Традицію, якої в країні дотримувались всі партії влади, «біло-блакитні» вирішили не порушувати. В 21 області на чолі списків Партії регіонів стоять голови облдержадміністрацій. Винятками стали лише 3 області: у Київській губернатор Анатолій Присяжнюк віддав пальму першості старшому за чином міністру ПЕК Юрію Бойку і вдовольнився другим номером у списку, керівник Одеської Едуард Матвійчук поступився церковному мужу – Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу, а сам очолив список до Одеської міськради, в Тернопільську облраду вибори взагалі не проводяться. До кримського парламенту регіонали підуть під керівництвом глави Радміну Василя Джарти. Таке високопоставлене представництво доповнили ще й народні депутати, які чомусь спокусилися на мандат в обласних радах: Василь Чуднов – Івано-Франківської, Григорій Маньковський – Чернігівської. А депутат Петро Писарчук, що очолює львівських регіоналів, двинув у мери Львова. Подейкують, щоб довести свою перевагу над губернатором Василем Горбалем і після провалу Партії регіонів на виборах в області зайняти його крісло. Вочевидь, губернаторський адмінресурс партія влади використає по максимуму.
Обираючи кандидатів у мери, регіонали керувалися наступними критеріями: висувати діючих голів міст (бажано, щоб вони мали партквиток Партії регіонів у кишені), авторитетних місцевих лідерів, «заохочувати довірою» регіональних керівників партосередків. Пріоритетний вибір на користь діючих мерів пояснюється просто: зазвичай голови міст мають досить високу підтримку серед населення, адмінресурс і неабияку жагу до перемоги, тож потребуватимуть мінімальної допомоги з центу. Зокрема, переобиратимуться під прапорами «біло-блакитних» мери Донецька, Луганська, Херсона, Чернігова, а також новонавернуті в регіональну «віру» Миколаївський голова Володимир Чайка та Дніпропетровський Іван Куліченко. В західних регіонах від «біло-блакитних» здебільшого в мери йдуть керівники місцевих партійних організацій, головна мета для них – не перемога, а участь.
Деякі діючі голови міст виявились стійкими і на переконливі «вмовляння» вступити до лав Партії регіонів відповіли відмовою. Маючи хороші шанси на переобрання, вони воліють зберегти незалежність, і для свого висування обрали маловідомі або ж молоді парті. Так мер Вінниці Володимир Гройсман висунувся від партії «Совість України», мер Одеси Едуард Гурвіц – від «Фронту Змін», сумський очільник Геннадій Мінаєв – від «Рідного міста», львівський Андрій Садовий – від Республіканської Християнської партії, створеної політв’язнями.
Союзники регіоналів по коаліції комуністи та «народники» в більшості ключових міст відмовились від висування своїх претендентів на мерські посади. Списки їх кандидатів до місцевих рад очолили депутати-голови парторганізацій, керівники органів виконавчої влади, яким відводиться роль «локомотиву», що завдяки своїй відомості має протягнути якнайбільше партійців до ради.
У партії «Батьківщина» з формуванням списків виникли серйозні проблеми, пов’язані з клонуванням місцевих організацій. «Сердечним» доводиться боротися, щоб тервиборчкоми зареєстрували кандидатів, поданих справжніми партосередками. Поки що рахунок в боротьбі не на їх користь. Не виключено, що «Батьківщину» частково чи повністю усунуть від виборів в кількох регіонах. В низці областей списки «сердечних» депутатів до облрад очолили діючі голови обласних рад, зокрема, у Полтавській, Житомирській, Хмельницькій. Очільник міста Хмельницького Сергій Мельник також балотуватиметься під їх прапорами.
Позапарламентські політичні сили «витягують» лідери. В регіонах найвищої популярності цих партій списки до облрад очолили їх голови: Сергій Тігіпко веде «сильних українців» до Дніпропетровської, один з десяти лідерів «Єдиного центру» Віктор Балога – до Закарпатської, Олег Тягнибок зі «свободівцями» йде завойовувати Львівську.
Оригінальністю відзначились «фронтовики» – їх висуванці підписують з керівництвом угоду про політичну відповідальність. Умови угоди передбачають, що кандидати зобов’язуються балотуватися одночасно за списками і в одномандатних округах. За задумом головного фронтмена, таким чином в окремо взятій партії впроваджується система виборів за відкритими списками. Висуванці від «Фронту змін» після виборів також зобов’язані увійти до складу партійної фракції, не виходити з неї і не приєднуватись до більшості чи коаліції без дозволу, порушники цих вимог мають здати мандат. Проте є великі сумніви, що Арсенію Яценюку вдасться покарати своїх недисциплінованих депутатів, оскільки юридичної сили така угода не має.