Від самого початку виборчих перегонів в Черкасах, у так званому проблемному окрузі № 194, до кандидата Поплавського ставились більш ніж скептично. Очевидним претендентом на перемогу тут ще з минулих виборів був Микола Булатецький, єдиний кандидат від опозиції і майже переможець перегонів 2012-го. Тоді йому його перемогу «тупо вкрали» зробивши все, щоб визнати вибори недійсними. Проте, Поплавський виявився «орлом» з сюрпризом.
Попри існування кандидата від провладної Партії регіонів, влада, схоже, поставила саме на «юного орла», і не прогадала. Адмінресурс, таланти політтехнологів, жадність та захланність обивателя і, звісно, тонни нахабства дали свій результат. Щоправда, звинувачувати Поплавського у чомусь надто особливому, а тим паче у високотехнологічному, було б нечесно. Він не виходив за межі правил прийнятих в його товаристві і лишень дещо творчо адаптував їх на свою користь. Звісно, не обійшлося без тупості. Там де присутній адмінресурс, від тупості не застрахований ніхто.
На ранок неділі 15 грудня, коли Черкаси занурились в фінальний етап виборчого марафону, ніщо не віщувало якихось сюрпризів. Черкаси взагалі місто доволі аморфне, як твердив один із спостерігачів на виборчій дільниці в палаці культури «Дружби народів». І це схоже на правду. Весь недільний день місто було мов сонна муха. Тротуари як ковзанка, ніхто навіть не збирався їх чистити, не прибрана виборча реклама, обмаль перехожих на вулицях, мало транспорту і ще менше ознак, що у місті взагалі щось відбувається, наприклад, вибори.
Виборчі дільниці і ті часто просто замасковані. Без жодних зовнішніх ознак і табличок. Скажімо, дізнатися про те, що в тому ж палаці культури «Дружби народів» в самому центрі працює аж дві дільниці, сторонній особі можна було лише після того, як вона в нього зайшла. Там вже аж у фойє красувалося дві таблиці. Хоча, чому дивуватись. Члени ОВК також виглядали дещо наляканими. І мабуть недаремно. Їх чекала страшна невідомість ночі підрахунку голосів.
Йти на вибори черкащани не поспішали. За цілий день на дільницях з’явилося менше п’ятдесяти відсотків виборців, і якби не старання одного з кандидатів, їх було б іще менше. Але про це згодом.
Як твердять самі місцеві мешканці, нічого дивного, що на виборах у їхньому місті переміг співучий ректор, немає. Він був найактивнішим кандидатом, чия виборча кампанія запам’ятається мешканцям надовго. На відміну від всіх інших, які кампанію фактично не проводили, а коли й проводили то лише для галочки і, на відміну від опозиційного кандидата Булатецького, що намагався агітувати традиційним способом і в межах чинного законодавства, кандидат «від культури» підійшов до справи творчо.
Подейкують, що філія його славного на всю країну Університету культури, місцевий Інститут культури від самого старту кампанії фактично припинив навчальний процес і поринув у виборчий марафон «співочого ректора». В приміщенні закладу запрацював штаб, а викладачі і студенти, нібито були кинуті на агітацію. Як свідчать очевидці, студентів спочатку взагалі вирішили задіяти на безоплатній основі, виключно за «дякую», та згодом змилосердились і почали платити по 50 гривень за стояння в агітаційних наметах плюс нехитра перекуска.
Наметів в окрузі було не менше сотні. Також місто прикрасили білбордами, на яких «юний орел» спочатку був у вишиванці, а за тиждень до виборів переодягся в звичайну класичну сорочку, та інші агітаційні дрібнички. Також «співучий ректор» подарував місту кілька нових ліфтів, попиляв дерева і домовився з місцевою владою про одну невеличку послугу – його стараннями було відновлено у вихідні дні звичний буденний трафік громадського транспорту. До того у вихідні маршрутом впродовж дня курсував лише один транспортний засіб, а не три чотири чи п’ять як зазвичай. Та найціннішим винаходом кандидата «від культури» стало все-таки підвезення виборців до дільниць. І хоч задіяний він був не скрізь та не всюди, але саме ця технологія фактично зіграла ключову роль у волевиявленні електорату. При мізерній активності це було саме те… Коли одного з водіїв автобуса запитали, хто і навіщо доручив йому підвезти на дільницю кілька десятків пенсіонерів, він не задумуючись відповів, що це його власна ініціатива бо він «тимурівець».
