Президентський уряд Дімітріса Хрістофіаса сподівається на €5 млрд пільгової позики (торік восени Кремль уже виділив острівній державі €2,5 млрд під 4,5%, що значно нижче за ринкові ставки) для підтримки фінансової стабільності економіки, яку лихоманить від проведеної Європейським центральним банком реструктуризації фінустанов Греції.
За неофіційними даними, днями Кремль ухвалив відповідне «політичне» рішення про надання згаданої позики, тож кіпрські посадовці можуть на деякий час зітхнути з полегшенням – для рекапіталізації другої найбільшої фінустанови країни Cyprus Popular Bank необхідно щонайменше €1,8 млрд.
Російський кредит куди вигідніший кіпрському правлячому кабінетові за пакет фінансової допомоги від Євросоюзу з його численними вимогами та пильним бюрократичним контролем Брюсселя. Обираючи між довгою чергою країн із боргової зони ЄС (услід за Грецією, Ірландією, Іспанією та Португалією) по допомогу до ЄЦБ та МВФ і відкритими російськими обіймами, Нікосія більше схиляється до останніх, хоча, ймовірно, використає для боротьби з кризою обидва канали. Та російська частка в державному боргу, вочевидь, буде значною. За прогнозами експертів, у разі виділення згаданої суми московської позики, загальний борг Кіпру перед РФ досягне критичних для національного суверенітету двох третин ВВП.
Подвійні цілі
З одного боку, логіка Білокам’яної в наданні допомоги республіці суворо прагматична: вберегти офшорні вклади своїх олігархів від загрози банківського краху. Ціна питання досить висока. Після колапсу СРСР Кіпр став податковою гаванню для пострадянської бізнес-еліти (головним чином із Росії, Білорусі та України), яка оптимізувала там мільйони «освоєних» коштів. Сьогодні, за оцінками експертів, близько 25% банківських депозитів і третина іноземних інвестицій надходять на сонячний острів із Росії. Зазвичай тамтешні інвестори створюють компанії з офшорною пропискою, щоб дістати максимальну вигоду від низького податку з прибутків корпорацій, який на Кіпрі сягає лише 10%.
Із другого боку, путінська Росія, схоже, намагається скористатися кризою в єврозоні та зменшенням присутності Заходу в Східному Середземномор’ї, щоб нагадати про свої економічні й геополітичні інтереси в регіоні, спершись на кіпрського троянського коня: 1 липня республіка на півроку перебрала головування в Раді ЄС від Данії.
Дві країни, окрім спільної православної релігії та візантійської культурної спадщини, єднають реальні міжнародні інтереси. Від часів СРСР Кіпр успадкував дружні союзницькі відносини з Кремлем, який виступав на його захист у Раді Безпеки ООН, засудивши турецьку окупацію частини острова у 1974 році. Сучасна РФ надалі підтримує цей опікунський ореол «захисниці кіпрської незалежності, суверенітету й територіальної цілісності», додаючи Нікосії впевненості в непростих відносинах з Анкарою, тоді як підтримка Британією вступу Туреччини до ЄС, навпаки, більше й більше віддаляє Лондон від Кіпру.
Останніми роками РФ суттєво посилила свою таємну й розвідувальну діяльність на Кіпрі. Вважають, що тут активно діють її шпигунські мережі, які мають стратегічне значення через близькість острова до Близького Сходу, регіону, де Москва традиційно намагалася зберігати свій вплив. У січні цього року до порту Лімасол несподівано зайшло російське транспортне судно Chariot, що перевозило чотири контейнери з 60 т патронів для АК-47 і протитанковою зброєю державної компанії «Рособоронекспорт» на замовлення уряду Сирії до бази ВМФ РФ Тартус. Хоча, як член ЄС, Кіпр був зобов’язаний дотриматися політики ембарго Євросоюзу проти Дамаска й затримати російський корабель, однак тамтешні чиновники дозволили йому покинути порт, перед цим поповнивши свої запаси пального. Водночас, за даними російських джерел, через Кіпр Кремль провадить у гігантських масштабах торгівлю зброєю з країнами Близького Сходу, зокрема із Сирією, Ліваном, Іраном та Іраком, а також Китаєм та Індією.
