У березні 2009 року угорський прем’єр-міністр Ференц Дюрчані залишив прем’єрську посаду за власним бажанням, хоча раніше його до цього не могли змусити навіть багатотисячні демонстрації. Економічна криза в країнах Центральної та Східної Європи — це випробування на міцність і політичної, й економічної системи країн. Міноритарні уряди й популістська політика її не витримують, як і нереформована перегріта економіка. Новим головою угорського уряду обрано позапартійного екс-міністра економіки Гордона Байнаї. Він обіцяє зібрати команду професіоналів із різних ідеологічних таборів – в умовах кризи зростає попит на незаангажованих технократів на противагу публічним політикам.
Пора міноритаріїв минула
Криза влади в Угорщині збіглася в часі з аналогічною кризою в Чехії, де непопулярний уряд Мірека Тополанека отримав вотум недовіри. Ідею сформувати уряд технократів, який керуватиме країною до дострокових парламентських виборів у жовтні 2009-го, в Чехії висловили ще чіткіше. Тому призначення на прем’єрську посаду Яна Фішера, позапартійного, маловідомого широкому загалові голови Статистичного бюро Чеської Республіки, є закономірним. Найближчі півроку-рік у розхитаних кризою країнах Східної Європи – дуже невигідний час для збирання політичного капіталу, томугравці з великими планами й амбіціями з власної волі чи під впливом обставин ідуть у тінь.
Продовження статті читайте в наступному номері, який вийде 8 травня.