Але виявляється, це не так. Комуністи знову при владі. (Питання, чи віддавали вони її коли-небудь).
Комуністи – представники людиноненависницької ідеології, що стала причиною загибелі мільйонів людей. Гірші за нацистів – хоча б тому, що від їхніх рук загинуло більше людей.
Зараз у них влада. Вони домоглися, що 20-річна дівчина, яка проявила неповагу до їхнього комуністичного символу – п’ятикутної зірки з вічним вогнем над нею, який протирічить будь-якій релігії (крім, можливо, сатанізму), не завдавши жодної матеріальної шкоди, вже два з половиною місяці сидить у СІЗО.
Вони сміють пафосно звинувачувати нас у неповазі до батьківщини – до їхньої вмерлої батьківщини-концтабору, СРСР, повністю ігноруючи, що в нас є своя Вітчизна – суверенна Україна.
Вони постійно апелюють до того, що їхні вожді Ленін і Сталін зібрали українські землі воєдино – це головний аргумент усіх комуністів. Але уявімо, що певний правитель посадив людей у концтабір. Родичі цих людей жили за кордоном. За деякий час правитель дістався й до них і посадив у той самий концтабір. Потім усі ці люди звільнилися. Чи повинні вони бути вдячними правителю за об’єднання їхніх сімей і ставити йому за це пам’ятник? Як на мене – то тільки у разі, якщо він ще живий, і виключно на цвинтарі.
22 квітня, у день народження Леніна, на присвяченому йому випуску передачі «Велика політика», крім інших, зустрілися нардеп-комуніст Євген Царьков і кандидат філософських наук, вузівський викладач, прес-секретар ВО «Тризуб» Олеся Применко. Ведучий Євген Кисельов представив Ведучий Євген Кисельов представив Олесю як прес-секретаря організації, що має відношення до резонансного руйнування пам’ятника Сталіну. «Не тільки Сталіну, Леніну теж», – додала Применко, адже один з членів організації «Тризуб» допоміг Миколі Коханівському у руйнуванні бесарабського Ілліча.
Так ось, нещодавно Олесю Применко викликали до міліції. Під час розмови з’ясувалося, що Царьков надіслав депутатський запит голові МВС Могильову. Цей документ не можна не процитувати:
“№866-ВР-03 від 17.05.2011.
Міністру внутрішніх справ Могильову А.В.
Депутатське звернення
Шановний Анатолію Володимировичу!
На підставі ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» звертаюся до Вас.
22 квітня 2011 року я був присутнім на програмі «Велика політика», тема якої була «День народження Леніна».
Однією з присутніх була викладач та заступник кафедри філософії Інституту соціальних наук – Леся Применко. Під час обговорення даної теми мені стало відомо, що дана особа негативно відноситься до історичної постаті В.І.Леніна.
Леся Применко заявила, що особисто приймала участь у руйнуванні пам’ятників В.І. Леніна.
Прошу Вас згідно Ваших повноважень та чинного законодавства провести перевірку відносно причетності Применко щодо руйнування пам’ятника В.І.Леніна”.
Звісно, Олеся Применко не казала про особисту причетність до руйнування пам’ятників, і в цьому може пересвідчитися кожен, подивившись відеозапис передачі. Тобто, комуніст збрехав. Їм не звикати. Якби не збрехав – Олесю не було б за що викликати, а йому дуже хотілося, щоб тому, хто насмілився йому протирічити, як мінімум, попсували нерви.
Взагалі, ким треба бути, щоб після публічної дискусії «накатати» на свого опонента «тєлєгу» до міліції, сподіваючись, що текст цього звернення не стане відомий всім?
А як вам пасаж «мені стало відомо, що дана особа негативно відноситься до історичної постаті В.І.Леніна» – це із заяви в міліцію (!). Якщо до міліції можна писати політичні доноси, і міліція, отримавши ці доноси, вживає якихось заходів – після цього можна казати про демократію в Україні все, що завгодно. Кожній іноземній делегації, що приїде до України, варто показувати цей лист. Без коментарів. Замість тих наших демократичних законів, які їм показують і які у нас не діють.
Ідеологія і методи комуністів (брехня, хамство, залякування) тримається лише на одному: опонент позбавлений змоги відповісти. Колись Маргарет Тетчер справила фурор на радянському телебаченні, у прямому ефірі буквально розмазавши двох радянських політоглядачів. Їй це вдалося лише завдяки тому, що вона наполягла на прямому ефірі, тобто, на можливості опонувати. Ті ж двоє поводилися так, ніби їхнє слово завідомо останнє, і виглядали при цьому жалюгідно.
Теперішні комуністи намагаються освоїтися у світі сучасних технологій і розвинених засобів зв’язку. У прямому ефірі хамлять і не дають опонентам слова сказати, а опісля пишуть на них доноси.
Перехамити комуністів неможливо – позначається їхній багаторічний досвід. Отже, залишається одне: довічне усунення їх від влади, заборона пропаганди їхньої людиноненависницької ідеології, а також тотальна перевірка усіх керівників Компартії, згідно чинного законодавства, відносно можливої причетності до незаконних фінансових оборудок. Певна, лише такої перевірки вистачить, щоб їх надовго пересаджати.