Як твердить опозиція, команда Поплавського також відверто займалася підкупом, який якраз був тісно пов'язаний з підвозом. Було створено навіть спеціальні пункти скупу голосів. Один з таких опозиціонерам вдалося «накрити» в звичайнісінькій аптеці. Людям нібито платили 200 гривень за підтримку кандидата і ще обіцяли доплатити 150 після голосування. Щоправда, другий транш отримали не всі, а лише щасливчики. Біля деяких дільниць навіть було помічено спеціальні автомобілі в яких сиділи «касири» і виплачували гроші. А що автомобілів з «касирами» очевидно бракувало, то коло щасливчиків виявилось мізерним. Одного разу навіть дійшло до курйоз,у коли чотири літні пані, не отримавши на виході свої «чесно зароблені» 150 гривень, кинулись штурмувати виборчу дільницю вимагаючи справедливості.
Загалом, день виборів в Черкасах пройшов доволі спокійно і навіть нудно. Особливих порушень не було помічено, а ті що й були виглядали на фоні божевільного передвиборчого марафону цілком невинними. Десь видавали бюлетені без паспортів, десь змінили голову ДВК за годину до закриття дільниць, десь впіймали «касирку» з грошима, стосом кредиток і списком виборців, а десь з дільниці виборець намагався винести чистий бюлетень. Але все це дурниці. В якийсь момент навіть здавалося, що так і все і минеться – нудно і ніяково, але в справу включились «проффесіонали».
За півгодини до закриття дільниць чотири машини з товстими неповороткими міліціонерами заблокували виїзд до офісу опозиційного кандидата Миколи Булатецького. Навіщо, міліціонери пояснити не змогли, і коли прибули журналісти, злякавшись камер, втекли. Але справу було зроблено. Близько тридцяти спостерігачів опозиціонера включно з кількома міжнародними не потрапили на дільниці, де мали б спостерігати за ходом підрахунку голосів. Згодом, коли піднявся шум, правоохоронці офіційно прокоментували цей свій вчинок, мовляв, отримали повідомлення про те, що агітаційна машина кандидата проводить недозволену агітацію, щоправда при цьому скромно промовчали, що машина стояла припаркована в дворі і була схована від сторонніх очей.
Ну а далі вже пішла класика. Поки на дільницях рахували голоси, під ОВК почали підтягуватись персонажі характерної зовнішності, місцеві тітушки, а також місцеві народні обранці від провладної партії, самі знаєте якої. Аби в разі чого в момент істини вони не натовкли одне одному пики, їм на рукави почепили розпізнавальні знаки – стрічки жовтої чи синьої барви. На питання, чому вони стовбичать під ОВК ці персонажі скромно повідомляли, що прийшли захистити волевиявлення народу і не допустити фальсифікацій.
Вибори в Черкасах закінчились перемогою Михайла Поплавського. Було б дивно коли б вони закінчились якось інакше за явки 47% і при «належному» адмінресурсі. Навіть коли б в останню мить не здали нерви в Миколи Булатецького результат був би той самий. Після блокування його офісу і заблокування ОВК тітушками Булатецький вирішив не продовжувати гри у «вибори», а відкликати своїх представників з комісій. І хоч юристи твердили йому, що це незаконно, опозиціонер зробив, як вважав за потрібне. «Блокування мого штабу за півгодини до підрахунку голосів показало, що влада ні перед чим не зупиняється. Спочатку вона заплющила очі, коли тисячами скуповувалися голоси виборців. Сьогодні за сприяння силовиків мене позбавили можливості проконтролювати чесність підрахунку голосів. Понад 30 учасників виборчої кампанії – міжнародні спостерігачі, представники ЗМІ, я особисто та мої довірені особи – не змогли добратися до виборчих дільниць. Подальше продовження цього фарсу вважаю недоцільним. Закликаю всіх своїх членів комісій та спостерігачів від опозиційних партій відмовитися надалі брати участь у запропонованому фальсифікаторами сценарії. Нехай під брехливим протоколом не буде нашого підпису, написав Булатецький на своїй сторінці у Facebook. А в приватній розмові додав: «Я не хочу щоб когось з моїх людей вбили ці бандити під ОВК».
Морозним ранком понеділка мешканці Черкас прокинулись уже з новим власним народним обранцем. Чи почуватимуться вони від цього щасливими, хтозна. Дай Бог аби їм ще хоч раз в житті пощастило побачити його на власні очі в своєму місті, а не по телевізору.