«Да шо ж це такоє!» – з непередаваним чернігівським акцентом обурювалися жінки під військовим комісаріатом області, слухаючи нечіткі пояснення начальників у погонах.
… Розлючені матері та сестри вояків з Прилук та Варвинського району на Чернігівщині перекрили трасу Київ – Суми. Подібні жіночі бунти були на Буковині і в Прикарпатті. Вимоги зрозумілі, як божий день: від емоційного «Верніть мені чоловіка!» до розсудливого: «Наших убивають, бо нема бронежилетів та ненавчені!». Втихомирювати жіночий бунт довелося на трасі Київ- Суми голові Прилуцької районної адміністрації Івану Тютюннику. Вдалося – люди у нас мирні. А сесія Прилуцької міської ради підтримала вимоги протестувальників. Бо ж сусідній Ніжин уже відголосив п’ятьох своїх земляків.
Читайте також: Як допомогти війську?
У Чернігові, коли родичі вояків пікетували військовий комісаріат, знову ж таки: не вимагали неможливого, не протестували проти визволення Донбасу від путінських найманців, не чіпляли колорадських стрічок — вони лише просили елементарного: касок, бронежилетів для своїх воїнів. А ще раніше воєнкома пікетувала Народна Самооборона. Військовий комісар Костянтин Нікулін …захворів тоді раптово. Швидко і видужав – не можуть же протестувальники довго стояти.
Обласний штаб національного спротиву звернувся до міністерства оборони з вимогою звільнити військового комісара із займаної посади. Володимир Ступак, член обласного штабу: «Коли військовий комісар передав нам список потреб для нашого батальйону територіальної оборони, ми жахнулися – навіть на чоботи ціни були мало не вдвічі завищені». Дві комісії приїхали з міністерства, побули, поїхали… Лишилися здогади. Наприклад, про розпродаж майна ліквідованого при Януковичі полку зв’язку, яким командував Нікулін…Тоді опозиційна газета «Сіверщина» надрукувала на першій сторінці скандальну статтю «Полк сина Президента» – адже земля полку мала дістатися всюди загребущому Саші- стоматологу. Пригадується, навіть головний лікар обласної станції переливання крові повісив вирізку з цією статтею на дошці оголошень у себе в установі. Реакції влади на цю статтю не було, але газета згодом припинила існування – та то вже інша історія…
Володимир Федорок, керівник чернігівської Народної Самооборони: «Коли була загроза російського вторгнення через Чернігів – ми поставили блок-пост на в’їзді до міста. Негайно приїхав Нікулін і вимагав його знести, погрожував кримінальним переслідуванням. А через кілька днів уже й сам ставив блок- пост, коли команда прийшла».
Особливо показові дві історії з мобілізацією, що нею займався військовий комісар Чернігівщини. Перша – мобілізували …глухого. Справді, глухого чоловіка мусили визволяти від армії жінки зі штабу спротиву. Чому мобілізація проходила без елементарної медичної комісії – на це питання ніхто відповісти не може. І друга історія – чернігівець Андрій Коваленко тричі (!) просився на фронт. Каже спокійно, як мамонт: «У мене професія снайпера, але, мабуть, вона на війні не потрібна». Тільки після пікетування військкомату Андрія взяли в армію і останній місяць він служить за 40 кілометрів від печально знаменитого Слов’янська.
Читайте також: Добровільні призовники
Голова Семенівської районної ради Василь Малкович (це на кордоні з Росією) розповідає як представник військомату веде у них мобілізацію: «І що Путін сильний, і що в нас армії нема – я б і сам після такої агітації в армію б не пішов». До речі, стараннями режиму Януковича військомат у Семенівці був ліквідований, як і ще в деяких районах.
Чернігівщина лідирує по темпах скорочення населення ще з до чорнобильських часів і цим начебто пояснюється скорочення військоматів у ряді районів. А в сусідніх районах заграничних, де також нема великого демографічного стрибка, м’яко кажучи, у кожному райцентрі не тільки військкомати укомплектовані, але й відділи ФСБ. У нас же і СБУ не в кожному районі має підрозділи.
Українці, все ж, унікальна нація – геть армії не було, а за лічені місяці створили. Самі. Без влади. Або й навіть – при протидії численних чиновників, які досі уособлюють владу. Навіть назбирали на бронежилети і тепловізори – те, чого в українській армії від її 23-літнього роду не було.
Як говорить заступник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Борис Філатов, починали з того, що він вийняв з кишені 7 тисяч гривень, хлопці на базарі купили запчастини і почали ремонтувати військову техніку. А для БТР не було літра пального… Розкрадена армія тільки будувала генеральські дачі та пиячила по офіцерських гуртожитках.
…Українці, зціпивши зуби, слідкували за вбивствами наших хлопців через бездарність армійського керівництва і черезпеньколоду забезпечення вояків, за що в батальйонах територіальної оборони відповідальні воєнкоми. І чомусь помічаємо, що в основному військовими комісарами є неукраїнці. Не хочеться закидів у ксенофобії, але коли чуємо про цілеспрямоване засилля агентів Росії у вищому армійському керівництві, то мимоволі думається і про зросійщені військові комісаріати.
А штаби цивільної оборони, на прикладі Чернігова, це взагалі розсадники антиукраїнської отрути – в основному там сидять відставники, які від України отримують пенсії і зарплати та люто Україну й ненавидять. До речі, десь хтось чув про хоч якусь ефективну роботу цих штабів?!
Читайте також: Суспільство змінює ставлення до військових
…41 батальйон територіальної оборони перед відправкою на фронт мало не влаштував бунт, бо мало чого було із необхідного забезпечення. Пообіцяли. Хлопці стояли на півдні Харківської області, згодом – у напрямку Красного Лимана Донецької області. Бронежилети їм зрештою привезли. Хоча й не всім. Військовий комісар К.Нікулін пояснив обуреним матерям, що можуть закупляти їх тільки в однієї фірми, бо іншим не довіряють. А про тендери він уже місяць розказує. Якщо це не корупція – то що? Кевларових касок нема досі, а радянські захищають лише від осколків. Інформацію про події наші хлопці дізнаються з телефонних дзвінків родичам і друзям. З харчуванням постійні проблеми…
Нещодавно голова Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв особисто очолив відправу 20-тонної фури допомоги воїнам 13 батальйону територіальної оборони і на прес- конференції пояснив: «Наші хлопці, що там воюють, не довіряють багатьом військовим керівникам». Микола Звєрєв сам прийшов з Майдану і на бадьорі рапорти людей у погонах дивиться іронічно – тому у фурі поїхали такі практичні речі, як колеса до трактора, сало, 105 банок чорниць, мед, баки для душа.
Фото: ТСН.ua