломатичну підтримку Україні в її війні проти російських загарбників», — пише Радіо Свобода.
Слід зазначити, що Кір Стармер відвідував Україну у лютому 2023 року, аби наголосити, що у разі перемоги його партії, підтримка для України залишатиметься такою ж сильною, як і під час урядування консерваторів. Під час поїздки він відвідав Ірпінь та Бучу, а також мав зустріч із президентом Володимиром Зеленським.
Кір Стармер на зустрічі із Володимиром Зеленським, 16 лютого 2023 року
Як пише The Guardian, після зустрічі Стармер зазначив, що Зеленський був дуже стурбований тим, чи продовжуватимуть лейбористи надавати підтримку у вигляді зброї та тренувань. «Я підкреслив, що Лейбористська партія підтримує і буде підтримувати оборонну, навчальну та технологічну підтримку, яку надає нинішній уряд Великої Британії», — цитує його видання.
Різні британські видання припускають, що найбільш імовірним міністром закордонних справ в уряді Стармера стане Девід Леммі. «Друг Барака Обами ще з часів їхнього навчання в Гарвардській школі права, Леммі будує мости як з демократами, так і з командою Трампа. Описуючи себе як “прогресивного реаліста”, Леммі говорить про використання владних відносин для досягнення “справедливих цілей”, таких як зміна клімату та міжнародний розвиток. Він хоче знайти для Британії роль після “завершення постколоніальної ери”, коли Захід вже не буде відігравати центральну роль», — пише про нього The Times.
Під час першої промови у якості премʼєр-міністра перед дверима резиденції на Даунінг-стріт 10 Кір Стармер зазначив, що «робота над змінами починається негайно». Посилаючись на потребу в школах і доступному житлі, він пообіцяв «відбудувати інфраструктуру можливостей» країни, роблячи це «цеглинка за цеглинкою». Також Стармер зазначив про потребу національного «перезавантаження». У промові він також згадав про «виклики небезпечного світу», вочевидь апелюючи до війни в Україні та на Близькому Сході.
Оцінюючи те, як ймовірно урядуватиме новий лейбористський уряд, The Economist відзначає, що першочерговим пунктом у списку планів цієї партії є операція з реформування британської системи планування, яка «занадто довго стримувала інвестиції та будівництво в Британії» (цитує видання Рейчел Рівз, яка ймовірно стане канцлеркою скарбниці в новому уряді). «Партія також має великі амбіції щодо реіндустріалізації Британії за рахунок приватних інвестицій; відновлення напівзруйнованої Національної служби охорони здоров’я за допомогою нових технологій і профілактичного лікування; і порятунку системи кримінального правосуддя, яка потерпає від затримок у розгляді справ у судах і переповнених в’язниць. Але для цього лейбористам доведеться подолати похмурий фіскальний спадок від консерваторів», — пише The Economist.