«Тут русский дух»
Та найпомітнішою стає присутність росіян на острові. Їхня кількість серед відпочивальників ізвідти щороку збільшується, цього літа вона вже досягнула рекордних 323 тис. осіб. Кіпрська сторона розглядає російський туризм як другий за важливістю після британського. Для просування на ринку РФ республіка щороку витрачає понад $3 млн.
Водночас чимало наших східних сусідів уже емігрувало на острів. За даними перепису 2011 року, там офіційно налічується 8,6 тис. вихідців із РФ; однак, за оцінками посольства останньої, їхня реальна кількість сягає 40–50 тис. (загалом у грецькій частині Кіпру проживає 839 тис. осіб). На одному з російських сайтів описано чотири можливості виїхати на постійне проживання до Кіпру: купити нерухомість, відкрити компанію, емігрувати під бізнес-проект чи за трудовою візою. Місцеве ліберальне законодавство сприяє припливу мігрантів, і чимало росіян перебираються на острів, купуючи тут майно чи розпочинаючи власну справу.
Найбільший їхній анклав на Кіпрі – вже згадуване портове містечко Лімасол, яке через засилля колоністів із РФ устигли охрестити Лімасолградом: російською мовою тут видається газета, ведуть викладання у двох школах, говорить одна радіостанція, нею ж таки спілкується мер міста, а в магазинах продаються шуби, ікра, пельмені та пиво «Балтика». Чимало росіян тікають сюди від засилля бюрократично-корупційної машини Кремля, ненаситного апарату примусу й умов, що не сприяють їхньому бізнесу вдома.
Скільки коштують гроші?
Значною мірою поглибленню зв’язків між Кіпром та РФ сприяє постать президента Дімітріса Хрістофіаса, який свого часу навчався в Москві, володіє російською мовою (значно краще, ніж англійською) і якого вважають надійним союзником та особистим симпатиком Владіміра Путіна. Під час свого ностальгійного візиту до Москви 2008 року він назвав себе «червоною вівцею Європи» (на сьогодні це єдиний глава держави – комуніст у ЄС). У серпні 2008-го Хрістофіас був одним із небагатьох лідерів Євросоюзу, який відкрито підтримав Росію у війні проти Грузії. Крім того, він став на бік Білокам’яної у засудженні планів НАТО щодо розгортання системи ПРО у Східній Європі. У конфіденційній дипломатичній переписці США за 2009 рік, опублікованій на WikiLeaks, було зазначено, що кіпрський президент суворо критикував Альянс і проводив «добровільну» політику підтримки російських безпекових інтересів у ЄС.
Окремі експерти, вважають, що залежність Кіпру від РФ уже перевищила поріг допустимого, й Нікосія здатна перетворитися на васала Москви у ЄС. Ціна російських позик для Кіпру може виявитися зависокою в майбутньому. Насамперед ідеться про великі газові поклади, які нещодавно відкрили в економічній зоні республіки. За попередніми оцінками експертів, тут залягає від 140 до 230 млрд м³ блакитного палива – друге найбільше за останнє десятиліття відкриття таких ресурсів, що може перетворити регіон Східного Середземномор’я на один із найперспективніших для розвідки та видобутку енергоносіїв у світі. За прогнозами уряду, морські газові родовища зможуть повністю забезпечити Кіпр власною енергією до 2017 року, а від 2019-го країна розпочне експорт сировини за кордон.
В оголошеному тендері на розробку 12 блокових шельфів братимуть участь понад 30 іноземних компаній, серед яких також російський газовий монополіст Газпром, «НоваТЕК» (другий гігант цієї галузі в Росії) та Газпромбанк. Перший сподівається не тільки видобувати сировину поблизу Кіпру, а й бути задіяним у будівництві газопроводу, яким паливо транспортуватимуть у Грецію. Очевидно, маючи зв’язані руки через кредитну залежність перед Москвою, Нікосія виявиться більш піддатливою, щоб задовольнити енергетичні апетити Кремля.